Прикладна етика - Аболіна Т.Г. - Румунія

Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ у зв'язку з міжнародними програмами, що виконувались на базі цих закладів, було створено локальні етичні комітети.

За ініціативою ЮНЕСКО та у відповідь на звернення Національної комісії у справах ЮНЕСКО у липні 1998 р. Національна академія наук України (НАНУ) прийняла рішення створити Комітет з питань біоетики при Президії Національної академії наук України. До роботи комітету були залучені провідні вчені НАН України в галузі біології, медицини, філософії та права, представники міністерств охорони здоров'я, екобезпеки, освіти та науки, юстиції, академій медичних наук і аграрних наук України. Основний напрям діяльності комітету - дослідження етичних аспектів наукової діяльності.

У 2000 р. Міністерство охорони здоров'я видає наказ "Про затвердження Інструкції щодо проведення клінічних досліджень лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних досліджень та Типового положення з питань етики", чим започаткувало процес формування етичних комітетів на базі закладів охорони здоров'я. Ця інструкція регламентувала вимоги до проведення клінічних випробовувань лікарських засобів, котрі можуть проводитися на пацієнтах (за добровільною згодою), а також акцентовано увагу на необхідності організації спеціальних комісій з питань етики для проведення клінічних досліджень.

У 2001-2002 рр. на основі Комітету з етики в НАНУ та Комітету з біоетики в АМНУ було створено урядовий консультативно-дорадчий орган - Комісія з питань біоетики при Кабінеті Міністрів України, яка має статус вищої організаційної та урядової інстанції з питань біоетики в нашій країні.

Основні напрями роботи комісії такі:

o підготовка рекомендацій з основних напрямів діяльності в галузі біоетики та біоетичної експертизи в Україні;

o розробка пропозицій до законодавчого регулювання в галузі біоетики;

o сприяння запровадженню основних засад регулювання відносин у галузі біоетики, що виникають у процесі розробки, впровадження, розповсюдження та використання результатів наукової, клінічної та практичної діяльності, які можуть негативно вплинути на біологічну безпеку людини, тваринного та рослинного світу, а також довкілля;

o підготовка рекомендацій до механізму гарантування громадянам України особистих прав і свобод, поваги до людської гідності, тілесної, психічної та духовної цілісності відповідно до Конвенції про захист прав і гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини;

o забезпечення участі України в міжнародному співробітництві з біоетичних питань і виконання відповідних зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України.

Велику роль у поширенні біоетичних знань відіграє громадська організація Українська асоціація з біоетики (2000), до складу котрої входять філософи, біологи, медики.

Засновано спеціальний Інститут з біоетики ім. Я. Базидевича на базі Львівської філії Української академії державного управління при Президенті України та інституту біоетики Римського університету ім. Джемелі.

Росія

У 1992 р. під керівництвом Російської академії наук було створено Російський національний комітет з біоетики, який став першою організацією, створеною для вирішення та обговорення етичних проблем, що виникають в процесі розвитку біологічних наук. Запровадження етичної експертизи як систематичної практики здійснюється з середини 90-х років, яка згодом отримує законодавче підґрунтя. Міністерство охорони здоров'я затверджує Правила проведення якісних клінічних випробовувань в Російській Федерації. У 1998 р. набирає чинності закон "Про лікарські засоби", в котрому визначаються основні принципи клінічних досліджень, серед яких - необхідність інформування пацієнта.

Згодом створюється розгалужена система етичних комітетів та комісій, найвідоміші з яких Етична комісія з клінічних випробовувань

Національного етичного комітету Російської медичної асоціації, Комітети з біоетики при Міністерстві охорони здоров'я та Російської академії медичних наук. Існують етичні комітети при великих медичних науково-дослідних центрах, що займаються в основному розглядом протоколів міжнародних клінічних досліджень, та у вищих навчальних закладах медичного спрямування, на які покладається проведення етичної експертизи дисертаційних досліджень, що передбачають клінічні дослідження за участю людей.

Естонія

У 1990 р. створено Комісію з біоетичних досліджень на медичному факультеті Тартуського університету. У 1999 р. ця Комісія була реорганізована в Комітет з етики біомедичних досліджень на людині. Подібний комітет 1993 р. утворено при Інституті експериментальної та клінічної медицини в Талліні, а 1998 р. утворено Естонську біотичну раду при Міністерстві соціальної роботи, яка виконує консультативну функцію.

Румунія

Перший комітет в цій державі створено 1990 р., який мав назву Національна комісія при Міністерстві охорони здоров'я. Згодом на її основі організовано Біоетичну комісію Академії медичних наук Румунії. Перший локальний етичний комітет створено в 1999 р. Комітети виконують освітянські функції, займаються питанням викладання біоетики в університетах. Існує студентське біоетичне товариство (м. Бухарест).

Чеська Республіка

У 1990 р. створено етичний комітет при Міністерстві охорони здоров'я. Функціонує іще одна біоетична інституція - Біоетичний комітет Ради з досліджень і досягнень науки при уряді Чеської Республіки, який утворено 1995 р. згідно з постановою уряду і виконує роль консультативного органу з етичних аспектів біомедицини та біотехнології.

У деяких країнах створюються тимчасові комітети для вирішення нагальної конкретної дилеми.