Історія української преси - Животко А.П. - Територіальне розгалуження суспільно-політичної преси

Поза Києвом в 1917 р. народжується українська преса суспільно-політичного характеру в таких осередках як Харків, Катеринослав (Дніпропетровськ), Полтава, Чернігів. Перекидається вона і до цілої низки менших осередків, як Біла Церква, Сквира, Бердичів, Павлоград, Золотоноша, Канів і т. д.

У Харкові починає виходити "Робітник". Видає його харківська організація Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Своїм завданням ставив він продовжування лінії, що її намітило закрите владою в 1915 р. "Слово", якого вийшло п'ять чисел. Тут же під час виборів до міської Думи тією ж організацією видано було одно число "Виборчого Листка до Городської Думи". Року

1918 видає тут УСДРП "Голос Робітника", якого появилося 25 чисел. Під час повстання проти гетьманату ця ж організація видає в Катеринославі двічі на тиждень "Нашу Справу", якої вийшло 48 чисел. У Полтаві того ж року почала виходити щоденна газета "Вільний Голос". У Кам'янці на Поділлю 1919 р. УСДП Галичини і Буковини видає тижневу (потім тричі на тиждень) газету "Боротьба".

Українська партія соціалістів-революціонерів мала в Полтаві "Соціаліста-Революціонера" (1917), а у Катеринославі — "Землю і Волю" (1918). Тоді ж у Харкові почала виходити щоденна газета під назвою "Рух". У місяці лютому у Вінниці ЦК центральної течії УПСР почав видавати свій орган під назвою "Трудова Республіка", яку замінила щоденна газета "Трудова Громада", що виходила в 1919—1920 рр. під веденням В. Голубовича.

Видають свої органи й інші політичні партії. Так, Союз автономістів-федералістів випускає в Умані за редакцією В. Камінського свій тижневик під назвою "Вільна Україна".

У Києві з 7.IV. 1918 р. починає виходити тижневик Української партії самостійників-соціалістів (раніш Українська народна партія), організований М. Міхновським під назвою "Самостійник".

З інших політичних органів треба ще згадати щоденник повстанців (махновців), що почав був виходити в

1919 р. на Катеринославщині під назвою "Шлях до Волі". Вийшло дев'ять чисел.

Крім органів політичних партій виходять у цей час органи загального суспільно-політичного характеру. Переважно все ж на них діють впливи тієї чи іншої партії. До таких органів, крім "Нової Ради" (Київ), на яку мала вплив Українська радикально-демократична партія (пізніш Українська партія соціалістів-федералістів), належала також "Нова Громада". Був це щоденник Ради Слобідської України, шо виходив у Харкові під впливом коаліції УПСР і УСДРП. По заняттю Харкова совєтськими військами і з приходом більшовицького так званого ЦИКУКа (Центрального Исполнительного Комитета Украины) газета ця намагалася ще сказати своє слово, але незабаром була закрита.

Ось як розповідає про це один з більшовиків (Д. Ерде) в статті під назвою ,Пусть говорят факты" ("Літ. Рев." 1928): "Я працював у тісному контакті з ЦИКУК і зокрема з Е. Боні. З наказу останньої була закрита петлюрівська газета "Нова Громада"... Коли "Нова Громада" спробувала після її закриття воскреснути під новою назвою, вона відчула на собі тяжку руку пролетарської диктатури, причому на мене випала честь остаточно прикрити цього петлюрівського "ублюдка".

До центральних органів належали ще такі як "Відродження" (1918 р., Київ) та "Трибуна", яку в 1919 р. почав видавати 3. Біський за редакцією О. Саликівського.

До центральних органів можна також віднести щоденники, що виходили в таких осередках як Вінниця, Кам'я-нець-Подільський тощо, що деякий час були осідком уряду та центром цілого українського національного життя. Були це такі органи як "Нова Україна", яку з 5.VIII. 1919 р. видавала Прескватира Штадарму (штабу дієвої армії) у Кам'янці-Подільському та "Україна", яку там же видавало Інформаційне Бюро, "Республіканські Вісті" у Вінниці та інші. У Кам'янці-Подільському в цей же час виходило "Життя Поділля". Там же почала була виходити "Громада" як орган Селянського Робітничого Клубу ім. Франка. По кількох числах (вийшло дев'ять чисел) перебрала її місцева організація українських соціалістів-революціонерів перейменувавши на "Трудову Україну", яка потім стала центральним органом УПСР за редакцією В. Голубовича. На сторінках цього часопису, між іншим, вперше виступив популярний пізніш гуморист-сатирик Остап Вишня, який писав туг під псевдонімом П. Грунський. Тут же (Кам'янець-Подільський) виходили в той же час ще "Трудовий Шлях", перше число якого появилося 26.VI. 1919 р. при активній співучасті професури Українського університету, "Наш Шлях", що в 1919—1920 рр. виходив за редакцією І. Косенка, "Новий Шлях" за редакцією Л. Біленького і секретаря редакції С. Шишківського та "Слово" за редакцією Котляренка і при найближчій участі П. Богацького, Н. Григоріїва та інших. Крім матеріалів політичного та інформативного характеру цей часопис ("Слово") подавав чимало матеріалів характеру історичного, літературно-критичного тощо. Між іншим, в одному з його чисел подані були П. Богацьким цікаві матеріали під назвою "Ленін в освітленню його партійних товаришів" (з жандарських шпаргалів); тут же було частково опубліковано цінні спомини Ерастова про М. Драгоманова та інші.

Врешті, виходили щоденні та інші органи і в інших місцях, що мали місцевий характер. Так, у 1917 р. виходили ще такі органи: "Чернігівщина" (Чернігів), двічі на тиждень, та " Чернігівський Листок" (тижнево), як продовження традицій Л. Глібова 1863 р., "Звенигородська Зоря" (1918), "Вільний Голос" (Полтава), "Вільне Слово" (Жмеринка), "Дзвін" (Здолбунове) та інші.

За періодичністю в 1917—1920 рр. переважав тип тижневика. Були це головним чином популярні інформаційні часописи, серед яких чимало було видаваних Інформаційним Бюро Армії. Чимало було такого ж характеру органів, що виходили двічі або тричі на тиждень. Найменше було літературно-наукових місячників.

Окреме місце займають щоденні органи. Впродовж цієї доби кількість їх сягала до 30 органів, причому найбільше в 1919 р.