Масові комунікації - Квіт С. - ПЕРЕДМОВА

Назва цієї книжки може бути продовжена: "Масові комунікації Подолання тоталітаризму". Вона зосереджується на теоріях і дослідженнях масових комунікацій, а також на тому, яким чином ці процеси відбуваються у сьогоднішній Україні. Центральне місце тут посідає медіаторська, тобто посередницька, функція медій. Запорукою нормального функціонування масових комунікацій є професійно незалежні засоби масової комунікації (ЗМК). Медії розглядаються як цивілізований бізнес, який не зосереджується на прагненні наживи за будь-яку ціну чи одержанні сумнівних політичних дивідендів за рахунок маніпулювання масовою свідомістю. Навпаки, він здатний оздоровити українське суспільство. Професійні стандарти журналістської діяльності спираються на конкуренцію між приватними і громадськими медіями, українське суспільство втягується у велику розмову, що її постійно провадять ЗМК. У свою чергу професійна незалежність журналістів зумовлюється економічною і політичною незалежністю медій.

Оскільки журналісти є професійними комунікаторами, від яких безпосередньо залежить стан галузі, значна увага приділяється професії журналіста. Динаміка сучасного світу, прискорена розвитком сучасних інформаційних технологій, зумовлює обов'язковий розгляд феномену нових медій та ґлобалізаційних процесів. Журналістська освіта має розвиватися згідно з вимогами часу і запитами масово-комунікаційної галузі. На неї сьогодні лягає особлива відповідальність, тому освітня проблематика поставлена у контекст медіа-реформ. Концептуальний задум цього видання був реалізований завдяки Могилянській школі журналістики, Центру медіареформ, проектам співпраці з Лідським університетом (Велика Британія) та Університетом Огайо (США).

Дві українські революції останнього часу (в результаті першої у 1991 р. було проголошено державну незалежність, друга - Помаранчева революція) виробили ідеалістичне ставлення до свободи слова. Самвидав кінця 1980-х - початку 1990-х рр. і журналістська революція 2004 р. дали унікальні приклади існування свободи слова у

"чистому" вигляді. Нехай вони були короткочасними, за збігом багатьох обставин, але українське суспільство відчуло, що може власними силами реалізувати такі можливості. Головна проблема масових комунікацій в умовах посттоталітарної і постколоніальної України полягає в тому, що суспільство ще не усвідомило необхідність постійної реалізації своїх прав як певного способу життя. Подолання тоталітаризму не є одноразовим зусиллям, після якого життя саме змінюється на краще. І. Франко застерігав, що здобуття незалежності не означає зникнення тих проблем, які стоять перед нацією. Навпаки, воно зумовлює виникнення нових питань, на які знову і знову треба давати відповіді.

Вимоги українського суспільства щодо реалізації своїх прав на гідне і заможне життя у власній державі безпосередньо залежать від опанування механізмів, які пропонує масовокомунікаційна галузь. Передусім ідеться про користування у повсякденному житті свободою слова та незалежними медіями. Однією з найважливіших і найнагальніших проблем е створення громадського мовлення. До парадоксів теперішньої української дійсності належить той факт, що український політикум, без огляду на опозиційний чи владний статус, не готовий відмовитися від погляду на медії як на певний ресурс впливу на масову свідомість. Таким чином, подальше реформування галузі знову відсувається на невизначений час чи навіть ставиться у залежність від волевиявлення цілого суспільства. Хоч створення громадського мовлення, як і відповідність назви цього проекту його змістові, е справою політиків і медіа-професіоналів.