Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА

Історія виникнення питань, пов'язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку дисципліни. Основні положення Концепції національної безпеки України. Безпека життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльності людини та навчальна дисципліна. Предмет, структура та функції дисципліни "Безпека життєдіяльності людини". Мета і завдання дисципліни, її основні положення як невід'ємної складової частини та загальноосвітньої компоненти підготовки всебічно розвиненої особи. Роль дисципліни у формуванні у майбутніх спеціалістів знань, умінь та навичок забезпечення безпеки діяльності, життя та здоров'я людини в умовах існуючого в країні рівня безпеки, пов'язаного з навколишнім середовищем, побутом, транспортом, виробництвом, соціальними відносинами тощо та рівнем державної системи захисту людини, а також рівнем індивідуальної природної та набутої захищеності особи. Зв'язок дисципліни із загальноосвітніми та профілюючими дисциплінами. "Безпека життєдіяльності" - фундамент загальної освіти з проблем безпеки та базова дисципліна для подальшого вивчення курсів "Основи екології","Економічна безпека", "Основи охорони праці", "Охорона праці в галузі" та "Цивільний захист".

1.1. Історія виникнення та розвитку теорії безпеки життя та діяльності людини

У другій половині Х1Х століття в країнах Західної Європи, в Росії, США почався інтенсивний розвиток машинного виробництва з усіма його негативними вадами, характерними і для сучасності - недосконалість техніки, технологій і через це - забруднення природного середовища відходами, збільшення рівня захворюваності та смертності як загальної, так і пов'язаної з виробничими умовами - смертельні травмування, виробничі хвороби, зменшення тривалість життя людей, народжуваність, активні процеси деградації природи.

Все це ми тепер позначаємо єдиним терміном - глобальна екологічна криза. Це комплексне поняття, пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами життя і діяльності людини в різних сферах - природній, яка зумовлює всі інші - виробничу, побутову, соціальну, політичну, економічну, психічну. Отже, в цей час виникла необхідність аналізувати, прогнозувати ці явища, від яких залежить безпека людини, суспільства, всієї цивілізації.

Першим, на сучасному науковому рівні, про забезпечення безпеки людині вказав польський натураліст В. Ястшембовський. В 1857 р. він опублікував роботу "Риси ергономіки", розуміючи під цим науку про безпеку праці, в якій пріоритет надавався машинам, не враховуючи психіку людини-працівника, оператора. Він вважав, що коли машини, механізми, техніка стануть безпечними, то і людина, працівник (оператор) будуть у цілковитій безпечності. Але крім технічної сторони потрібно враховувати і психічний стан людини - людський фактор, який може часто змінюватися в залежності від ситуації на що вказував відомий російський вчений В.М. Бєхтєрєв. Він став засновником ергогології - вчення про психічні аспекти безпеки людини в її різних сферах діяльності, перед усім у виробничій.

Слід підкреслити, що приблизно в цей же період розвитку суспільства - у 1865 році виникла наука екологія (гр. ейкос - місце життя, гр. логос - вчення). Вона вивчає проблеми взаємодії живих та неживих об'єктів, людини та суспільства з природою, їх взаємовпливи одне на одного, проблеми безпечної життєдіяльності людини, суспільства у природі.

Отже, ці дві галузі знання - екологія та безпека життєдіяльності людини дуже тісно пов'язані, бо мають спільні об'єкти дослідження - людина, природа (біосфера), результати їх взаємодії. Але слід підкреслити, що для БЖД основним об'єктом вивченя є людина та її безпека в залежності від різноманітних факторів, і перед усім які вона сама і створює: антропогенні, техногенні, соціально-політичні - штучні, а також і природні.

Вже в глибокій давнині обговорювали проблеми безпеки людини в процесі трудової діяльності. Наївні, зачаточні поняття про безпеку праці можна зустріти у Гіппократа (460-377 р.р. до н. е.), Аристотеля (384-322 р.р. до н.е.). Вже вони писали про важливість умов, в яких здійснюється трудова діяльність.

У період епохи Відродження відомий лікар Парацельс (1493-1541 р.р.) вивчав небезпеки, пов'язані з гірничорудною справою. Він першим висловив принцип нормування (принцип Парацельса) - усе є отрута, і усе є ліки - все залежить від їх дози, норми. Цей принцип став тепер основою виробничої санітарії, нормування дії гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин на людину. Німецький лікар і металург Агрикола (1494-1555) виклав питання охорони праці у своїй роботі "Про гірничу справу". Італійський лікар Рамаццані (1633-1714) заклав основи виробничої гігієни у роботі "Про хвороби ремісників".

Необхідно згадати і М.В. Ломоносова (1711-1765), який написав основні роботи з безпеки праці у гірничорудній справі.

Пізніше, у 19 сторіччі, в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості, з'являються роботи В.Л. Кирпичова (1845-1913), Д.П. Нікольського (1855-1918), А.А. Пресса (1857-1930), В.А. Левицького (1867-1936), А.А. Скочинського (1874-1960) та інших вчених. Їх праці яких стали основою сучасного вчення про безпечну життєдіяльність людини. Пізніше були розроблені основи системного аналізу безпеки, що дозволяє виявляти небажані події, закладені основи вчення про трудову діяльність, яке є основою сучасної комплексної науки - ергономіки.

Істотного розвитку ергономіка набула в працях радянських вчених у 20-30 х рр. ХХ ст. В 1921 р. на першій Всеросійській конференції з наукової організації праці і виробництва, якою керував академік В.М. Бєхтєрєв, була обгрунтована необхідність створення ергономіки, як системи досліджень трудової діяльності людини для забезпечення її ефективності. В.М. Бехтєрєв став засновником ергології - сучасного вчення про психічні основи трудової діяльності (психологія праці).

Важливою проблемою безпечної життєдіяльності є професійний відбір або професійна орієнтація, про що йшла мова ще у 1921 році на Барселонській міжнародній конференції з безпеки праці. Тут були затверджені два терміни - професійний відбір та професійна орієнтація. В професійній орієнтації головним елементом є людина з її індивідуальними психо-фізіологічними особливостями, яку орієнтують на певну професію, для якої підбирається професія і у якій вона виявить найкращі результати.

При професійному доборі головним є професія з її специфічними вимогами, у відповідності до яких підбирається людина. В цьому випадку важливими чинниками є здоров'я, спеціальні знання, інтелект, професійні шкідливості. Саме цьому приділяли і приділяють великої уваги в теорії та практиці безпечної життєдіяльності людини.

У 1930 році радянський фізіолог М.А. Бернштейн в роботі "Сучасна біомеханіка і питання охорони праці" підкреслив важливість ергономічного підходу до вирішення проблеми безпеки праці. Він розглядав людину, як систему біологічних механізмів, ричагів, які діють згідно законам механіки. Ергономіка (гр. ергон - праця, гр. номос - закон) - вчення про безпеку праці з допомогою машин, механізмів. Це наукова дисципліна, яка комплексно вивчає закономірності взаємодії людини з технічними засобами, предметами діяльності і середовищем. Її практичними задачами є підвищення ефективності діяльності людини при збереженні здоров'я і всебічному розвитку особистості.

Основна мета ергономіки - від техніки безпеки до безпечної техніки. Для цього необхідно уміти виявляти і класифікувати небезпеки, визначати ступінь ризику їхнього прояву, знати принципи безпеки людини. Але на жаль і тепер ця мета у більшості випадків не досягнута. Машини, з-за своєї складності, небезпечні, і особливо для малоосвічених працівників, при порушенні правил професійної орієнтації, законів безпеки.

Основу ергономіки складає комплекс наук, предметом вивчення яких є дослідження зв'язків, взаємодій людини з оточуючим її середовищем - виробничим, побутовим, природним, соціальним. Ергономіка розвивається в тісній взаємодії з інженерною психологією, кібернетикою, системотехнікою, дослідженням операцій, технічною естетикою, з науковою організацією праці (НОП), художнім конструюванням - дизайн.

Проблеми ергономіки, в залежності від поставлених завдань, вирішують психологи, фізіологи, медики-гігієністи, антропологи, соціологи, економісти, математики, дизайнери, архітектори, інженери різноманітних фахів. Розвиток ергономіки, як самостійної наукової дисципліни, почався після 1949 р., коли К. Марелл на чолі групи англійських вчених організував Ергономічне дослідницьке товариство. З ним пов'язано формування ергономіки як самостійної науки. В 1955 р. в Європі була створена Міжнародна ергономічна асоціація, що об'єднала науковців, які займаються розробкою проблем ергономіки. В 1961 р. в Стокгольмі відбувся перший Міжнародний конгрес з проблем цієї науки, в кому взяли участь представники більше 30 країн світу. З 1957 р. у Великобританії видається часопис "Ergonomics". Тепер це офіційний орган Міжнародної ергономічної асоціації, з 1969 р. видаються часописи "Applied Ergonomics", "Ergonomics Abstracts".

В 1969 р. була створена Міжнародна організація з теорії машин та механізмів, яка займається проблемами термінології, стандартизації та розробками теорії маніпуляторів, роботів. У Харкові діє Українська спілка фахівців з БЖД та відділення Міжнародної Академії Наук екології та безпеки життєдіяльності. Ця міжнародна наукова спільнота є навіть асоційованим членом ООН з цих проблем, які стали тепер надзвичайно актуальними.

Активно функціонує в Україні Академія безпеки та здоров'я, співробітники якої досліджують наукові проблеми в галузі безпеки життєдіяльності, освіти, за результатами яких проводяться конференції, симпозіуми, конгреси. Завдання ергономіки визначаються не тільки необхідністю підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, але і суспільною потребою в збереженні здоров'я і розвитку особистості робітника. От чому в цьому вченні велика увага приділяється теоретичним і практичним проблемам людини, збереженню її здоров'я.

Питання

1. Чому і коли виникло вчення про БЖД?

2. Що Ви знаєте про історію виникнення і розвитку БЖД?

3. Що таке ергономіка, яке її значення?

4. Як співвідносяться ергономіка та ергологія?

5. Що ви знаєте про сучасний стан БЖД, її значення?