Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - 7.1. Безпека нації

Загальні закономірності виникнення соціальних та політичних джерел небезпеки. Дезінформація, як джерело небезпеки. Психічна безпека. Небезпеки економічної діяльності. Соціальні небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем - бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, тютюно-паління, вандалізм, і тероризм, суїцид. Епідемії. Натовп, його небезпечність. Політичні небезпеки - конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях. Мілітарність, війни - крайній вираз соціально-політичної небезпеки, їх наслідки.

У 60-ті р.р. ХХ ст. повсюдно почали говорити про забруднення довкілля, викликаного головним чином різким зростанням об'ємів виробництва. Проте забрудненню піддалося не тільки фізичне, але і соціальне середовище. Це явище позначили молодіжні бунти 60-х років, ріст наркоманії, агресивності, тероризму, епідемії самітності і самогубств - суїцидів. Одна з реакцій на це - ріст споживання алкоголю, наркотиків, проституція. Визначальними чинниками всіх цих явищ можна вважати експоненціальне зростання населення планети, чисельності міських жителів, збільшення економічного потенціалу суспільства і підвищення мобільності людей, що призвело до радикальних змін у соціальних структурах. Все більшим масам людей потрібно пристосовуватися до цілком нових умов життя. Ця ситуація характерна для всіх регіонів світу. І скрізь мігранти в середньому споживають більше алкоголю, серед них більше розповсюджені пияцтво, наркоманія та проституція.

Протягом тисячоріч населення планети було переважно сільським, а в останні 30-40 років стало наполовину міським. Відповідно різко зросла щільність населення, а водночас збільшилася соціально-психічна напруженість городян. Майже повсюдно сільські жителі споживають менше спиртних напоїв, чим міські. Споживання алкоголю є індикатором соціального неблагополуччя, слабкості адаптаційних механізмів особистості або суспільства. Цей "індикатор" не залишається нейтральним у відношенні мікро- і макросоціума. Він сам виступає як потужний деградаційний чинник, сприяючи розвитку будь-яких конфліктів, є загрозою існування нації.

7.1. Безпека нації

Це такий стан взаємозв'язків нації, населення з оточуючим середовищем - природою, іншими народами, який дозволяє нації зберегти свої якісні, системні характеристики. Отже, нація підпадає під дію законів Всесвіту, цивілізації і вона є біосоціальним феноменом, для якого характерні основні види діяльності: спілкування, пізнання, перетворення довкілля, постійна переоцінка досягнутого. Націю, як будь-яку систему можна розглядати як біогеоценоз, до якого можна застосувати певні закони біосфери, екології. Важливою функцією будь-якої живої системи є здатність збільшувати ступінь упорядкованості системи. При цьому зростає впорядкованість середовища, а міра хаосу (ентропії) зменшується і навпаки. Поняття ентропії було запропоновано Р. Клаузіусом у 1865 р. для характеристики термодинамічних (енергетичних) процесів. Завдяки цілеспрямованій діяльності суспільства ентропія зменшується і час його існування залежить від його ентропійної стійкості.

Ентропія характеризує кількість енергії, що використовується для підвищення рівня високої самовпорядкованості. При цьому система набуває більш високої організації, структурованості, ніж оточуюче середовище. Ентропію (S), а отже стійкість системи можна визначити рівнянням Шеннона (1948 р.): S = - Р_кlnР_к, де: к -кількість елементів-носіїв інформації; Р - вірогідність явища. Чим менше значення S, тим більша стійкість системи в часі і просторі. З точки зору законів розвитку рівень ентропії, а отже стійкості будь-якої системи визначається кількістю отриманої енергії, інформації.

З цього слідує загальний закон розвитку природи - абсолютно ізольований саморозвиток системи неможливий, тому що будь-яка природна система може розвиватися тільки за рахунок обміну речовинами, енергією (енергоносіями), інформацією. Отже, розвиток нації можливий тільки при взаємодії з іншими націями і тому процеси глобалізації, об'єднання країн в союзи цілком необхідні для подальшого розвитку.

Згідно закону Вернадського-Бауера: будь-яка біологічна система, а отже і нація, яка розвивається, збільшує свій тиск на довкілля. Це проявляється ознаками деградації довкілля, кризами суспільства, що негативно впливає на подальший розвиток нації, загрожує її існуванню. Згідно закону Дансеро (1957) або двостороннього зв'язку при взаємодії людини з біосферою, будь-яка зміна в природі викликає відповідні реакції. Наприклад, вирубування лісів у Месопатамії призвело до змін у кліматі та появи пустелі, будівництво зрошувальних систем - до засолення земель; сучасне забруднення атмосфери - до виникнення парникового ефекту, утворенню кислотних опадів, руйнуванню озоносфери.

Для будь-якої нації характерні певні ступені: зародження, становлення, функціонування, розвитку, розквіту, упадку, загибелі. Щоб запобігти останньому необхідним є, за В.І. Вернадським, перетворення біосфери в ноосферу (1944).

В результаті розумової, раціональної взаємодії людини з біосферою обов'язково виникає ноосфера (гр. ноос - розум), коли люди, суспільство, цивілізація в цілому, користуючись розумом, як колективним інструментом для зменшення ентропії (хаосу), знімають протиріччя у взаємодіях з Природою, довкіллям, у взаєминах між собою. Основні ознаки ноосфери, за Вернадським: розумне відношення до природи, її ресурсів, об'єднання людства (глобалізація), зникнення расових забобонів, передумов для війн, високий рівень освіти у всього людства.

Безпека нації полягає у комплексній матеріально-енергетичній, інформаційній, екологічній діяльності, яка зменшує ентропію (хаос). В разі порушення законів виникають небезпечні стани - загрози: екологічні, антропогенно-техногенні, техніко-технологічні, біогенетичні, соціальні (культурні, навчально-виховні, духовні). Щоб запобігти цим загрозам слід виділити основи національної безпеки.

Перша - гармонійність взаємодій нації з Природою, її елементів -людей друг з другим. Це - підґрунтя для уникнення біогенетичної загрози. Друга - моральна, яка полягає у збереженні сталості позитивних відношень між націями, між окремими людьми нації. Третя - духовність, яка є основою колективного розуму нації, її освіченості, культури (рівень розвитку науки, мистецтва).

Користуючись методами системного аналіза можна проаналізувати всі види загроз. Загальна - коли реалізується одна, або всі з вище названих загроз. Часткова, або місцева - коли загроза реалізується на частині території держави.

Клас загрози - вказує на її джерело: природні - стихійні катастрофи фізико-механічного походження (землетруси, урагани, падіння космічних тіл), біологічного (епідемії, епізоотії, пандемії); соціокультурні - нестачі, неточність знань про природу, соціум. Звідси техногенні, політичні, внутрішні, зовнішні загрози.

Категорії та групи загроз, які визначаються формою та характером прояву - латентні (скриті), явні - акти збройного, економічного, політичного, психічного насилля. Род загроз класифікує цілі на які вони спрямовані - екологічні (небезпека цілісності біосфери), соціальні (небезпека нації), державно-політичні (небезпека існуючому соціально-політичному ладу), техніко-технологічні (небезпека матеріальній базі держави).

Виділяють види та підвиди загроз. Вид загрози - конкретні цілі, на які вона спрямована: природна (зникнення тварин, рослин), соціокультурна (безграмотність, відсталість наукова, культурна, технічна).

Можна виділити різновиди, які класифікують за особливостями її прояву - біогенетичні, нестача продовольства через низьку продуктивність сільського господарства, що пов'язано з природними, економічними факторами; кримінальна - загроза матеріальна, інтелектуальна, інформаційна. Одним з видів загроз є вірусні інфекції, зокрема через появу генетично модифікованих мікроорганізмів.

Питання

1. Що таке безпека нації, як її оцінити?

2. Які закони природи зумовлюють безпеку нації?

3. Охарактеризувати всі види загроз нації.

4. Яка роль ноосфери у забезпеченні національної безпеки?

5. Як пов'язана національна безпека з безпекою середовища?