Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - 10.1. Антропоохоронне право і безпека людини

Основу цієї галузі права і безпечної життєдіяльності людини складає Конституція України, яка гарантує безпечні умови життя, роботи, збереження генофонду українського народу. Антропоохоронне право спрямоване на охорону здоров'я, життя як окремої людини, так і всього суспільства.

Дія біологічних факторів небезпеки відображена в таких законах як "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення". Важливими у цій групі законів є закони "Про екологічну експертизу", "Про відходи", "Про ядерні відходи".

"Основи законодавства України про охорону здоров'я" визначили правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я громадян України, слугують усуненню факторів, які шкідливо впливають на їх здоров'я, попередженню і зниженню захворюваності, інвалідності та смертності. Тобто цей закон має пряме відношення до курсу безпеки життєдіяльності людини в різних сферах її діяльності - виробничій, побутовій, природній. Це відображено у ст. 4 - про основні принципи охорони здоров'я, статті 6 про право на охорону здоров'я. Стаття 28 вимагає створення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку. Закон гарантує, крім вже розглянутих прав, впровадження альтернативної медичної допомоги, можливість людині самостійно обрати експертну організацію та експертів (ст.73).

Закон про санітарне та епідемічне благополуччя населення у статті 1 визначає поняття небезпечного чинника - це будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.

Стаття 13 висуває вимоги до ліцензування видів діяльності з потенційною небезпекою для здоров'я людей. В ній перелічені найбільш небезпечні види діяльності: виробництво, переробка та реалізація продуктів харчування та харчових добавок, медикаментів, товарів побутової хімії, роботи з біологічними агентами та хімічними речовинами, джерелами іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивними речовинами.

Стаття 14 розкриває вимоги державних стандартів та інших нормативно-технічних документів до безпечних умов для здоров'я і життя населення. Розглядаючи повітря, як небезпечний чинник, слід сказати про статтю 19 цього закону, в якій вказано про гігієнічні вимоги до повітря в населених пунктах, у виробничих та інших приміщеннях.

Вимоги до житлових та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва та технологій подані у статті 22. Важлива 23 стаття -про забезпечення радіаційної безпеки та статті 24 і 30 про захист населення від шкідливого впливу неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів і запобігання особливо небезпечним, інфекційним хворобам, масовим отруєнням та радіаційним ураженням населення. Слід зазначити, що посадова особа - головний санітарний лікар, лікарі санепідстанцій наділені достатньо вагомими правами, щоб гарантувати права інших громадян, наприклад за допомогою штрафних санкцій.

Для захисту прав споживачів на якісні товари, зокрема харчування, послуги в Україні діє закон "Про захист прав споживачів" (20.06.95). Він гарантує державний захист прав споживачів на належну якість товарів, послуг, їх безпечність, на доступну та достовірну інформацію про них, відшкодування збитків, спричинених неякісними товарами та послугами, звертання до суду та інших державних органів (ст.3).

Згідно із статтею 12 покупець має право вимагати від продавця документи про властивості, якість товару, послуг, робіт та гарантійні строки. При виявленні недоліків, фальсифікації якості покупець має право на безоплатне усунення цих недоліків, або заміну товару, або повернення грошей (ст.14).

Конституційні права людини на здорові умови життя, часто залежать від її поінформованості про стан довкілля, від одержання достовірної і своєчасної інформації про стан свого здоров'я і всього населення, від участі в обговоренні законопроектів.

Відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" (від 16.06.92) визначено одне з основних прав людини - на утворення об'єднань, що гарантує Декларація прав людини і Конституція України. Важливим є Закон України "Про інформацію", який регламентує дії з отримання інформації, зокрема екологічної, як найбільш важливої ждя здоров'я людей.

Одним з центральних є закон "Про охорону праці" (14.10.92), згідно з яким в державі створено Національну раду при Кабінеті Міністрів з питань безпеки життєдіяльності населення. Його основне завдання - розробка та реалізація державної політики в сфері охорони життя людей у виробництві та побуті, профілактика травматизму, створення системи державного управління цією сферою. Сфера дії Закону поширюється на підприємства усіх форм власності, усіх громадян, які працюють.

Стаття 4 визначила основні принципи державної політики в галузі охорони праці - пріоритет життя і здоров'я, соціальний захист працівників, встановлення єдиних нормативів з охорони праці, здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

На підставі статті 7 працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо вона небезпечна для його життя та здоров'я, для інших людей, природного середовища. Власник повинен забезпечити працівникам безпечні умови праці, у випадку шкоди, нанесеної здоров'ю, життю відшкодувати збитки (ст. 11). Особливій охороні підлягає праця жінок, неповнолітніх та інвалідів (ст.ст. 14, 15, 16).

Працівник також несе відповідальність за свою безпеку. Він зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 18), проходити при необхідності медичні огляди (ст. 19).

Важливою є стаття про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, травматизму (ст. 25). Згідно зі ст. 27 на державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці. Тому важливими є статистичні дані. Для їх збору, аналізу та усуненню причин травмування або виникнення професійного захворювання існує Положення про розслідування нещасних випадків, затверджене Кабінетом Міністрів України

Згідно цього Положення керівник підприємства, отримавши повідомлення про нещасний випадок, травму наказом призначає комісію з розслідування. Вона складається з керівника або фахівця служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурного підрозділу або головного фахівця. У комісію також входять голова профспілкової організації, членом якої є постраждалий, у випадку гострих фахових отруєнь (захворювань) - фахівець санепідстанції. Якщо постраждалий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб з моменту події обстежити місце нещасного випадку, розпитати свідків і осіб причетних до нещасного випадку і, по можливості, одержати пояснення від постраждалого.

Необхідно встановити відповідність умов праці і засобів виробництва проекту і паспортам, дотримання вимог нормативно-технічної документації з експлуатації устаткування і нормативних актів з охорони праці. Треба обов'язково встановити обставини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, а також розробити заходи щодо попередження подібних випадків і скласти акт за формою Н-1 у п'ятьох примірниках. В ньому необхідно зазначити наявність провини в нещасному випадку підприємства, постраждалого, або іншої (сторонньої) особи і направити його на затвердження керівнику підприємства.

До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків та постраждалого, а також, у разі необхідності паспорти обладнання, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури і т.і.) з переліком небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі постраждалого.

Нещасні випадки, оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі. Керівник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта.

Один примірник акту направляється постраждалому або особі, що представляє його інтереси, другий - керівнику цеху або іншого структурного підрозділу (головному фахівцю), де відбувся нещасний випадок, для здійснення заходів щодо попередження подібних випадків. Третій екземпляр - державному інспектору по нагляду з охорони праці, четвертий - профспілковій організації підприємства і п'ятий -керівнику (фахівцю) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

Копія акта за формою Н-1 у випадку гострого фахового отруєння (захворювання) направляється також в санепідстанцію.

Акт за формою Н1 разом із матеріалами розслідування підлягає зберіганню в архіві підприємства протягом 45 років. Інші примірники акта і його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них профілактичних заходів, не менше 2-х років. У випадку ліквідації підприємства акти за формою Н-1, що зберігаються 45 років, підлягають передачі правонаступнику, а у випадку його відсутності - у державний архів для подальшого зберігання.

Нещасний випадок, про який постраждалий не повідомив своєму безпосередньому керівнику і втрата працездатності наступила не одразу, розслідується протягом десяти діб з дня подачі заяви постраждалим або особою, що представляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року. Питання про прийняття акта за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування, що створюється відповідно до закону.

Якщо нещасний випадок, що відбувся на виробництві з робітником іншого підприємства під час виконання завдання свого керівника, розслідується підприємством, де відбувся нещасний випадок, з участю в комісії з розслідування представника підприємств якого є постраждалий. Нещасний випадок береться до обліку обома підприємствами.

Підприємство, де він відбувся, один примірник затвердженого акта за формою Н-1 залишає у себе для усунення причин даного випадку. Інші чотири направляють підприємству, робітником якого є постраждалий, для обліку, збереження, а також довіреним адресатам. Профспілковій організації вручається копія акта.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником, тимчасово переведеним в установленому порядку керівником на інше підприємство, для виконання роботи за сумісництвом, розслідується і береться на урахування підприємством, на яке його перевели або в якому він працював за сумісництвом.

Нещасні випадки з співпрацівниками і студентами навчальних закладів, що відбулися під час проходження ними виробничої, учбової практики або при виконанні робіт на підприємстві, під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на урахування обома підприємствами. У розслідуванні приймає участь представник учбового закладу. Такий механізм розслідування та обліку нещасних випадків потрібен для розробки методів профілактики травматизму, поліпшення умов праці та здоров'я працюючих.

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у спеціальному розслідуванні нещасного випадку. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2-4 особи, проводиться комісією Держнаглядохоронпраці з участю представників виконавчої дирекції Фонду, місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, профспілкових організацій, членами яких є потерпілі, вищестоящих профспілкових органів або уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілки.

Якщо загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, розслідування проводиться комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приводу не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, в тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія та розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди. Члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення працівників підприємства та свідків події або проводити їх опитування. Вони повинні зустрітися з потерпілими або членами їхніх сімей, довіреними особами, розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції з їх вирішення відповідним органом, а також дати роз'яснення потерпілим (сім'ям, довіреним особам) щодо їх прав та належної компенсації відповідно до законодавства.

Таким чином, в Україні існує розгалуджена система природоохоронного законодавства, що забезпечує основні екологічні права громадян, хоча застосування цих прав у житті не завжди можливо. Це результат низького рівня екологічної самосвідомості, культури, відсутності у більшості населення елементарних екологічних і правових знань, що і є основною перешкодою в реальному здійсненні екологічних прав людини.

Питання

1. Яке значення антропоронного права в забезпеченні безпеки людини, суспільства?

2. Охарактеризуйте основний зміст Законів України про безпеку людини

3. Охарактеризуйте основні положення про розслідування нещасних випадків?

4. Як розслідується та оформлюється нещасний випадок?

5. Коли призначається спеціальне розслідування нещасного випадку?

6. Як проводиться спеціальне розслідування нещасного випадку?

7. Коли розслідування проводить Держнаглядохоронпраці, або за спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України?