З XX століттям в історію відійшли воєнно-політичне протистояння двох систем - капіталістичної і соціалістичної" США і СРСР, Заходу і Сходу. Отже, двополюсна картина світової політики, яка склалася після Другої світової війни, відійшла в минуле. США залишилися єдиною наддержавою. Одним словом, на межі двох тисячоліть людство пережило величезні, якщо не сказати епохальні, зміни. Світ вступив у XXI століття - III тисячоліття - як з величезними попередніми надбаннями, так і проблемами.
Теперішній світ стає все більше взаємозв'язаним і взаємозалежним. Кінець XX - початок XXI століття характеризується лібералізацією торгівлі та процесом глобалізації усіх сфер суспільного життя: економічного, політичного, культурного, інформаційного тощо. Прихильники глобалізації вважають, що цей процес сприяє підвищенню загального добробуту окремих індивідуумів, суспільств і держав та допомагає менш розвиненим країнам забезпечити сталий економічний розвиток і соціально-політичну стабільність. Світова торгівля перетворилася на провідний фактор міжнародно-правової системи, що забезпечує стабільний розвиток міжнародної торгівлі та світової економіки загалом.
Сьогодні немає моно-, або однополярного, світу і глобалізм треба використовувати на благо всіх народів світу чи то для економічного розвитку, чи для боротьби з голодом, чи для подолання наслідків техногенних та екологічних катастроф, чи для боротьби з міжнародним тероризмом тощо. Глобалізація є новою, більш провідною стадією розвитку давно відомого процесу інтернаціоналізації різних аспектів суспільного життя. Глобальні масштаби взаємозв'язків і взаємозалежностей різних країн (національних господарств, політик, культур, правових систем і т. ін.) надають цим зв'язкам нову силу, як благотворну, так і руйнівну. Тому у прихильників глобалізації є досить численні та впливові противники, які під "глобалізацією" розуміють такий розвиток капіталістичної системи, за котрого вплив транснаціональних компаній, міжнародних концернів і міжнародного капіталу набуває наддержавного характеру. Негативним, шкідливим, на їхню думку, є те, що необмежена концентрація економічної влади і капіталу цих компаній та концернів суперечить інтересам окремих держав, бо останні стають інструментами панівної капіталістичної еліти. Процес глобалізації означає знищення місцевих компаній фінансово більш могутніми міжнародними, які контролюються насамперед США, і внаслідок цього відбувається загальна американізація суспільних відносин на економічному, соціальному, культурно-інформаційному рівнях. В умовах глобалізації та прозорості національних кордонів державні структури значною мірою втрачають частину владних повноважень.
В умовах глобалізації складно контролювати національну економіку, фінансові системи, навіть політику. Прозорими стають не лише кордони, а й доступність інформації, що породжує ще одну проблему - інформаційний тероризм. Загроза кібертероризму стає для людства небезпекою, яку можна порівняти з ядерною, хімічною, бактеріологічною війною.
В умовах протистояння двох систем два воєнно-політичні альянси контролювали передові технології, озброєння, інформацію, переміщення людей. За останні 10-15 років у світі відбулися докорінні зміни в бік свободи і демократії. Але це зовсім не означає, що зменшилася відповідальність людства за своє майбутнє. Навпаки, кінець XX - початок XXI ст. засвідчив нагальну необхідність активної діяльності саме глобального, планетарного масштабу, спрямованої на турботу за майбутнє людства в XXI ст. Як показують останні соціологічні дослідження, значна частина людей розвинутих країн живуть сьогодні з почуттям страху. Це страх втратити роботу, майно, залишитися без засобів до існування тощо. Ініціатори трагедії 11 вересня 2001 р. у США зі звірячим цинізмом і тонкістю розраховували саме на можливість маніпуляції громадською свідомістю. А якщо до трагедії 11 вересня ще додати наступну бактеріологічну війну, то можна з упевненістю сказати, що людський організм перебуває на критичній межі зриву. Страх пронизав усю світову фінансову систему. Активно розкручується ідея конфлікту цивілізацій, передусім мусульманської та християнської. Глобальний страх перед тероризмом може підштовхнути низку країн до тоталітарних форм правління тощо.
США, звинувативши в терористичних акціях 11 вересня ісламську організацію "Аль-Каїда" та її лідера Усаму Бін-Ладена, завдали удар у відповідь в Афганістані, який перебував під владою партії "Талібан" (представників ортодоксально-військового мусульманського крила) і де були розташовані основні бази "Аль-Каїди". У збройних діях в Афганістані взяли участь США, Велика Британія та деякі інші союзники, які увійшли до антитерористич-ної коаліції. Режим талібів було повалено, але США не змогли ані повністю знищити всі бойові осередки "Аль-Каїди", ані захопити в полон Бін-Ладена. їхні війська продовжують брати участь у численних сутичках, зазнаючи великих військових втрат.
Під приводом боротьби з міжнародним тероризмом США зробили спробу ствердити себе як одноосібного лідера світового співтовариства, який має "право" виконувати роль міжнародного поліцейського. Про це свідчить розпочата в березні 2003 р. агресія США проти режиму Саддама Хусейна в Іраку. Незважаючи на брак доказів про підтримку Іраком міжнародного тероризму і наявність зброї масового ураження, США продовжують окупувати країну, втративши на початок 2009 р. понад 4 тис. військовослужбовців. Проте очевидно, якщо США не змогли попередити факт безпрецедентного терору, то мабуть жодна з інших країн самостійно зробити цього не зможе. Вступ у перше століття третього тисячоліття показав необхідність єдиних дій усіх цивілізованих держав у боротьбі з міжнародним тероризмом та іншими викликами, що загрожують сучасній цивілізації.
Одним із таких викликів стала глобальна фінансова криза. Вона розпочалася у 2006 р. у США, а її виникнення було пов'язано:
o з обвалом цін на ринку житла;
o зниженням прибутковості іпотечного1 бізнесу й підвищенням ризиків іпотечних операцій;
o відсутністю власних коштів у кредиторів для покриття збитків;
o загостренням проблем кредитоспроможності домогосподарств.
У 2007 р. у США вповільнилося зростання споживчих витрат населення. Надзвичайно переплетена взаємопов'язаність фінансових установ на ринку призвела до того, що криза, яка б мала стосуватися лише кредитних установ, вплинула спочатку на американську, а потім і на загальносвітову фінансову систему. Іпотечна криза в США спровокувала такі ж кризи в Європі та країнах Азії, де застосовувалися схожі схеми кредитування. її зазнали як високорозвинені країни, на зразок Великої Британії, Іспанії, Японії, так і країни, що розвиваються. Відповідно почали потерпати банки не лише світового масштабу, а й локальні. Фінансові установи всього світу втратили за 2 роки кризи 1,2 трлн дол., при цьому тільки американські установи - 460 млрд дол.
Значні збитки призвели до обвалу фінансових ринків світу. За 2007 р. цінні папери на світовому фінансовому ринку подешевшали на 5 трлн дол. США. Як наслідок, інвестори переключили свою увагу з фондового ринку на товарний, що спричинило зростання цін на золото та нафту. Це у свою чергу спровокувало зростання загальносвітової інфляції та сповільнення темпів зростання світової економіки.
Отже, світова фінансова криза, що розпочалася з руйнування ринку іпотечних кредитів у США, призвела:
o до обвалу ринку нерухомості;
o стрімкого зростання кількості неповернених кредитів;
o банкрутства кредитних фондів;
o списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків;
o обвалу фондових ринків;
o зростання цін на енергоносії;
o прискорення темпів світової інфляції тощо.
Криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України. По-перше, банки зіштовхнулися з кризою ліквідності внаслідок обмеження доступу до закордонних кредитів. По-друге, скорочення іпотечного кредитування спричинило кризу в житловому будівництві. По-третє, підвищення цін на енергоносії надзвичайно серйозно вплинуло на всю економіку України, оскільки автоматично призвело до зростання цін на більшість товарів та послуг. По-четверте, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинуло на зростання інфляції в Україні.
Отже, перед людством на початку XXI ст. постали такі глобальні проблеми: збереження миру; зміцнення безпеки світу; охорона навколишнього середовища; раціональне використання сировинних ресурсів; боротьба з голодом, хворобами, наркоманією; подолання світової фінансової кризи тощо.
Кожна з них важлива, але раніше чи пізніше будь-яка може стати першочерговою, як це трапилося з міжнародним тероризмом. Прогнозів щодо того, яким буде світ у новому столітті, достатньо: від песимістичних про крах цивілізації до оптимістичних. Проте вся історія людства свідчить про те, що можна боротися з будь-якими конфліктами й успішно вирішувати навіть глобальні проблеми. Разом з тим історія показала і те, що низка конфліктів і, особливо, війн, у тому числі й дві світові, розпочиналися виключно внаслідок помилок людей, які відповідали за зовнішню політику своїх країн, прорахунків їх урядів. Майбутнє людства Залежить від нього самого і, насамперед, від політиків, їхнього розуміння відповідальності за глобальні світові проблеми й об'єднання зусиль заради їх подолання.