Історія України - Левицька Н.М. - З листа Богдана Хмельницького до царя Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги козаків над польсько-шляхетськими військами і про бажання українського народу об'єднати Україну з Росією (8 червня 1648 року)

1. Проаналізуйте причини, характер, рушійні сили та етапи Української національної революції (середина XVII ст.).

2. Назвіть головні битви революції, розставте їх у хронологічній послідовності і поясніть їхні наслідки.

3. Чому після Зборівської угоди, яка лише формально закріплювала обмежену національно-територіальну автономію, можна однозначно говорити про закріплення в ній основ формування української козацької державності?

4.3 ким і коли гетьман Іван Виговський уклав Гадяцький мирний договір? Розкрийте його зміст. Висловіть своє власне ставлення до договору.

5. Які наслідки для України мало підписання "Вічного миру" між Московією і Польщею? Висловіть своє ставлення до цієї історичної події.

6. Покажіть етапи поступового знищення української автономії царатом. Дайте характеристику цим етапам.

6. Які демократичні тенденції мала "Конституція" Пилипа Орлика?

7. Які території відійшли до Росії після поділів Речі Посполитої?

4.7 Історичні документи

З листа Богдана Хмельницького до царя Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги козаків над польсько-шляхетськими військами і про бажання українського народу об'єднати Україну з Росією (8 червня 1648 року)

Найясніший. вельможний і преславний царю московський, а нам все-милостивий пане і добродію!

Мабуть, з причин опікування божого сталося те, чого ми самі собі зичили і про що старалися, щоб часу теперішнього ми могли через посланців своїх доброго здоров'я вашій царській вельможності сказати і найнижчий поклін свій передати.

...Яму, яку вони (поляки) під нами були викопали, самі вони в неї провалилися, так що два війська з великими обозами їх поміг нам господь бог опанувати і трьох гетьманів живцем узяти з іншими їх сенаторами: перший-на Жовтій Воді, в полі, посеред дороги запорозької, - комісар Шемберк і син пана краківського ні з одною душею не втекли.

Потім сам гетьман великий пан краківський з невинним добрим чоловіком Мартином Калиновським, гетьманом польським коронним під містом Корсунем, обидва попали, в неволю, а також усе їх кварцяне1 військо дощенту розбите...

Бажали б ми собі самодержця господаря такого в своїй землі, як ваша царська вельможність православний християнський цар... У чому запевняємо вашу царську величність, якби була на те воля божа і поспішність твоя царська зараз, не гаючи часу, на панство2 те наступати, а ми з усім Військом Запорозьким прислужитися вашій царській вельможності готові, до чого з найнижчими услугами своїми якнайпильніше себе віддаємо. А саме, якщо стане вашій царській величності чутно, що ляхи знову на нас схочуть наступати, у той же час чим швидше поспішайся з своєї країни на них наступати, а ми з божою допомогою звідси візьмемо. І хай здійснить здавна сповіщене пророцтво бог, якому, доручивши себе, ми самі до милостивих ніг вашої царської величності себе віддаємо.

Документи Богдана Хмельницького. -К.: Вид-во АНУРСР, 1961- С. 47-48.

З рішення земського собору про об'єднання України з Росією (1 жовтня 1653 р.)

В прошлом во 161-м году мая 25 по указу великого государя царя й великого князя Алексея Михайловича всеа Руси самодержца говорено на соборех о литовском и о черкаском делех. А в нынешнем во 162-м году октября в 1 день великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всея Руси самодержец указал о том же литовском и о черкаском делех учинити собор3, а на соборе быти великому государю святейшему Никону, патриарху московскому и всеа Руси, и митрополитом, и архиепискупом, и епископу, и черным властем, и бояром, и окольничим, и думним людем, и стольником, и стряпчим, и дворяном московским, и дьяком, и дворяном, и детем боярским из городов, и гостем, и торговим и всяких чинов людем. И указал государь им объявити литовского короля и панов рад прежние и нынешние неправды, что с их стороны делаютца к нарушенью вечного докончанья, а от короля и от панов рад исправленья в том не бывало. И чтоб те их неправды ево государе-вим Московского государства всяких чинов людем были ведомы. Также и запорожского гетмана Богдана Хмельницького присылки обьявити, что они бьют челом под государеву высокую руку в подданство. И что ныне король и паны рада при государевых великих послех по договору исправленья не учинили и отпустили их без дела...

А о гетмане о Богдане Хмельницком о всем Войске Запорожском бояре и думные люди приговорили, чтоб великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Русии изволил того гетмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское з городами их и з землями принять под свою государскую высокую руку для православные христианские веры и святых божих церквей, потому что паны рада и вся Речь Посполитая на православную христианскую веру и на святые божий церкви востали и хотят их искоренить-, и для того, что они, гетман Богдан Хмельницкий и все Войско Запорожское, присылали к великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичу всеа Русии били челом многижда, чтоб он, великий государь, православные христианские веры искоренить и святих божиих церквей разорить гонителем их и клятвопреступником не дал и над ними умилосердился, велел их Припяти под свою государскую високую руку.

...А стольники, и стряпчие, и дворяне московские, и дьяки, и жильцы, и дворяне ж и дети боярские из городов, и голови стрелецкие, и гости, и гостиные и суконные сотни, и черных сотен и дворцовых слобод тяглые люди, и стрельцы о государской чести и о приеме гетмана Богдана Хмельницкого и всего Войска Запорожского допрашиваны ж по чинам, порознь.

И они говорили то ж, что за честь блаженные памяти великого государя царя и великого князя Михайла Федоровича всеа Русии и за честь сына его государева, великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича всеа Русии, стояти и против литовского короля война весть. А они, служилые люди, за их государскую честь учнут с литовским королем битися, не щадя голов своих, и ради помереть за их государскую честь. А торговые всяких чинов люди вспоможеньем и за их государскую честь головами ж своими ради помереть.

А гетмана Богдана Хмельницкого для православные христианские верн и святых божих церквей пожаловал бы великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Русии по их челобитью, велел их принять под свою государскую високую руку.

Воссоединение Украины с Россией. - Т. З.-С.

406-407, 413-414.