Історія України - Левицька Н.М. - 5.9 Список використаної літератури

Українська с.-д. партія перш за все і головним чином вимагає:

1) демократичної республіки - в якій найвища державна влада у всіх міжнародних і тих внутрішніх ділах, що стосуються всієї Російської держави, належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних представників;

2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), якому належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України:

3) загального, рівного, прямого виборчого права з таємним голосуванням для кожного громадянина старше 20 років; права кожного виборця бути обраним у всяку представницьку інституцію; пропорціонального представництва; плати (удержання) депутатам дворічного парламенту;

4) народного законодавства;

5) виборності і відповідальності чиновників, права для кожного громадянина притягти до суду всякого чиновника за його незаконні вчинки по службі, звичайним судовим порядком, минувши безпосереднє начальство чиновника;

6) права кожної нації на культурне і політичне самоопреділення;

7) широкого самоврядування (автономії) місцевого і крайового для всього населення держави:

8) необмеженої свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків (забастовок);

9) недоторканності особи, житла і листування;

10) права вільного переїзду, знищення паспортів, повної волі промисловості і розпорядження своєю власністю;

11) знищення усяких привілеїв класів, верств (сосновій), походження, статі, релігії й нації;

12) рівноправності всіх мов у школах, судах, у крайових, громадських і державних інституціях;

13) проголошення релігії ділом кожного громадянина;

14) виборності і незалежності суддів; суду присяжних, знищення всіх виключних і спеціальних судців, безплатного судопроізводства та юридичної допомоги; знищення смертної кари, досмертного ув'язнення (замкнення в тюрму) і умовного осуду; матеріального забезпечення усім безвинно обвинуваченим, засудженим і арештованим;

15) заміни постійного війська народною міліцією; вирішувати питання про війну і мир має право тільки народне представництво, а міжнародні конфлікти (сутички) - третейський суд;

16) безплатного обов'язкового світського, загального і професійного навчання для всіх дітей до 16 років; їжі, одежі і підручників - безплатно для всіх бідних; передачі всієї народної освіти на Україні Українському сеймові; відповідного числа шкіл для кожної нації;

17) знищення непрямих (косвених) податків; заведення прогресивного податку на доходи і спадщину.

Примітка. Україну з'їзд визнає тільки в етнографічних межах.

Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших українських політичних партій. -К., 1992. - С. 9-Ю. 12.

Витяг з програми української народної партії 1906 р.

Українська Народня Партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія Українського міського і сільського пролетаріата.

Усіх Українців, хто виробляє, продукує, хто жиє з власної праці, усіх, кого визискують і кривдять: робітників фабрик і заводів, сільських і міських, робітників, ремісників, робітників транспорта і торгівлі, робітників інтелігентних фахів, хліборобів, наймитів і тих, хто робить на власному грунті, але без наймової праці, усіх їх має об'єднати Українська Народня Партія для боротьби з пануючими, гноблючими і визискуючими.

Українська Народня Партія визнає соціалістичний ідеал яко єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ'є, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі нерівностИ і панованні.

Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу, фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям робітникам, а земля (рилля) - Українцям-хліборобам.

1. Головні завдання Української Народньої Партії - просвітити, осві-домити Українців-робітників і хліборобів з боку розуміння їх національних і класових інтересів.

2. Зорганізувати освічений і свідомий своїх інтересів український пролетаріат у Всеукраїнський союз Українців-робітників.

3. Зорганізувати так само Українців-хліборобів у Всеукраїнський союз хліборобїв-Українців.

Необорна спільна сила з'єднаних українців-робітників і селян учинить захват політичної власти на Україні, знищить визиск, насиллє, нерівність і утворить непідлеглу Україну - Республіку вільних працюючих людей. ВІЛЬНА НЕПІДЛЕГЛА САМОСТІЙНА РЕСПУБЛІКА-УКРАЇНА РОБОЧИХ ЛЮДЕЙ

Ми визнаємо тілко добровільні федерації народів; се значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими жиють десятки зневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежности од інтересів кожної нації. Можуть бути федерації українців і чехів, поляків і руських і т.д.

Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка України будучини, мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, шо ріжняться умовами життя: такі - Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорно-моріє. Поліссє, Галичина і і. д.

Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріят і взагалі працюючий український люд.

Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.

Самостійна Україна. - С. 20-21, 51-53.

З відозви ради товариства українських поступовців до українського громадянства

8 березня 1917р.

ЗАКЛИК

Українці! Громадяне! Товариші!

Слушний час прийшов, Україна, віками пригнічена, зведена до етног-рафичної маси, обкрадена й позбавлена всього - навіть національного ім'я свого - рушає в "сем'ї вольній, новій" визволених народів до нового життя. Час не стоїть і не жде на одсталих. Рушаймо вперед бадьоро й сміливо туди, де занялась вже зоря нашого національного визволення і воскресення.

Зложене з автономних громад усієї України "Товариство Українських Поступовців", що з 1897 року аж до останніх днів вело на Україні національно-культурну й політичну роботу під прапором автономії України, федерації всіх народів Росії й парляментарного устрою держави, - гаряче вітає новий лад, що розчинив широко тюремні брами для народів і поклав шлях для вільного їх розвитку. Іменем рідного краю закликає "Товариство" організовані громади і есе громадянство українське до праці на українській ниві.

Українці! Громадяне!

Підпирайте новий державний лад, бо він і тільки він несе волю Україні і що більша наша участь у йому, то ширших прав собі здобудемо. Організуйтеся, бо тільки в поєднанні сила.

Скидайтеся на національний фонд український, бо в матеріяльних засобах підпора до практичної роботи.

Закладайте українські школи, насамперед народні, українізуйте теперешні, дбайте про середню й вищу освіту - бо тільки в нашій школі наша будучи ість.

Відживляйте і засновуйте "Просвіти1' й инші товариства, бо в них осередок культурної праці та початок организації наших сил.

Піддержуйте українську пресу, бо вільне слово рознесе по всіх світах про наші домагання, бо вільне слово наше - символ воскресення і його поставимо ми тепер на сторожі наших прав.

Виясняйте народові вагу і значіння подій, основи вільного ладу; осві-домляйте й розкривайте очі всім незрячим, бо тільки свідомий народ не дасть вирвати здобуті вже права.

Дбайте про харчову справу й постачання всього потрібного народові, бо це додасть йому матеріяльної сили на важкий подвиг боротьби.

Готуйтеся до всенародньої Установчої Ради, де наш голос, голос великого українського народу повинен залунати чутно, твердо й однодушне, обстоюючи автономію рідного краю й вільний федеративний лад у державі.

Рада Товариства Українських Поступовців*

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. - Т. І. С. 258-259.

5.9 Список використаної літератури

1. Бойко О.Д. Історія України: Посіб. для студ. вузів. - К.: ВЦ "Академія", 2001.

2. Історія України. Навчальний посібник. Під ред. В.А.Смолія. - К.: Альтернативи, 1997 - 416 с.

3. Історія України в особах. - XIX - XX ст. /1. Войцехівська та ін. - К.: Україна, 1995.

4.Грушевський М. Ілюстрована історія України: Репринтне відтворення видання 1913 року. - К.1 Либідь, 1992

5. Ковалинскнй В. Семья Терешенко. - К., 2003.

6. Петровський В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. - X., 2007.

7.Реєнт О. Україна в імперську добу (XIX - початок XX ст.). - К.,2003. 8.Рибалка І.К. Історія України. Частина 2: Від початку XIX ст. до лютого 1917року: (Підр. для іст. фак. виших навч. закладів). - х.: Основа, 1997.

9. Субтельний О. Україна: історія. - К., 1993.

10. Українські політичні партії кінця XIX - початку XX ст. Пограмові і довідкові матеріали / Укл.Шевченко В., Зверьков Ю., Кривошея О. - К., 1993.