У 2001 році в Україні прийнято Закон "Про об'єкти підвищеної небезпеки", який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язані з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження розвитку і ліквідації наслідків.
Об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) — це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Відповідно до прийнятої Постанови Кабінету Міністрів (КМУ) від 11.07.2002 р., № 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки" затверджено:
- нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки;
- порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки;
- прядок декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки. Крім цього, відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхування"
КМУ прийняв Постанову (№ 1788 від 16.11.2002 р.) "Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути нанесена пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежонебезпечні об'єкти, господарча діяльність яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру". Постановою затверджено перелік груп, у якому об'єкти підвищеної небезпеки поділені на групи з присвоєнням відповідної категорій небезпеки (перша, друга і третя). Найвищий ступінь небезпеки відповідає першій категорії.
Згідно зі ст. 10 Закону суб'єкт господарської діяльності готує і подає до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об'єкта підвищеної небезпеки.
Нормативну базу для розрахунків та декларування частково вже розроблено:
ДНАОП 0.00-3.07-02 Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки. Дата введення в дію: 11.07.02. Постанова КМУ №956 від 01.10.02;
ДНАОП 0.00-8.21-02 Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки. Дата введення в дію: 11.07.02. Постанова КМУ №956 від 01.10.02;
ДНАОП 0.00-8.22-02 Порядок декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки. Дата введення в дію: 11.07.02. Постанова КМУ №956 від 01.10.02.
Суб'єкт господарської діяльності, у власності якого перебувають ОПН, зобов'язаний:
- провести ідентифікацію об'єкта підвищеної небезпеки і зареєструвати його в органах нагляду;
- забезпечити розробку й експертизу декларації безпеки і плану ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій на об'єкті, узгодити та зареєструвати їх згідно з установленим порядком;
- одержати дозвіл на експлуатацію об'єкта у місцевих органах виконавчої влади;
- забезпечити експлуатацію об'єкта з мінімально можливим ризиком і виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки;
— застрахувати "свою громадянську відповідальність" за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки.
Суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність за достовірність даних у декларації. Схему подання декларації наведено на рис. 2.10. Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законом органи влади, в тому числі спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їхні відповідні територіальні органи, до відома яких належать питання:
• охорони праці;
• забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;
• захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
• пожежної безпеки;
• санітарно-епідемічної безпеки;
• містобудування.
Поняття та види джерел підвищеної небезпеки
Суб'єкти зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки
2.5.6. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
2.6. Страхування від нещасних випадків на виробництві
2.6.1. Загальні положення
2.6.2. Управління страхуванням від нещасного випадку
2.6.3. Обов'язки Фонду страхування від нещасних випадків
2.6.4. Нагляд у сфері страхування від нещасних випадків
2.6.5. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок ушкодження його здоров'я