Міжнародне визнання незалежності України
Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб'єктом у міжнародних відносинах.
5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.
Надзвичайно важливим було визнання України державами світового співтовариства. Першими, 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня - Угорщина, 4 грудня - Латвія і Литва, 5 грудня до них приєднались Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія й Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 країн, а до кінця року - 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали практично всі країни світу.
Правові засади зовнішньої політики держави
Основні підвалини зовнішньополітичного курсу, як демократичного і миролюбного, були закладені декларацією про державний суверенітет України.
У липні 1993 р. Верховна Рада схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України". Документ визначив базові національні інтереси країни, обгрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких - розширення участі в європейському співробітництві та в межах СНД, активна участь у діяльності ООН.
Відповідно до Ст. 18 Конституції України, зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Розглянемо основні пріоритетні напрямки зовнішньої політики України.
1. Західний напрямок
Розвиток всебічних відносин з європейськими країнами. У 1992 р. Президент України підписав Заключний Акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), що сприяло інтеграції України у європейські структури. На саміті НБСЄ у листопаді 1999 р. Л.Кучма підписав Хартію Європейської безпеки на XXI ст.
9 листопада 1995 р. Україна стала 37 членом Ради Європи. У 1996 р. Україна приєдналася до об'єднання держав Центр Європейських ініціатив (ЦЄІ), мета якого - служити зміцненню стабільності і безпеки у цьому регіоні. Підписано угоди, в яких закріплено відсутність будь-яких територіальних претензій з усіма європейськими сусідами України. Тим самим навколо України створено пояс безпеки і стабільності. У перспективі Україна прагне до рівноправного членства у Європейському Союзі. Прийнято стратегію інтеграції України у Євросоюз, набрала чинності і почала втілюватися в життя Угода про партнерство і співробітництво.
Нині співпраця з Європейським Союзом набула системного і динамічного характеру. Про розширення інтеграційних процесів з ЄС свідчить і запровадження інституту уповноваженого України з питань європейської інтеграції, покладання на Міністерство економіки додаткових функцій, шо стосуються питань європейської інтеграції, створення в Міністерстві закордонних справ посади державного секретаря з питань європейської інтеграції, визначення окремих структурних підрозділів в центральних органах виконавчої влади, які відповідають за співпрацю з ЄС.
2. Україна і СНД
Україна виступає проти перетворення СНД на наддержавну структуру, на суб'єкта міжнародного права. У 1994 р. Україна приєдналася на правах асоційованого члена до економічного союзу в рамках СНД. У той же час вона не підписала Статут СНД, угоди про створення об'єднаних збройних сил, про сили спільного призначення та інші документи, які передбачали надання інститутам СНД державних функцій. Керівництво України робить наголос на економічній складовій у діяльності СНД, прагне до розширення співробітництва між країнами СНД на двосторонній основі.
3. Україно-російські стосунки
Особливе значення для України має розвиток відносин з Росією, які тривалий час залишалися складними і суперечливими. Взаємовідносини ускладнювалися такими питаннями, як розподіл іноземних боргів, закордонного майна та активів СРСР, розподіл Чорноморського флоту, статус М.Севастополя.
31 травня 1997 р. президенти України і Росії Л.Кучма і Б.Єльцин підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською федерацією. Кінцева редакція ст.2 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство мала такий вигляд: "Високі Договірні сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів". Договір заклав базу для вирішення проблем у стосунках між Україною й Росією.
Велике значення для зміцнення дружби й взаєморозуміння між країнами мало проведення у 2002 році Року України в Російській Федерації та проголошення 2003 року Роком Російської Федерації в Україні.
Співпраця України й Росії базується на національних інтересах, на формуванні необхідних умов для стійкого економічного зростання й підвищення життєвого рівня населення.
4. Відносини з провідною країною світу США
До важливих пріоритетів зовнішньої політики належить співробітництво з США, яке поступово еволюціонує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. Поліпшенню американо-українських відносин сприяла реалізація Україною свого без'ядерного статусу. У 1994 р. в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США й Великобританії підписали Меморандум про гарантії безпеки України.
5. Стосунки з НАТО
Виходячи з міркувань національної і європейської безпеки, Україна поглиблює співробітництво з НАТО. У 1997 р. було підписано Хартію про особливе партнерство України і НАТО. Обидві сторони брали на себе зобов'язання розширювати співробітництво, розвивати особливе партнерство, яке сприятиме забезпеченню більшої стабільності, спільних демократичних цінностей у Центрально-Східній Європі. Зокрема, прийнятий документ передбачав запровадження механізму консультацій з політичних питань і питань безпеки, включаючи безпеку України, підтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій. Консультації стосувалися також політичних і оборонних аспектів нерозповсюдження ядерної зброї, контролю над озброєнням та роззброєнням, боротьби з контрабандою наркотиків та тероризмом. Українська сторона зобов'язувалася забезпечити повну підтримку діяльності Центру інформації та документації, заснованому НАТО у Києві. Україна засновувала військову місію зв'язку як частину своєї місії при НАТО в Брюсселі. Хартія про партнерство була визнанням з боку НАТО стратегічної ролі України у побудові нової схеми Європейської безпеки.
6. Інтеграція у міжнародні економічні та фінансові структури
Важливим пріоритетом у зовнішній політиці є економічний аспект. Україна інтегрується в міжнародні економічні та фінансові структури. У 1992 р. вона стала рівноправним членом Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкції і розвитку. Україні вдалося реалізувати курс на вступ до Світової організації торгівлі.
Україна налагоджує торговельні зв'язки з країнами світу, досягнуто помітних успіхів в експорті продукції авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічної галузей. Значна увага приділяється залученню в українську економіку іноземних інвестицій.
7. Україна й українська діаспора
Проголошення незалежності започаткувало новий етап у стосунках України зі світовою українською діаспорою. За межами своєї етнічної Батьківщини проживає нині від 10 до 13 млн. українців. Особливістю сучасної української еміграції є те, що вона відбувається в умовах розбудови незалежності України. Сучасні українські емігранти, здебільшого фахівці різних галузей господарства, вчені, керуються, перш за все, соціально-економічними мотивами. Понад 7,5 млн. осіб від загальної кількості українців, які перебувають за межами України, мешкають у республіках колишнього СРСР. Українська держава прагне до консолідації українців, які проживають на різних континентах, до всебічної підтримки і забезпечення прав українців в інших країнах світу. У 1993 р. створено міністерство України у справах національностей та міграції, сформована правова база, яка регулює стосунки держави і діаспори.
Україна все впевненіше налагоджує всебічні зв'язки з країнами світу, займає гідне її народу місце у світовому співтоваристві.
Висновки
- Першочерговою проблемою після проголошення незалежності України стало державне будівництво. Важливим етапом на цьому шляху було прийняття 28 червня 1996 р. основного закону - Конституції України - першооснови розбудови держави і суспільства.
- Важливим досягненням Української держави є створення цивілізованих міжнаціональних стосунків.
- Незалежність радикально змінила умови діяльності партій, громадських організацій і об'єднань, роль яких зростає у житті суспільства.
- Економіка України опинилася в ситуації глибокої економічної кризи, що негативно позначилося на соціальній сфері, знизився життєвий рівень населення.