Основи охорони праці - Березуцький В.В. - 3.1. Атестація робочих місць

3.1. Атестація робочих місць

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров'я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Рекомендації з проведення атестації робочих місць за умовами праці, розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, визначають організацію роботи з проведення атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги і компенсацію залежно від шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Безпека праці - такий стан умов праці, за якого виключено вплив на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів (ГОСТ 12.0.002-80).

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що враховує переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи людини (серцево-судинну, систему дихання та інші), які забезпечують її діяльність (Гігієнічна класифікація праці №4137-86).

Результати атестації за умовами праці (далі - атестація) є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", інших пільг та компенсацій, а також для розробки та реалізації організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах (далі — підприємствах) незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Загальні положення про атестацію робочих місць Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі нормативні акти з питань охорони та гігієни праці, а також списки виробництв, робіт, професій, посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких списком № 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх появи;

• дослідження санітарної гігієни виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів санітарних норм і правил;

• обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими умовами праці;

• підтвердження (встановлення) права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

• перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

• вирішення спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;

• розробку комплексів заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки характеру праці та оздоровлення трудящих;

• вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

Періодичність атестацій установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестацій покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища і тру-дового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств, організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Організація роботи з атестації

Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, у якому:

• зазначається підстава і завдання атестації;

• затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестацій ної комісії, визначаються їхні повноваження; у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

• установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

• визначається взаємодія із зацікавленими державними і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

• визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці та участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій та інших.

Атестаційна комісія:

• здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення робіт на всіх етапах;

• формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу та організовує її вивчення;

• визначає і залучає в установленому порядку необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

• організовує виготовлення планів розташування обладнання у кожному підрозділі з їх експлікацією, визначає межі робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

• складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

• порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувану сировину і матеріали з тими, що передбачаються у проектах;

• визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і безпечних факторів виробничого середовища та організовує їх дослідження;

• прогнозує та виявляє появу шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

• установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до ЄТКД за фактично виконуваною роботою;

• складає Карту умов праці (далі - Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (додатки А-В);

• проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад із несприятливими умовами праці;

• уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

• організовує розробку заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників;

• виконує свої функції з призначення складу комісії при позачерговій атестації.

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

У ході вивчення необхідно визначити:

• характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням (графа 2 Карти);

• нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти (графа 4 Карти);

• фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (графа 5 Карти).

Гранично допустимий рівень (ГДР) виробничого фактора — рівень виробничого фактора, дія якого у процесі роботи певної тривалості протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров'я як під час роботи, так і у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.002-88).

Гранично допустима концентрація (ГДК) - це така концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень за час усього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень стану здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.005-88).

Лабораторні та інструментальні дослідження проводять відповідно до положень державних стандартів (ГОСТ 12.0.005-86), стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірювань (ДСВ), системи стандартів безпеки праці (ССБП), методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

Прилади обладнання для вимірювань мають відповідати метрологічним вимогам і повірці в установлені строки.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи у характерних (типових) виробничих умовах, справних та ефективно діючих засобах колективного й індивідуального захисту.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими у ГОСТ або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, і заносяться в Карту (графа 5).

Визначається тривалість (або відсоток від тривалості зміни) дії виробничого фактора (графа 9 Карти).

Допустимий рівень виробничого фактора - рівень виробничого фактора, дія якого при роботі певної тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми або захворювання, але може викликати тимчасові суб'єктивні дискомфортні відчуття, які швидко нормалізуються, або зміни функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей (ГОСТ 12.4.181-82).

Допустимі умови і характер праці - умови і характер, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим процесом, відновлюються за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді життя на стан здоров'я працівників та їхніх нащадків (Гігієнічна класифікація праці №4137-86).

Гігієнічна оцінка умов праці. Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірювань проводиться шляхом порівняння фактично визначених показників із нормативами.

За наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різнонаправленої дії кожну з них потрібно враховувати самостійним фактором, який підлягає кількісній оцінці. За наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовується. Якщо сума відношень перевищує 1, то ступінь шкідливості цієї групи речовин визначається, виходячи зі значення цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.

Концентрація шкідливих речовин однонаправленої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

Оцінка умов праці за наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

• відповідності технологічного процесу, будівель і споруд - проектам; відповідності обладнання нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

• технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічної оснастки та інструменту), контрольно-вимірювальних приладів та їхнього технічного стану, забезпечення робочого місця підйомно-транспортними засобами;

• відповідності технологічного процесу, обладнання, оснастки, інструменту і засобів контролю вимогам стандарту безпеки та нормам охорони праці;

• впливу того технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

• раціональність планування (відповідність площі, яка зайнята робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснастки, а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам та правилам);

• забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їхньої відповідності стандартам безпеки праці та встановленим нормам;

• організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Атестація робочих місць. Робоче місце щодо умов праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працівників, передбачених гігієнічною класифікацією праці (розділ І Карти), сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці (розділ II Карти), ступеня ризику ушкодження здоров'я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці:

• з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими та важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці та заносяться до розділу Ш Карти.

Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, які наведені в додатку В, інші пільги та компенсації - залежно від умов праці за чинними законодавчими актами. За оцінку умов праці керівників та спеціалістів приймається оцінка умов праці керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених списками № 1 і 2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт, передбачених списками, протягом не менше 80% робочого часу, що має підтверджуватися відповідними документами.

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, які не потребують для їхньої розробки і впровадження залучення сторонніх організацій та фахівців. Із результатами атестації ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

За результатами атестації складають переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст. 26 Закону України "Про підприємства" і ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

• робочих місць із несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, у тому числі на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписується головою комісії, погоджується з профспілковим комітетом і затверджується наказом по підприємству, організації. Зберігається перелік протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесені до переліку.

Матеріали атестацій робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві.

Контрольні питання та завдання

1. Наведіть визначення поняття робочих місць.

2. Що передбачає атестація робочих місць?

3. Яким чином встановлюється періодичність атестацій?

4. Організація роботи з атестації робочих місць.

5. Який склад атестаційної комісії та її завдання?

6. Визначіть поняття гранично допустимого рівня виробничого фактора (ГДР) та гранично допустимої концентрації (ГДК).

7. Назвіть допустимі умови і характер праці.

8. Як проводиться атестація робочих місць за умовами праці?

9. Якими мають бути дії адміністрації за результатами атестації?