Основи охорони праці - Березуцький В.В. - 3.10.7. Безпека влаштування та експлуатації вентиляційних систем

Вентиляційні системи (чи системи кондиціювання повітря) у процесі експлуатації можуть бути джерелами шкідливих і небезпечних факторів для людини.

Якщо вентиляція виконана з порушенням процесу, норм експлуатації (порушення повітряного й теплового балансу у приміщенні), такими факторами можуть бути:

• незадовільні параметри мікроклімату, зокрема температури і швидкості руху повітря, що може викликати застудні захворювання, переохолодження та перегрів організму людини;

• нещільності у повітроводах, фланцевих з'єднаннях, несвоєчасне очищення повітроводів, що транспортують шкідливі пари, гази й пил, спричиняють забруднення повітряного середовища у виробничому приміщенні;

• аеродинамічний шум, який створюється працюючими вентиляторами, поширюється по повітроводах і проникає крізь припливні й витяжні ґрати у приміщення;

• нерівноважні силові впливи, які виникають при роботі вентиляторів, поширюються у вигляді пружних коливань по конструктивних елементах будівель, таких, наприклад, як перекриття, що викликає їх вібрацію, яка також шкідливо впливає на людину;

• вентиляційні системи, призначені для транспортування горючих газів, парів та пилу, які здатні запалюватися чи вибухати й розповсюджувати пожежу за цими системами на весь будинок. Джерелами запалювання можуть бути: іскріння при роботі електродвигунів і при дотику лопаток вентилятора до корпусу, самозапалювання пилу, статична електрика та ін.

Забезпечення безпечного улаштування та експлуатації вентиляційних систем досягається шляхом дотримання вимог, основними з яких є:

• монтаж вентиляційних систем (обладнання, повітроводи) має виконуватися відповідно до проекту вентиляції й виключати нещільності у повітроводах, їх з'єднаннях, перекоси у гнучких вставках тощо;

• до експлуатації допускаються вентиляційні системи, які пройшли передпускові випробування та мають інструкції, технічний паспорт, журнал ремонту та експлуатації;

• вентиляційні системи у комплексі з технологічними заходами мають забезпечувати нормативні параметри мікроклімату й чистоту повітряного середовища у виробничих приміщеннях;

• загальнообмінна вентиляція, а також місцева передбачаються окремо для кожного приміщення, яке належить до категорії вибухо-пожежонебезпечних;

• системи аварійної витяжної вентиляції обладнуються вентиляторами з електродвигунами у вибухобезпечному виконанні;

• видалення зарядів статичної електрики досягається пристроєм заземлення вентиляційного обладнання й повітроводів;

• повітря, у якому є вибухонебезпечний пил, має проходити очищення до того, як воно надійде у вентилятор;

• захист від поширення вогню вентиляційною системою досягається за допомогою швидкодіючих заслінок, шиберів, відсікачів вогню тощо.

• на випадок виникнення пожежі має бути передбачена можливість швидкого відключення вентиляційних систем у приміщеннях чи будинках згідно з планом ліквідації аварій.

Зниження шуму та вібрацій вентиляційних агрегатів (вентилятор та електродвигун) досягається жорстким кріпленням їх на металевій рамі та установкою на віброізолятори, покриттям кожухів вентиляторів і повітроводів вібропоглинаючим матеріалом (спеціальні мастики), застосуванням гнучких елементів (м'яких вставок) між елементами вентиляційної мережі, використанням глушників шуму, що обладнуються у повітроводах.

Контрольні запитання та завдання

1. Подайте загальні відомості про вентиляцію. її визначення, завдання. Види вентиляції.

2. Назвіть технічні та санітарно-гігієнічні вимоги до загальнообмінної вентиляції.

Назвіть технічні та санітарно-гігієнічні вимоги до місцевої вентиляції.

Охарактеризуйте природну вентиляцію: види, схема аерації, принцип дії та розрахунку.

Охарактеризуйте механічну вентиляцію, схему комбінованої вентиляції, принципи розрахунку вентиляційної мережі. Вентилятори. Види. Принципи дії та вибору вентилятора. Кондиціювання повітря. Визначення. Технологічне та комфортне кондиціювання. Схема центрального кондиціонера.

Безпека улаштування та експлуатації вентиляційних систем.