Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. - Розділ 20. ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА

На шляху зміцнення парламентської демократії

31 січня 1993 p., після затвердження Національною Радою конституції Чеської Республіки, на політичній карті Європи з'явилась нова держава. Населення республіки становило 10,3 млн. чоловік, 80 % із них — чехи. Нова держава стала парламентською республікою. Законодавча влада у країні належить двопалатному парламентові: верхня — Сенат (81 член) обирається строком на шість років, причому кожні два роки одна третина сенаторів переобирається, нижня — Палата представників (200 членів) — обирається строком на чотири роки на основі пропорційного представництва. Виконавча влада зосереджена в руках президента, який обирається на спільному засіданні палат і уряду. У січні 1993 р. першим президентом ЧР став В. Гавел, а коаліційний правоцентристський уряд очолив В. Клаус — лідер Громадянської демократичної партії (ГДП), один із основних авторів економічних реформ початку 90-х років. Визначилися й пріоритети поступального розвитку нової держави: перехід до ринкової економіки й підвищення її ефективності, забезпечення високого життєвого рівня й соціальної стабільності, зміцнення парламентської демократії, інтеграція до Євросоюзу Й НАТО.

Становлення Чеської Республіки супроводжувалося зміцненням парламентської демократії. Парламентський плюралізм, ефективна виборча система давали можливість демократичним шляхом формувати законодавчі й виконавчі органи влади всіх рівнів. У травні — червні 1996 р. у країні відбулися парламентські вибори, в ході яких 5-процентний бар'єр

здолали ГДП, Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП), Громадянський демократичний альянс (ГДА), Християнський демократичний союз — Чеська народна партія (ХДС — ЧНП), Комуністична партія Чехії і Моравії (КПЧМ), Республіканська партія (РП). Партії правлячої коаліції (ГДП, ГДА, ХДС — ЧНП) отримали 99 місць із 200 і сформували уряд парламентської меншості, який знову очолив В. Клаус. Посаду спікера парламенту обійняв лідер соціал-демократів М. Земан. У листопаді 1997 р. після викриття махінацій з відрахуванням коштів до виборчого фонду ГДП виникла урядова криза, наслідком якої була відставка кабінету В. Клауса. Новий уряд парламентської меншості очолив колишній директор Національного банку Й. Тосовський.

У січні 1998 р. В.Гавела вдруге обрано президентом Чеської Республіки, а на дострокових парламентських виборах того ж року перемогу виборола ЧСДП (32,3 % голосів). Після тривалих марних пошуків коаліційних союзників лідер соціал-демократів М. Земан і голова ГДП В.Клаус уклали безпрецедентну в історії чеського і європейського парламентаризму Стабілізаційну угоду. Партії розподілили посади. Крісло спікера парламенту обійняв В. Клаус, а прем'єр-міністром уряду, який самостійно сформувала ЧСДП, став ЇЇ лідер М. Земан. Новий уряд продовжив зусилля своїх попередників, спрямовані на економічне зростання і якнайшвидше "повернення до Європи", задля чого розпочато гармонізацію чеського законодавства, відповідно до норм і правил ЄС.

У червні 2002 р. в Чехії відбулися загальні вибори, перемогу на яких здобули соціал-демократи, які разом з християнськими демократами й партією "Союз Свободи — Демократичний Союз" (ССДС) сформували уряд. Його очолив В. Шпідл. Зусилля урядової коаліції були спрямовані на завершення процесу вступу Чехії до Євросоюзу, подолання проявів негативних тенденцій в економіці й соціальній сфері (безробіття у 2002 р. становило 8,5%), а також ліквідацію наслідків повені.

Наприкінці 2002 р. шість головних політичних партій розпочали підготовку до президентських виборів, що мали відбутися у січні 2003 р. Основними кандидатами на крісло глави Чеської Республіки вважалися колишні прем'єри

В. Клаус і М. Земан. Утім, ніхто з них, згідно з соціологічними опитуваннями, не був однозначним фаворитом. Новий спадкоємець В. Гавела мав завершувати інтеграційну ходу Чехії до Євросоюзу.