Історія зарубіжної літератури XVII - XVIII століття - Давиденко Г.Й. - ЗАНЯТТЯ № 5. ВТІЛЕННЯ ІДЕЇ "ПРИРОДНОЇ ЛЮДИНИ" У ПОВІСТІ ВОЛЬТЕРА "ПРОСТОДУШНИЙ"

План

1. "Простодушний" — філософська повість Вольтера (історія створення, тема, ідея, побудова, назва твору).

2. Характеристика головного героя Простодушного (Гурона), особливості його світогляду.

3. Проблема кохання у повісті. Образ Сентів.

4. Проблема релігії та викриття церковної реакції у творі.

Завдання для підготовчого періоду

1. Виписати цитати для характеристики головного героя.

2. Виписати філософські думки з твору.

Література

1. Єременко О. В. Поборник природних прав людини. Матеріали до вивчення повісті Вольтера "Простак". 9 кл. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1999. — № 6. — С. 39—40.

2. Лімборський І. В. Вольтер і Україна // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 1999. —№3. — С. 48—50 .

3. Шалагінов Б. "Усе — на краще в цьому найкращому зі світів"? // Зарубіжна література.—2000.—№ 15(175). —С. 1—2.

Інструктивно-методичні матеріали

Дія повісті "Простодушний" (XVII67) повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.

Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість.

У філософських повістях Вольтера даремно шукав психологізм, занурення у душевний світ персонажів, достовірне змалювання людських характерів або правдоподібний сюжет. Головне в них — загострене сатиричне зображення соціального зла, жорстокості та безглуздості існуючих суспільних інститутів та відносин. Цією суворою реальністю перевірялися справжня цінність філософських витлумачень світу.

Звернення до дійсності, до ЇЇ гострих суспільних і духовних конфліктів пронизала усю творчість Вольтера — його філософію, публіцистику, поезію, прозу, драматургію. При всій своїй злободенності вона глибоко проникала у сутність загальнолюдських проблем, які далеко виходили за межі тієї епохи, коли жив і працював сам письменник.

• Повість побудована у формі "адаптації" "природної людини", не зіпсованої цивілізацією, до умов тогочасної дійсності, іншими словами — це процес перетворення Простодушного на звичайну людину.

• "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації) — головна суперечність твору.

• У повісті "Вольтер" полемізував із Ж.-Ж. Руссо — творцем теорії про "природну людину" та згубний вплив цивілізації на неї.

Головний герой "філософської повісті" належав до "нецивілізованого" індіанського племені гуронів і потрапив до Франції випадково. Все, що звичне для "цивілізованих" французів, викликало в юнака простодушне здивування (це підкреслене ім'ям героя).

В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають". Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).

Вольтер порушив питання про роль церковного життя для морального стану суспільства, яке висвітлювалося як в плані окремої людини, так і всієї держави, керівного апарату., юстиції.

Головна сюжетна лінія — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів. Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.

У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом". Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення. Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим. Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім (XVII 73).

Поблажливіше Вольтер ставився до янсеністів, до яких належить у повісті вчений в'язень Гордон. Іронічно звучало те, що саме у в'язниці, подалі від наукових осередків цивілізації, під керівництвом опального єретика, гурон здобув свої ґрунтовні знання про світ. Співчутливо згадували Вольтер і про гугенотів. Луї XIV, розірвавши "Нантський едикт", прирік на вигнання тисячі працьовитих і розумних людей, "силу-силенну рук, які могли б служити йому". Оскільки на переконання письменника, природний розум мав перемогти, наприкінці твору янсеніст Гордон "відмовився від своїх суворих переконань і став справжньою людиною".

Повість закінчилася трагічно для її героїв. Маленька людина виявилася цілком беззахисною перед свавіллям можновладців. Всі її "природні почуття" - доброчесність, сердечність, віра в справедливість — безжально розтоптані державною машиною.

Позиція англійських моралістів — Шефтебері, Річардсона, Дефо та інших — не витримала перевірки сарказмом Вольтера.

ЗАНЯТТЯ № 6.РОМАН — СПОВІДЬ ДЕНІ ДІДРО "ЧЕРНИЦЯ" — РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ ЦЕРКВИ

План

1. Жанрова специфіка твору, його ідейно-тематичний аналіз.

2. Три плани роману.

3. Місце головної героїні Сюзанн и Сімонен в сім'ї і в суспільстві.

4. Затхлий монастирський світ і його представники.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте і розкрийте поняття "природної людини" на прикладі головної героїні роману.

2. Чи можемо ми сказати, що автор застосовав прийом — судити сучасну йому систему (цивілізацію) судом наївної людини? Доведіть свою думку.

Література

1. Акимова А. А. Дидро. — М., 1963.

2. Андреев Л., Козлова Н. История французской литературы. — М., 1987.

3. Барская Т. Дени Дидро. — Л .-М., 1962. А.Длугач Т. Б. Дени Дидро. — М., 1975.

5. Жирмунский В. М. История западноевропейской литературы. — Л., 1981.

6. История зарубежной литературы XVIII века / Под ред. 3. И. Плавскина. — М., 1991.

7. Штейн А. Л., Черневич М. Н., Яхонтова М .А. История французской литературы. — М., 1988.

Інструктивно-методичні матеріали

Дені Дідро оцінював людину з точки зору певного духовного еталону. Основа еталонної людини — моральний розум. Образ такої людини він створив у романі "Черниця" (XVII 60). Це драматично напружена історія життя в монастирях молодої дівчини Сюзанни Сімонен, яка була запроторена туди проти власної волі батьками, що соромилися її як позашлюбної дитини.

Черниця Сюзанна протистояла середовищу, прагла не сваритися з ним, відстояти свою індивідуальність.

Монастир у зображенні Дідро в мініатюрній формі представляв всі вади суспільства: нерозум, аморальність, розпусту й збочення, лицемірство. Все через те, що в монастирі чинилася насильство над природною людською сутністю. Людина народжувалася, щоб жити у суспільстві, чинити за своїм покликанням, розвивати, а не пригнічувати свій розум, щоб насолоджуватися життям плоті, а не пригнічувати її, — вважає Дідро.

Письменник наділив Сюзанну високими природними якостями. Природа надала людині вищі властивості, які спроможні були витримати будь-яке насильство з боку суспільства. Сюжет будувався так, щоб продемонструвати ці вищі духовні якості: природний розум, природна моральність, а також природне право. У романі "Черниця" (XVII60) вся увага автора була зосереджена на образі головної героїні, Сюзанни Сімонен. У цьому творі перетинулися три плани, що допомаг письменникові виявити сутність людської природи.

Це план суспільний, який визначав місце головної героїні у сім'ї та суспільстві: незаконна донька та нелюба сестра, вона піддалася переслідуванням сім'ї і стала істотою знедоленою в очах суспільства. Зміст роману полягав в опорі Сюзанни членам своєї сім'ї та суспільству, які прагнуть її ізолювати. Другий план — це план релігійний: монастир став основним місцем, де відбувалися події роману. Третій план — план природи з її законами. Через співвіднесеність з природою проявилися невідповідність та нерозумність законів соціальних та релігійних.

Повість мала відкритий фінал. Хоча Сюзанни втекла з монастиря, вона опинилася в аналогічному середовищі — соціальному.