Культурологія - Матвєєва Л.Л. - Передмова

Тематичне насичення такої навчальної дисципліни, як культурологія, на сьогодні є досить варіативним. Мабуть, це зумовлено як певною аморфністю самого предмета, так і ще доволі незначним періодом присутності культурології В навчальних програмах вищих навчальних закладів. У пропонованому навчальному/ посібнику репрезентується підхід до культурології як до навчальної дисципліни філософського предметного циклу, що, на думку авторки, найбільш відповідає суті культурології як науки.

За такого підходу основною метою викладання предмета є формування у студентів наукового розуміння онтологічної суті феномена людської культури. Досягнення даної мети потребує вирішення таких навчальних завдань, як: демаркація науково-філософського і побутового поняття культури; усвідомлення студентами як сутнісної єдності людської культури і поза культурних форм буття, так і особливостей та специфічності саме культурного простору; формування уявлення про культуру як систему і розуміння принципів формальної та структурної єдності окремих феноменів культурної системи; засвоєння суті основних сучасних підходів до трактування культурного процесу тощо. Крім того, засвоєння змісту культурології як навчальної дисципліни має, на думку авторки, сформувати у студентів: уміння науково осмислювати культурні процеси (як ті, що відбувалися в минулому, так і сучасні); вміння бачити (розуміти зв'язки та взаємну

обумовленість між різними складниками культурної системи; навички толерантного ставлення до етнонаціональної та суспільної різноманітності культурних форм.

Матеріал у книзі згруповано в чотири тематичні лекційні блоки: Культурологія: зміст та історія становлення; Онтологія культури; Феномени культури; Сучасність й майбутнє культури.

В розділі "Культурологія: зміст та історія становлення" поняття культури Виокремлюється й упредметнюється як об'єкт наукового культурологічного аналізу. З'ясовується багатоманітність значень і Визначень культури, проводиться межа між повсякденним і науковим розумінням цього поняття. Розглядаються також питання історії становлення світової та вітчизняної культурологічної думки.

У розділі "Онтологія культури" порушуються питання, пов'язані з найфундаментальнішими принципами буття культури, науково-теоретичними проблемами її сутності. Тут розглядаються концепції культурогенезу (трудова, ігрова та психоаналітична), принципи і механізми становлення смислового культурного простору, на матеріалі найвідоміших культурологічних теорій висвітлюються питання культурної динаміки. Окрему тему становить проблематика, пов'язана з самоусвідомленням людства у Всесвіті. Авторка вважає за необхідне звернутися до цієї нової в контексті курсу культурології теми з огляду на ті процеси реального виходу людства за межі земної ноосфери, які розпочалися з другої половини XX ст. і які, безперечно, потребують свого філософсько-культурологічного осмислення. Новітністю цієї теми пояснюється її ретельний й достатньо деталізований виклад у посібнику. Слід також звернути увагу, що зазначена тема великою мірою стосується матеріалу, щільно пов'язаного з традиційними для культурологічної дисципліни питаннями, зокрема проблемами між культурного порозуміння та спілкування, закономірностей культурного розвитку тощо.

Розділ "Феномени культури" присвячений окремим сферам культурної свідомості й діяльності людини. Не претендуючи на цілісне охоплення даного ракурсу культурології (в тому числі й з огляду на існування в навчальних планах цілої низки предметно суміжних з культурологією гуманітарних дисциплін - як-от релігієзнавство, політологія, економіка та ін.), автор обмежується висвітленням таких структурних складових, як культура наукова, художня, морально-правова, масова та елітарна.

Виокремлення тематичного блоку "Сучасність І майбутнє культури" зумовлюється прагненням авторки посилити Життєво-практичну значимість культурологи як навчальної дисципліни. Саме цьому й має сприяти філософсько-культурологічний аналіз найактуальніших проблем сучасної культури. Значну увагу в цьому розділі приділено художній культурі, оскільки саме художнє освоєння світу, як правило, є найбільш авангардним і нерідко саме воно намічає шляхи розвитку інших галузей і сфер культури. Включення в розділ теми, присвяченої художньому авангарду першої половини XX ст. (більш ніж півстолітня Віддаленість якого Від нашого часу може викликати сумніви щодо його "сучасності"), пояснюється тим, що саме в той час закладалася сучасна парадигма художнього мислення.

В навчальному посібнику свідомо не виділено окремим тематичним блоком історичну (та) етнорегіональну типологію культури. Очевидним є той факт, що якраз ці питання найширше висвітлено в наявній навчальній літературі культурологічного спрямування. Такий стан речей, мабуть, чималою мірою зумовлений своєрідною інерцією трактування культурологічного курсу як такого, що замінив у навчальних програмах вищих навчальних закладів курс історії культури. Тож авторка вважає за можливе й доцільне не повторювати ґрунтовно представлений у навчальній літературі матеріал. Сказане, звісно, не означає абсолютного усунення історичного (й) етнорегіонального аспекту культурологічної дисципліни з матеріалу даного посібника. Цей ракурс культурологічної проблематики достатньо репрезентований у цілій низці тем - насамперед пов'язаних з історією становлення культурологічної думки, феноменами культури та питаннями між культурного порозуміння.

Тематично досить широке представлення культурологічного матеріалу в даному посібнику передбачає можливість варіативного підходу викладача з огляду на профіль вищого навчального закладу або факультету. Деякі питання (або й теми) можуть бути рекомендовані студентам для самостійного опрацювання.

Для полегшення роботи студентів із посібником до кожної з тем додається перелік необхідних для засвоєння матеріалу термінів та понять. Перш ніж ознайомитися з текстом теми, студент має згадати значення відповідних термінів та понять або звернутися до словника термінів, який міститься наприкінці посібника.

У списки рекомендованої до кожної з тем літератури входять як тексти, що вже стали класичним надбанням культурологічної думки, так і праці сучасних дослідників. Звісно, перелік джерел не претендує на вичерпність і може бути суттєво розширений (або змінений у певних позиціях) викладачем культурології.