Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст - Давиденко Г. Й. - 2. Універсальність задуму, тематико-жанровий склад, основні принципи побудови епопеї "Людська комедія" О. де Бальзака

Коло літературних інтересів О. де Бальзака було свідченням того, що він відчував потребу у виробленні власного аргументованого погляду на світ. Результатом таких пошуків стало сформування філософського фундаменту майбутньої грандіозної епопеї Бальзака: концепція світу і людини, реалізована у "Людській комедії" ще до того, як він підійшов до її створення.

"Привітайте мене. Адже щойно з'ясувалося, що я - геній", - так, за спогадами сестри Бальзака Сюрвіль, сам письменник сповістив про появу нового задуму, аналогів якому не було у світовій літературі. У 1833 р. він відкрито заявив про бажання об'єднати свої романи в одну епопею. Своєрідною межею, яка символізувала початок створення нової книга, став роман "Батько Горіо", котрий автор закінчив у 1835 р. Починаючи з цього твору, Бальзак став систематично брати імена і характери героїв із своїх попередніх творів.

Влада золота стала однією із наскрізних тем світової літератури. Майже усі видатні письменники XIX-XX ст. зверталися до неї. Не став винятком і видатний французький прозаїк Оноре де Бальзак, автор циклу романів під загальною назвою "Людська комедія", який він писав більше 20 років. У цих творах письменник прагнув утілити художнє узагальнення життя французького суспільства періоду 1816-1848 рр.

Зв'язок прози митця з реальним життям Франції епохи Реставрації складний і багаточисельний. Він уміло переплітав згадки про історичні деталі та реальні події з прізвищами героїв "Людської комедії" і описаними в ній подіями. Але Бальзак не мав на меті відтворити точну копію дійсності. Він не приховував, що на тому, якою постала в "Людській комедії" Франція, лежав відбиток його уявлень про сенс і зміст людського життя та історії цивілізації в цілому. Але можна точно сказати, що він послідовно реалізував у своїй творчості гуманістичний погляд на історію цивілізації. Історія моралі, яку написав Бальзак, - це історія, побачена через людей з усіма їхніми мріями, пристрастями, горем і радощами.

Письменник вирішив у своїх творах показати якомога ширшу панораму життя Франції своєї епохи, але згодом переконався, що це неможливо здійснити в рамках одного роману. Так почав складатися цикл, який у 1842 р. отримав назву "Людська комедія".

Оскільки план бальзаківської епопеї визрівав поступово, то й принципи класифікації творів, які ввійшли до неї, багаторазово змінювалися. Першопочатково митець планував назвати головну працю свого життя "Соціальні етюди", але згодом "Божественна комедія" Данте навела його на іншу думку стосовно назви твору. Грандіозний твір вимагав величної назви. Вона прийшла до письменника не одразу, а набагато пізніше (за аналогією до "Божественної комедії" Данте). Трагедія XVIII ст. змінилася комедією середини XIX ст. Сам письменник так пояснював обрану назву: "Величезний розмах плану, що водночас охоплює історію і критику суспільства, аналіз його вад та обговорення його основ дозволяє, я думаю, дати йому той заголовок, під яким він з'явиться, - "Людська комедія". Чи претензійний він, чи тільки правильний? Це вирішать самі читачі, коли праця буде закінчена".

Першим кроком на шляху до "Людської комедії" стало звернення Бальзака до жанру "фізіологічного нарису", який не мав нічого спільного з фізіологією в медичному тлумаченні цього слова. То було своєрідне дослідження певних соціальних явищ. "Фізіологічний нарис" - художня публіцистика, яка зачіпає сучасні теми й розробляла багатий матеріал соціально-побутових і психологічних спостережень.

Перші начерки грандіозної праці з'явилися з 1833 року ("Шагренева шкіра"), робота над останніми сторінками закінчилася незадовго до смерті автора ("Зворотний бік сучасної історії", 1848). У 1845 р. письменник склав список усіх творів "Людської комедії", який налічував 144 назви. Але реалізувати свій задум у повному обсязі він не встиг.

У листі до пані Карро він писав: "Мій твір повинен увібрати в себе всі типи людей, усі суспільні стани, він повинен утілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія, ні чиїсь погляди, жодна французька провінція, ні бодай що-небудь із дитинства, старості, зрілого віку, із політики, права чи військових справ не виявилися забутими".

Явищам повсякденним - і таємним, і явним, - а також подіям особистого життя, їхнім причинам та першоосновам Бальзак надав не меншої ваги, ніж історики надавали подіям суспільного життя народів. "Це нелегка праця - змалювати 2-3 тисячі людей, які чимось вирізняються на тлі своєї епохи, бо приблизно стільки набереться в кінцевому підсумку типів, які представляють кожне покоління, і "Л.к." вмістить у собі їх усіх. Така кількість облич, характерів, така безліч доль потребувала певних рамок і - хай вибачать мені за цей вислів - галерей".

Суспільство, яке стало плодом творчої енергії письменника, володіло всіма ознаками реальності. З одного твору в інший переходили "загальні персонажі", які, поряд із загальністю творчого методу і авторської концепції, зміцнювали задум письменника, надаючи йому масштабності архітектурної споруди. Поступово у Бальзака з'явилися свої лікарі (Б'яншон, Деплен), нишпорки (Корантен, Перад), адвокати (Дервіль, Дерош), фінансисти (Нусінген, брати Келлери, дю Тійе), лихварі (Гобсек, Пальме, Бідо), знать (Лістомери, Кергаруети, Монфріньєзи, Гранльє, Ронкеролі, Рогани) і т.д.

Осягнути грандіозність загального задуму Бальзака дала змогу "Передмова до "Людської комедії". "Первісна ідея "Людської комедії" постала переді мною як мрія, як один із тих туманних задумів, що їх плекаєш, але виразно уявити собі не можеш ...".

Основні положення "Передмови..."

o Ідея цього твору народилася внаслідок порівняння людства з тваринним світом.

o Прагнення віднайти в суспільстві єдиний механізм, оскільки воно, на його думку, схоже на Природу.

o Письменник виділяв три форми буття людини: "чоловіки, жінки і речі".

o Головна ідея задуму - дати величезну панораму суспільства на засадах закону егоїзму.

o Бальзак не сповідував руссоїстських ідей про "природну доброту людини". "Людська комедія" поділена на три частини, кожну з яких Бальзак назвав етюдами

(вивченнями): "Етюди про звичаї", "Філософські етюди", "Аналітичні етюди". Центральне місце в ній зайняли "Етюди про звичаї", які письменник розділив на різні сцени життя. Ця схема носила умовний характер, деякі твори переходили із одного розділу в інший. Згідно зі схемою автор розташував свої романи таким чином (найважливіші твори):

1. "Етюди про звичаї".

а) Сцени приватного життя. "Дім кішки, що грає в м'яч", "Бал у Со", "Подружня згода", "Побічна сім'я", "Гобсек", "Силует жінки", "30-річна жінка", "Полковник Шабер", "Покинута жінка", "Батько Горіо", "Шлюбний контракт", "Обідня безбожника", "Дочка Єви", "Беатриса", "Перші кроки в науку".

б) Сцени провінційного життя. "Євгенія Гранде", "Уславлений Годиссар", "Провінційна муза", "Стара діва", "Пьєретта", "Життя холостяка", "Втрачені ілюзії".

в) Сцени паризького життя. "Історія тринадцяти", "Блиск і злидні куртизанок", "Фачино Кане", "Ділова людина", "Принц богеми", "Кузина Бетта".

г) Сцени політичного життя. "Зворотний бік сучасної історії", "Темна справа", "Епізоди доби терору".

д) Сцени військового життя. "Шуани", "Пристрасть у пустелі".

е) Сцени сільського життя. "Сільський лікар", "Сільський священик", "Селяни".

2. "Філософські етюди".

"Шагренева шкіра", "Прощений Мельмот", "Невідомий шедевр", "Прокляте дитя", "Пошуки Абсолюту", "Прощай", "Кат", "Еліксир довголіття".

3. "Аналітичні етюди".

"Філософія шлюбу", "Дрібні незгоди подружнього життя".

"Етюди про звичаї" складали загальну історію суспільства, де зібрано всі події та діяння. Кожен із шести розділів відповідав одній із головних думок. Кожен мав свій смисл, своє значення і охопив певний період людського життя:

"Сцени приватного життя зображують дитинство, юність і властиві цьому віку помилки.

Сцени провінційного життя подають пристрасті у їхньому зрілому віці, описуючи розрахунки, інтереси й амбіції.

Сцени паризького життя змальовують картину вподобань, пороків і невгамовних проявів життя, спричинених звичаями, що процвітають у столиці, де водночас можна зустріти і неповторне добро, і неповторне зло.

Сцени політичного життя відбивають інтереси багатьох або й усіх - тобто йдеться про життя, що тече ніби не в загальному річищі.

Сцени воєнного життя показують грандіозну картину Суспільства у стані найвищої напруги, коли воно виходить за межі свого існування - коли захищається від ворожої навали або вирушає у завойовницькі походи.

Сцени сільського життя - це ніби вечір довгого дня. У цьому розділі читач уперше зустріне найчистіші характери і буде показано, як потрібно втілювати в життя високі принципи порядку, політики і моралі".

Важко назвати всі теми творів Оноре де Бальзака. До уваги автор взяв, здавалося б, антихудожні теми: збагачення і банкрутство торговця, історія маєтку, що змінив власника, спекуляція земельними наділами, фінансові афери, боротьба навколо заповіту. У романах саме ці головні події і визначили стосунки батьків-дітей, жінок-чоловіків, коханців-коханок.

Головна тема, що об'єднала твори Бальзака в одне ціле, - прагнення пояснити закономірності дійсності. Автора цікавили не лише конкретні теми і проблеми, але і взаємозв'язок цих проблем; не тільки окремі пристрасті, а й формування людини під впливом середовища.

Ці методи дозволили письменнику зробити у книзі певні висновки про деградацію людини в буржуазному суспільстві. Проте він не абсолютизував вплив середовища, а підводив героя до самостійного вибору свого життєвого шляху.

Об'єднало таку величезну кількість творів і дійових осіб наступне: Бальзак розробив важливий мотив людських вчинків - прагнення до збагачення.

Внутрішня побудова "Людської комедії" така, що великі романи і повісті чергувалися у ній з новелами -"перехрестями" - "Принц богеми", "Ділова людина", "Комедіанти невідомо для себе". Це, скоріше, мимоволі написані етюди, основна цінність яких - зустріч із добре відомими письменнику персонажами, яких на короткий час знову об'єднала інтрига.

"Людську комедію" письменник будував за принципом циклічності: більшість персонажів переходили із твору у твір, виступаючи головними дійовими особами в одних та епізодичними - в інших. Бальзак сміливо відмовився від сюжету, де біографія того чи іншого героя давалася повністю.

Таким чином, важливий композиційний принцип "Людської комедії" - взаємодія і взаємозв'язок різних частин циклу (наприклад, дії "Гобсека" та "Батько Горіо" відбувалися майже одночасно, був у них і спільний персонаж - Анастазі де Ресто - донька батька Горіо і дружина графа де Ресто).

Дуже проблематично точно і однозначно визначити жанр цього твору. Найчастіше дано два визначення: цикл романів і епопея. Навряд чи їх можна віднести до "Людської комедії". Формально - це цикл романів, точніше - творів. Але у багатьох із них відсутні засоби зв'язку між собою - наприклад, ні сюжети, ні проблематика, ні спільні герої не пов'язали між собою романи "Шуани", "Селяни", "Блиск і злидні куртизанок" та повість "Шагренева шкіра". І таких прикладів чимало. Визначення "епопея" теж лише частково стосується "Людської комедії". Для епопеї, у сучасному її вигляді, характерна наявність стрижневих героїв та спільного сюжету, чого не було у Бальзака.

Найбільш складний варіант циклічної єдності - це об'єднання в рамках одного задуму творів різних жанрів (романів, оповідань, новел, нарисів, повістей). У цьому випадку величезний життєвий матеріал, величезна кількість персонажів, масштабність узагальнень письменника також дозволили говорити про епопею. Як правило, у такому контексті в першу чергу згадують про "Людську комедію" Бальзака і про "Ругон-Маккари" Е.Золя, створених під впливом бальзаківського шедевру.