Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст - Давиденко Г. Й. - 4. Збірка "Різдвяні оповідання" - розповідь про духовне переродження героїв

До створення цих повістей Діккенс узявся вже зрілим письменником - вони писалися у 40-х роках XIX ст., тобто у другому десятилітті його творчої діяльності.

До моменту виходу першої з них ("Різдвяна пісня у прозі", 1843), Діккенс користувався популярністю у світі.

Різдвяний цикл включає 5 повістей:

o "Різдвяні пісні у прозі" (1843).

o "Дзвони" (1844).

o "Цвіркун за вогнищем" (1845).

o "Битва життя" (1846).

o "Одержимий" (1848).

Діккенс любив різдвяні свята. Він бачив у них вираження не стільки релігійних почуттів народу, скільки його природної доброти і життєлюбства: "Это радостные дни - дни милосердия, доброты, всепрощения. Это единственные дни во всем календаре, когда люди, словно по молчаливому соглашению, свободно раскрывают друг другу сердца и видят в своих ближних - даже в неимущих и обездоленных - таких же людей, как они сами..."

Письменник сприймав Різдво як свято домашнього вогнища, любив він традиційний ритуал цих свят - веселі ігри і танці після вечері з обов'язковою індичкою і пудингом. Якраз тому звернення до різдвяної тематики виявилося для Діккенса настільки природним і продуктивним. Бо вже у "Посмертних записках Піквікського клубу" була "Весела різдвяна глава".

"Різдвяні повісті" були задумані як свого роду соціальна проповідь. Письменник був обурений жорстокістю і відлюдькуватістю "закону про бідних", прийнятою англійським парламентом у 1834 р., і він спершу викликав у письменника бажання прямо у публіцистичній формі виступити на захист дітей бідняків. Але через кілька днів Діккенс відмовився від першопочаткового задуму - він вирішив звернутися до американського народу у формі художньої оповіді.

ОСОБЛИВОСТІ ЧАСТИН "РІЗДВЯНИХ ПОВІСТЕЙ"

"Різдвяна пісня у прозі"

Центральний персонаж Скрудж - це буржуазний монстр, людина без серця, зовсім байдужа до своїх близьких і рідних. І зовнішньо він викликав відразу - його обличчя було вкрите старими зморшками, гачкуватий ніс загострився, навіть голос здавався настільки крижаним, що заморожував все навколо.

Дія твору відбувалася напередодні Святого вечора. Скрудж неохоче відпустив свого службовця на Святковий день, грубо відмовив племіннику прийти на обід, порадив двом джентльменам, які завітали до нього за пожертвуваннями для бідних, побудувати побільше в'язниць і робітничих будинків, а потім вирушив додому.

Скрудж вклався спати у холодну постіль, вночі його переслідували тривожні сновидіння - нудні сторінки минулого, теперішнього й майбутнього життя, яке завершилося на кладовищі, біля порослої травою могили. Ця ніч була сповнена моральних потрясінь для Скруджа. Його відвідали три духи. Перший з них повернув його у минуле. Він знову побачив себе жалюгідним, нещасним хлопчиськом. Другий дух поніс його в кімнату свого клерка Боба і він чув, як Боб і вся його рідня, піднімаючи келихи, пили за здоров'я Скруджа. І таку любов він несподівано відчув до всіх тих, хто зібрався за столом, і жалість до маленького Тіма, котрий, судячи з його нездоров'я, не дожив би до наступного Святого вечора, що на очі набігали сльози.

Та дух поніс його, і ось він уже в кімнаті свого племінника й знову почує, як п'ють за його здоров'я. Опинившись знову у ліжку, розплющивши очі, побачив третього духа.

Цей дух мовчки ніс його в майбутнє. Він пролітав над Лондоном, вітер доніс до нього окремі фрази, уривки речень: хтось помер, людина, не варта ні найменшого жалю. Всім було цікаво, хто ж успадкував незліченні багатства покійного.

І довго Скрудж допитувався у Духа, чи міг би він змінити своє майбутнє, якби став іншою людиною, зовсім не схожою на ту, якою він, на сором, був. Але привид уперто мовчав. А потім, раптом зіщулившись, обернувся на різьблене бильце ліжка. Так, це був лише сон.

Та Скрудж прокинувся, і сталося диво. Він став зовсім іншою людиною - доброю, благородною, з відкритим для всіх серцем.

У цьому творі викрито згубний вплив на низку законів буржуазного накопичення, безпосереднім наслідком чого, на думку Діккенса, був нестримний егоїзм.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть і дайте загальну характеристику англійської літератури доби реалізму.

2. Яку складну еволюцію пройшов Ч. Діккенс упродовж свого творчого життя?

3. Чому Ч. Діккенс у свої твори вводив сцени животіння і страждання бідняків, які опинилися на дні суспільного життя?

4. У яких романах письменника є відчутними автобіографічні мотиви? Охарактеризуйте один із таких романів.