Критерії розуміння.
Логічна модель інтерпретації тексту й осягання його смислу може бути побудована на підставі основних термінів, введених логіками для опису розумової діяльності людини, яка здійснює процес читання тексту та намагається досягти його розуміння. До таких термінів належать: суб'єкт інтерпретації, текст, контекст, смисл терміна, смисл тексту, багатозначність смислу, конфлікт інтерпретацій. Потім вводять модальності, що характеризують логіко-семантичні критерії (оцінки) об'єктивного існування тексту й інтерпретаторської діяльності суб'єктів. До них належать слова "вірно", "невірно", "існує", "не існує", "адекватно", "неадекватно", "зрозуміло", "незрозуміло".
Об'єктивність тексту полягає в його знаково-символічній формі існування. Тоді певному тексту надаються такі логіко-семантичні характеристики:
1. Для будь-якого тексту вірно, що він має певний смисл.
2. Невірно, що текст Л не має жодного смислу.
3. Існують тексти, які мають багато смислів.
4. Якщо у тексті А є терміни, що мають багато смислів, то може виникнути конфлікт інтерпретацій.
5. Текст А може бути зрозумілим або незрозумілим для суб'єкта х.
Суб'єктивна інтерпретація тексту А, тобто його тлумачення окремим індивідом х, полягає у власній розумовій діяльності (в поєднанні з мовою), який читає текст А, розшифровує його смисл і засобами власної мови моделює свій аналог тексту.
Логіко-семантичні оцінки (критерії) процесу інтерпретації тексту та його результату подають у модальностях:
- адекватно (суб'єкт х адекватно інтерпретує текст А, який він прочитав, тобто наближає свою інтерпретацію до автентичності зі самим текстом);
- неадекватно (суб'єкт х неадекватно інтерпретує текст А, який він прочитав, тобто не наблизив власну інтерпретацію до автентичності з самим текстом);
- об'єктивно (суб'єкт х осмислив текст А так, що він відповідає самому тексту);
- необ'єктивно (суб'єкт х осмислив текст А так, що він не відповідає самому тексту);
- зрозуміло (суб'єкт х точно відтворює смисл тексту А);
- незрозуміло (суб'єкт х не неточно відтворює смисл тексту А).
Логіко-семантична оцінка розуміння тексту суб'єктом х може бути виражена у відношенні слідування між цілим (текстом і його складовими частинами) в процесі інтерпретації:
1. Якщо текст А об'єктивно значущий для суб'єкта х, то необхідно розуміти текст як ціле.
2. Якщо суб'єкт х зрозумів окрему частину тексту А, то він може не зрозуміти його як ціле.
З погляду логіки, у процесі читання й інтерпретації певного тексту суб'єктом х можуть виникнути парадокси. Наприклад: "Суб'єкт х не зрозумів смислу тексту А, але інтерпретує його по-своєму", "Суб'єкт х не прочитав текст А, але інтерпретує його негативно, тобто негативно оцінює його".
Логіко-семантична та герменевтивна модель інтерпретації текстів і осягання їх розуміння встановлює загальний алгоритм інтерпретаторської діяльності суб'єктів, котрі читають й осмислюють різні тексти. Загальним для різних за змістом текстів є інформація, що міститься в тексті, мова, якою зображена інформація, система знання. Різні тексти мають різне смислове навантаження і відповідне розуміння цих текстів. Особливо складні для засвоєння та розуміння сучасні наукові тексти, що становлять особливу систему знання, яка складається зі специфічних наукових термінів і формалізованої мови. Розуміння смислу наукових текстів передбачає, по-перше, розуміння смислу наукових термінів, що означає експлікацію термінів, тобто надання їм точного смислу й адекватного використання в певному контексті (у певній пізнавальній ситуації). Для суб'єкта ху який читає науковий текст, виникає проблема логічного структурування тексту з метою виявити нову інформацію про об'єкт дослідження певної науки, знайти в тексті проблему, ідею, гіпотезу, сформульовану автором тексту (вченим).
Специфіка притаманна філософським, художнім, юридичним, релігійним та іншим текстам. Отже, тексти потребують розроблення конкретнішої герменевтичної та логіко-семантичної моделі з метою їх розуміння.