При встановленні нормативів щодо обмеження шуму виходять, як правило, не з оптимальних (комфортних), а з припустимих умов, при яких шкідливий вплив шуму на людину або не виявляється, або є незначним. Таке гігієнічне (санітарне) нормування, встановлюється органами охорони здоров'я.
Допустимі норми виробничого шуму визначені в державному стандарті ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. "Шум. Загальні вимоги безпеки". Нормованими параметрами постійного чи переривчастого виробничих (транспортних) шумів є рівні звукового тиску в октавних смугах частот (граничні спектри, які вимірюються в дБ, позначення спектру відповідає рівню звука у смузі 1 кГц) і рівні звука, скориговані по шкалі "А" стандартного вимірювача шуму (дБА). Постійним вважається шум, рівні якого з часом змінюються не більше, ніж на 5 дБ. Непостійним вважається шум, рівні якого з часом змінюються більше ніж на 5 дБ. Переривчастий шум переривається паузами тривалістю в кілька годин, хвилин чи секунд.
Непостійний шум оцінюється в еквівалентних рівнях звука (дБА):
де: Lt - середній рівень класу і , д БА; ti - час впливу шуму класу і від загального часу контролю, %.
Розраховані значення Lвкв(А) зіставляються з нормованими рівнями звука (дБА). Для дискретного та імпульсного шуму допустимі рівні знижуються на 5 дБ.
У цивільній авіації розроблений галузевий стандарт, в якому наводяться допустимі рівні шуму для деяких приміщень і робочих місць з зазначенням професій наземного персоналу.
Нормування шуму в приміщеннях і на території житлових будівель. У державному стандарті ГОСТ 12.1.003-83 внесені поправки на характер шуму (для тонального чи імпульсного - -5 дБ), час доби (для денного часу - +10 дБ), місце розташування об'єкта (для курортного району - -5 дБ) і сумарний час впливу шуму. Наявність таких поправок обумовлена впливом різних факторів на сприймання звуку людиною.
Нормування ультра- та інфразвука. Допустимі рівні звукового тиску для робочих місць ультразвукових установок визначені в державному стандарті ГОСТ 12.1.001-89. ССБТ "Ультразвук. Загальні вимоги безпеки". Нормовані величини мають наступні значення: при середньогеометричній частоті 1/3 октанової смуги 12,5 кГц - 75 дБ, при 16 кГц - 85 дБ і при частотах вище 20 кГц - 110 дБ. Якщо сумарний час впливу ультразвука менше чотирьох годин за зміну, то допустимі рівні збільшуються так само, як і під дією шуму.
Рівні експозиції і тривалість - професійну експозицію шуму необхідно контролювати таким чином, щоб працююча людина не піддавалася надмірній експозиції, яка визначається рівнем та тривалістю дії звука на людину. Значення припустимої комбінації рівня Ь і тривалості Т наведені в табл. 8.1, або вони розраховуються за формулою, хв.:
Таблиця 8.1
Залежність допустимого рівня звука від тривалості його дії
L, дБА | T | ||
Год | Хв. | Сек | |
80 | 25 | 24 | |
90 | 2 | 31 | |
100 | 15 | ||
110 | 1 | 29 | |
120 | 9 | ||
130-140 | <1 |
Відповідні значення дози експозиції шуму наводяться у табл.8.2, де TWA - зважений і усереднений за 8 годин рівень шуму,
де: и - доза шуму.
Таблиця 8.2
Залежність усередненого рівня звука від дози шуму
D % | TWA |
50 | 82.0 |
100 | 85.0 |
1000 | 95.0 |
10000 | 105.0 |
100000 | 115.0 |
1000000 | 125.0 |
Вибір ліміту експозиції залежить від визначень двох параметрів: 1) максимального прийнятного рівня порога слуху (РПС), понад який спостерігається погіршення слуху та нижче від якого вважається, що слух знаходиться у нормі; 2) частки експонованого шумом населення, яке захищається від погіршення слуху.
Нормативів щодо обмеження інфразвука поки що немає. Рекомендується використовувати як орієнтовний гранично допустимий рівень інфразвуку 95 дБ, якщо час впливу ультразвука більше чотирьох годин.
Крім гігієнічного нормування, існує нормування технічне, мета якого полягає у встановленні на основі відомих і технічно здійсненних методів гасіння шуму граничних характеристик шуму для визначеного типу машин і устаткування.
У той час як санітарні норми визначають необхідні рівні шуму, технічні нормативи вказують на його можливі значення з технічної і економічно обґрунтованої точки зору.
Нормування шуму, що утворюється повітряними кораблями на місцевості. Виходячи з аналізу характеристик шуму повітряних кораблів (ПК), що експлуатуються сьогодні, і з огляду на можливі методи його зниження в джерелі утворення і на шляху поширення, розроблені міжнародні й вітчизняні норми шуму дозвукових пасажирських ПК на місцевості. Норми встановлюють граничні рівні шуму для визначених типів і груп літаків та гелікоптерів. Ці норми є технічними, а не санітарними. Стандартами Міжнародної організації цивільної авіації (Додаток 16 до Конвенції ІКАО) передбачається нормування шуму літаків на місцевості в трьох контрольних точках: при зльоті, наборі висоти і зниженні на посадку.
При зльоті контрольна точка розташована на лінії, паралельній до вісі злітно-посадочної смуги (ЗПС), на боковому віддаленні 0,5 км від неї, в тому місці, де рівень шуму досягає максимального значення (тобто ця точка не є однаковою для всіх типів літаків, вона переміщається уздовж лінії вимірювання і контролю шуму). Це точка контролю так званого бокового шуму, що створюється літаком під час зльоту із працюючими на максимальному режимі двигунами. Орієнтовне віддалення цієї точки від початку розбігу може бути визначене як (lрозб+1000), де lрозб - довжина розбігу літака по ЗПС під час зльоту, м. При прольоті першої контрольної точки літак може знаходитися на висоті 100-150 м.
При наборі висоти контрольна точка (номер 2) розташована на віддаленні 6,5 км від початку розбігу на продовженні вісі ЗПС у напрямку польоту, тобто під траєкторією набору висоти. Висота польоту в різних типів літаків може бути при цьому в діапазоні 400-1000 м, що залежить від тяги двигунів і аеродинамічної якості літаків.
При зниженні на посадку контрольна точка (номер 3) розташована на віддаленні 2 км до найближчого (посадочного) торця ЗПС на продовженні її вісі проти напрямку польоту, тобто вона лежить під траєкторією зниження на посадку. Висота польоту літака над цією точкою дорівнює приблизно 120 м.
У зв'язку з тим, що акустичні характеристики ПК, а також усіх транспортних джерел, весь час поліпшуються за рахунок впровадження нових технологій, технічні нормативи постійно змінюються у сторону зменшення, тобто стають жорсткішими, таким чином стимулюючи виробників до створення мало шумної техніки.
Розділ 9. Санітарно-гігієнічні вимоги до територій, виробничих і допоміжних приміщень, споруд
9.1. Класи санітарно-захисних зон шкідливих підприємств
9.2. Санітарно-побутові приміщення підприємств
ЧАСТИНА ІІІ. ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
Розділ 10. Техніка безпеки під час експлуатації вантажопідіймальних машин і засобів внутрішньозаводського транспорту. Техніка безпеки під час експлуатації систем, що працюють під тиском
10.1. Державна реєстрація і технічний огляд вантажопідіймальних машин, механізмів та кранів
10.2. Безпека праці під час експлуатації систем що працюють під тиском
Розділ 11. Блискавкозахист
11.1. Небезпека дії грозових розрядів