У центральній та периферичній нервовій системі можуть виникати різні патологічні процеси. Серед таких процесів розрізняють запальні, обумовлені бактеріями або вірусами. Інфекційні ураження нервової системи об'єднують під назвою нейроінфекції. Вибірковість ураження мозку при нейроінфекціях обумовлена так званим нейрон-тропізмом інфекційно-токсичних агентів. Термін "нейрон-тропізм" означає спорідненість інфекційного збудника з нервовою клітиною. Нейрон-тропізм вірусів визначається подібністю будови РНК вірусу і нервової клітини. Це дає можливість проникнення вірусу до клітини, що призводить до порушення внутрішньоклітинного обміну або загибелі нейрона. В розвитку інфекційних захворювань важливу роль відіграє зміна проникності стінки судин, стан оболонок головного і спинного мозку, особливості імунно-біологічних захисних властивостей організму. Внаслідок порушення циркуляції крові і спинномозкової рідини спостерігаються зміни обміну речовин у тканинах мозку і розвивається набряк. З розвитком набряку з'являються загальномозкові симптоми, які випереджають виникнення оперу кованих симптомів порушення мозку. До симптомів відносять: головний біль, запаморочення, блювота, судоми, втрата притомності. Перебіг інфекційного захворювання нервової системи буває миттєвим і призводить до смерті в перші години захворювання. В більшості випадків у перебігу інфекційних захворювань виділяють гострий період відновлення порушених функцій і резидуальний період хвороби, тобто період наслідків. Іноді хвороба може мати затяжний або хронічний перебіг. Процес нейроінфекційного процесу пов'язаний з імунолічними змінами у нервовій системі, які розвиваються під час гострої стадії хвороби. Ці зміни пов'язані з утворенням алергій. Інфекційні захворювання нервової системи призводять до стійких порушень слуху, зору, мовлення, інтелекту.
Менінгіт (від грец. - мозкова оболонка) - запалення мозкових оболонок головного і спинного мозку. Причиною захворювання є проникнення бактерій, вірусів, найпростіших. Розрізняють первинні та вторинні менінгіти. Під час первинного менінгіту запалення мозкових оболонок не спричиняє захворювання інших органів. Вторинні менінгіти виникають як ускладнення інших захворювань. До таких захворювань відносять запалення порожнини середнього вуха, гнійні процеси на обличчі та голові, черепно-мозкові травми, туберкульоз, епідемічний паротит тощо. Головний біль обумовлений токсичним і механічним подразненням рецепторів мозкових оболонок. Головний біль може супроводжуватись блювотою, яка виникає раптово. Хворому неприємні дотикові подразнення, зорові та слухові дії. В основі загальної гіперестезії лежить механічне подразнення чутливих корінців спинних і черепних нервів. Характерна поза хворого на менінгіт: голова закинута назад, тулуб витягнутий, живіт втягнутий, руки зігнуті, притиснуті до грудей, ноги підтягнуті до живота. Таке положення хворого є наслідком рефлекторного тонічного напруження м'язів (рис. 65).
Рис. 65. Менінгіальні симптоми (за Бадаляном Л. О., 1982):
а) поза хворого менінгітом;
б) напруження м'язів потилиці і верхній симптом Брудзинського;
в) симптом Керніга і нижній симптом Брудзинського.
Найбільш постійна і обов'язкова ознака менінгіту - запальні зміни у спинномозковій рідині, що характеризуються збільшенням кількості клітин і вираженим збільшенням білка. Залежно від характеру запального процесу і змін у спинномозковій рідині, менінгіти поділяють на гнійні і серозні. Гнійні менінгіти спричиняються бактеріями - менінгококом, пневмококом, стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою, протеєм тощо. При гнійних менінгітах мозкові оболонки просякнуті серозно-гнійним вмістом. Запалення може розповсюджуватися на оболонки і спинних і черепно-мозкових нервів, внутрішню оболонку мозку. Менінгіальний синдром при гнійних менінгітах розвивається на фоні виражених ознак інтоксикації, тобто отруєння продуктами життєдіяльності бактерій. До ознак відносять: часте дихання і серцебиття, відсутність апетиту, ціаноз носо-губного трикутника, кволість хворих.
Вторинні форми гнійних менінгітів супроводжуються: дихальною недостатністю, спричиненою пневмококами, тяжкою діареєю (пронос) і ексікоз (обезводнення), при зараженні кишковою паличкою. Можуть спостерігатися шкірні висипи, які можуть бути наслідком токсичного
парезу дрібних судин шкіри та їх бактеріальній емболії. У крові хворих спостерігається збільшення лейкоцитів (до 30 тисяч і більше), підвищення швидкості зсідання еритроцитів (ШЗЕ), кількість клітин - до 70-100 % нейтрофіли.
Після гнійного менінгіту у хворих дітей може спостерігатися збудливість і нестабільність нервової системи, порушення концентрації уваги. При порушенні лікування може спостерігатися розвиток гідроцефалії (від грец. - вода, - голова) - водянка мозку, надмірність спинномозкової рідини у порожнині черепа. Близько 20% дітей, які перенесли гнійний менінгіт, мають осередкове ураження нервової системи: епілептик-формні судоми, косоокість, парези лицьового нерва, глухота, вегетативно-обмінні розлади, порушення рухів, затримка психічного розвитку.
Серозні менінгіти спричиняються вірусами, які характеризуються підвищенням внутрішньочерепного тиску, блювотою, головним болем, збудженням.
Спинномозкова рідина витікає краплями або течією. У складі спинномозкової рідини спостерігаються лімфоцити.
У дитини, яка перенесла менінгіт, заняття не повинні бути тривало одноманітними, необхідно чергувати розумову та фізичну діяльність.
Енцефаліти (від грец. - головний мозок) - запалення головного мозку. Під цією назвою об'єднують групу захворювань, які спричиняються різними збудниками. У розвитку цих захворювань важливу роль відіграє зміна імунологічної реактивності організму. Енцефаліти поділяють на первинні і вторинні (рис. 66)
Рис. 66. Енцефаліт (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)
Первинні енцефаліти спричиняються нейротропними вірусами, які безпосередньо проникають у нервову систему і руйнують її. До таких енцефалітів відносять: епідемічний, кліщовий, комариний. Сюди ж відносяться енцефаліти, спричинені проникненням вірусів поліомієліту, простого герпесу. Ці форми патологій зустрічаються у дітей раннього віку.
Вторинний енцефаліт є ускладненням таких інфекційних захворювань як кір, вітряна віспа, токсоплазмоз, і може розвиватися після профілактичних щеплень.
При всіх формах енцефаліту в гострому періоді наступають запальні зміни мозку. Ці зміни виявляються у вигляді набряку, підвищення кровонаповнення судин, дрібних крововиливів, руйнування нервових клітин.
У змінених тканинах мозку формуються стійкі порушення у вигляді розростання елементів сполучної тканини, утворення порожнин, рубців кіст (кіста - загальна порожнина, обмежена оболонкою і заповнена рідиною).
Залежно від ураження клітин або нервів головного мозку енцефаліти поділяються на поліенцефаліти (поліо - сірий, тобто ураження клітин головного мозку); лейкоенцефаліти (лейко - білий, тобто ураження нервових волокон).
Прикладом поліенцефаліту є гострий епідемічний енцефаліт і енцефалітна форма поліомієліту. Більшість форм енцефаліту протікає з одночасним ураженням як клітин, так і провідних шляхів головного мозку, тому їх називають паненцефалітами. До первинних вірусних паненцефалітів відносять кліщовий, комариний та інші форми.
Перебіг хвороби у дітей протікає особливо тяжко. Якщо дитина перед цим не хворіла або на фоні перенесених захворювань (грип, кір, вітряна віспа та ін.) різко погіршується її стан, піднімається температура, розвиваються загальномозкові та осередкові ураження головного мозку.
До загально-мозкових симптомів відносять: головний біль, запаморочення, блювоту, судоми, втрату притомності - від легкої форми до коми.
Коматозний стан характеризується тяжкими розладами функції мозку: хворий непритомніє, не реагує на оточення, порушена регуляція життєво важливий функцій (дихання, кровообігу), немає реакції на світло, загальмовані сухожилкові рефлекси. У деяких випадках спостерігається психомоторне збудження, галюцинації, марення.
Епідемічний енцефаліт уражає утворення, які розміщені біля шлуночків мозку (ретикулярна формація, ядра очно-рухових нервів, вегетативні центри). Клінічно це проявляється підвищеною сонливістю або безсонням, двоїнням в очах. Вегетативні порушення характеризуються розладами частоти і ритму дихання, серцебиттям, коливанням артеріального тиску, підвищенням температури, нецукровим сечовиділенням, спрагою та іншими симптомами.
При кліщовому енцефаліті уражуються нервові клітини варолієвого мосту, довгастого і переднього, а також рухові нейрони передніх рогів спинного мозку. У дитини поникла голова, судоми рук і плечового поясу. При ураженні довгастого мозку спостерігається порушення ковтання, гугнявий відтінок голосу або повна безголосість, судоми м'язів язика, розлади дихання і серцевої діяльності. Ці зміни є однією з причин смерті при стовбуровій формі енцефаліту.
При енцефаліті, який розвивається як ускладнення після вітряної віспи, мають місце характерні мозочкові і вестибулярні розлади, які рідко спостерігаються при інших енцефалітах. Внаслідок порушення координації діти не можуть самостійно їсти, одягатися, ходити і сидіти.
Проте при більшості енцефалітів вираженої вибірковості ураження окремих структур мозку немає. Спостерігаються парези і судоми, розлади координації, порушення чутливості, гіперкінези, вегетативні розлади, порушення мовлення та інших коркових функцій.
У перебігу захворювання виділяють кілька стадій: гостру, відновлення і резидуальну, тобто періоду стійких післядій. Тривалість гострої і відновної стадії при енцефалітах залежить від патогенних властивостей збудника, захисних сил організму і віку хворого. Тривалість гострого періоду від 10-15 днів до кількох місяців.
При деяких енцефалітах спостерігається хронічний період захворювання. Його розвиток зумовлений зміною імунореактивних процесів у тканинах головного мозку, внаслідок яких загиблі клітини стають чужорідними - розвивається аутоімунний процес.
Клінічні симптоми хронічної стадії енцефаліту з'являються в кінці гострого періоду або через кілька місяців і навіть років. При кліщовому енцефаліті симптоми хронічного періоду мають назву "Кожевникова епілепсія". Вона характеризується мимовільним скорочення м'язів обличчя, шиї, плечового поясу. Скорочення через деякий час поширюється по всьому організму, що призводить до судом із втратою притомності.
При епідемічному енцефаліті хронічний період характеризується поступовим розвитком синдрому паркінсонізму. Рухи у таких хворих стають повільними, ходять дрібними кроками, мовлення повільне, голос монотонний, часто спостерігається тремтіння рук і голови. Порушується пам'ять і мислення.
Якщо дитина перенесла захворювання в ранньому віці, то може порушуватись процес розвитку ЦНС. Порушення росту і диференціації клітин кори головного мозку призводить до формування вторинної мікроцефалії. Руйнування нервових клітин може бути причиною затримки психічного і моторного розвитку. Діти пасивні, формування мовлення затримується. Порушується також розвиток інших вищих кіркових функцій - пам'яті, уваги, мислення. Якщо до моменту захворювання нервова система уже сформувалась, то наслідки перенесеного енцефаліту значною мірою залежать від того, які структури мозку і наскільки сильно були уражені у гострому періоді хвороби. До найбільш частих наслідків відносяться паралічі і парези кінцівок, а також симптоми ураження стовбура мозку у вигляді порушення функції черепно-мозкових нервів (косоокість, ністагм, запаморочення, парези м'язів обличчя, м'якого піднебіння, гортані, голосових зв'язок і язика).
Ендокринно-обмінні порушення можуть проявлятися у відставанні в рості, в ожирінні, виснаженні, цукровому діабеті, порушенні трофіки нігтів, волосся та ін. (рис. 67).
Рис. 67. Ожиріння у дитини після енцефаліту (за Бадаляном Л. О, 1982)
Наслідком перенесення енцефаліту є синдром судом. Судоми, які часто повторюються, призводять до порушення інтелекту. У хворих знижується пам'ять, увага, здатність до навчання. Такі діти стають роздратованими, агресивними.
Після перенесення енцефаліту рідко спостерігається порушення слуху і зору. Порушення вищих коркових функцій пов'язані не лише з локальним ураженням мозку, але і з порушенням цілісної аналітико-синтетичної кори, що призводить до розладу мовлення, письма, читання, рахунку, емоційно-вольового порушення. Наслідки перенесення енцефаліту проявляються у нестійкому настрої, неадекватній поведінці, агресії, що є причиною конфліктних ситуацій у сім'ї і школі. Може спостерігатись зниження інтелекту.
Лейкоенцефаліти - ураження головного мозку, при якому страждає біла речовина мозку або провідні шляхи. Захворювання розвивається внаслідок проникнення вірусу кору, сказу, лишаю. Збудники потрапляють у нервову систему і спричинюють алергічну реакцію, яка призводить до розпаду мієліну у білій речовині, утворюється сполучна тканина, яка найбільш локалізована в корі. Найбільш характерна локалізація патологічного процесу у білій речовині великих півкуль. Тому у клінічній картині домінує типове для хворих порушення психіки. Спостерігається апатія, збудженість, ослаблення пам'яті, порушення логічного мислення. До числа характерних змін відносяться прогресуюче зниження зору і слуху. Пізніше розвиваються парези і паралічі. Постійним симптомом лейкоенцефалітів є судоми. Можуть утворюватись дизартрії, розлад координації рухів і ковтання. На пізніх стадіях - зниження температури. Такі діти живуть від 2 місяців до 2 років. Медико-педагогічній корекції не підлягають, оскільки відбувається розпад особистості.
Арахноїдити - запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку, що виникає як ускладнення після різних інфекційних захворювань (кір, скарлатина, паротит, отит). Симптоми проявляються або гостро, або поступово, нагадують менінгіт: висока температура, блювота. Якщо запалення відбувається там, де розташований мозочок і міст головного мозку, то збільшується внутрішньочерепний тиск, буває блювота. Якщо арахноїдити розповсюджуються на основу мозку, то може спостерігатись косоокість, ністагм, асиметрія м'язів обличчя й інші симптоми. У пізній стадії вражається трійчастий, лицевий, під'язиковий нерви. Порушується координація рухів. При ураженні слухового нерва спостерігається глухота. Локалізація запалення в межах зорових нервів характеризується порушенням зорових функцій: звужуються поля зору не розрізняються кольори, може наступити сліпота. Спостерігається також порушення сну, водно-сольового обміну.
Локалізація патологічного процесу в павутинній оболонці характеризується судомами, хворі втрачають чутливість. Медико-педагогічна корекція залежить від наявності дефекту. Арахноїдит основи мозку і задньочерепної ямки може призвести до ураження черепно-мозкових нервів (під'язикового, язикоглоткового, блукаючого) з розвитком бульбарного синдрому.
Поліомієліт (від грец. polios - сірий, mielos - мозок) - гостре інфекційне захворювання нервової системи. Спричиняється вірусом поліомієліту. Зараження відбувається через їжу або повітряно-краплинним шляхом. Потрапляючи в організм, вірус розмножується у кишечнику і носоглотці, потім потрапляє у кров і розноситься по всьому організму.
Якщо захисні властивості організму ослаблені, вірус потрапляє у ЦНС і вибірково вражає рухові нейрони спинного і головного мозку або оболонки мозку.
Найчастіше уражується шийне і поперекове сплетіння спинного мозку, рідше - рухові клітини моста мозку, довгастого мозку і кори великих півкуль головного мозку.
Перші симптоми хвороби мають загальноінфекційний характер: підвищується температура, кашель, нежить, біль у горлі, блювота, біль у животі, проноси. При достатньому захисті через 3-7 днів наступає одужання. Ця форма захворювання називається абортивною (стертою).
В інших випадках (після 2-5 днів) на фоні відносного покращення з'являються ознаки ураження нервової системи, що характеризується підвищенням температури.
Залежно від локалізації патологічного процесу і реактивності організму виділяють декілька клінічних форм ураження нервової системи.
Менінгіальна форма поліомієліту характеризується клінічними проявами серозного менінгіту: з'являється головний біль, блювота, підвищена чутливість до світлових, слухових подразників, неприємні відчуття при дотику на шкірі. Ця форма, так як і абортивна форма поліомієліту, відноситься до не паралітичних варіантів хвороби.
Паралітична форма є найбільш тяжкою. Після періоду загально-інфекційних симптомів з'являються больові спазми м'язів, біль у спині, пітливість. Біль у хребті призводить до нерухомості дитини. Дитина стає кволою, сонливою. Паралічі з'являються після високої температури і мають кволий характер. Вегетотрофічні порушення призводять до атрофії уражених м'язів. Залежно від локалізації ураження розрізняють спинальну, бульбарну і енцефалітну форми поліомієліту.
Спинальна форма характеризується парезами і паралічами рук, ніг, дихальних м'язів. Інколи можуть спостерігатись розлади дефекації і сечовипускання.
Особливу небезпеку для життя являють ураження шийно-грудного відділу спинного мозку, при яких спостерігаються розлади дихання внаслідок паралічу діафрагми і міжреберних м'язів.
Недостатня вентиляція легень призводить до розвитку пневмоній. У тяжких випадках може бути зупинка дихання.
Мостова форма поліомієліту характеризується раптовим розвитком паралічу м'язів обличчя внаслідок одностороннього або двостороннього ураження ядер лицевого нерва. При цьому у хворого спостерігається асиметрія обличчя, погано заплющуються очі, їжа випадає з рота.
Бульварна форма поліомієліту характеризується розладами життєво важливих функцій унаслідок ураження ядер довгастого мозку і розвитком бульбарного синдрому. При цьому голос стає гугнявим. Рідка їжа потрапляє в носоглотку і виливається через ніс. З'являються порушення дихання, що обумовлені ураженням дихального центру. Дихальні розлади супроводжуються слинотечею і виділенням бронхіального слизу.
Енцефалітна форма поліомієліту проявляється симптомами локального ураження головного мозку. Розвиваються центральні парези, локальні судомні напади, гіперкінези.
Паралітична стадія хвороби продовжується від кількох днів до двох тижнів і переходить у стадію відновлення.
Стадія відновлення продовжується 1-2 роки. В першу чергу відновлюються м'язи.
Резидуальна стадія характеризується стійкими паралічами окремих груп м'язів, розвитком вторинних деформацій тулуба і суглобів. Покращення рухових функцій в цей період можливе за рахунок компенсації руху кінцівок збереженої мускулатури.
Діти, які перенесли тяжкі форми паралітичного поліомієліту, навчаються за програмою масової школи, оскільки інтелект у них збережений.
Словник термінів