Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - Виробничий травматизм

Акт про нещасний випадок на виробництві — офіційний документ, який складає комісія з розслідування нещасного випадку, за яким працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність щонайменше на один день, або виникла необхідність перевести його на іншу (легшу) роботу терміном щонайменше на один день, або в разі смерті працівника.

Виробнича травма — травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників.

Виробничий травматизм - явище, яке характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Нещасний випадок - непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяна шкода здоров'ю або настала смерть людини.

Нещасний випадок на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Травма порушеність анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища.

Трудове каліцтво - втрата здоров'я працівником внаслідок виробничої травми.

Організація роботи з охорони праці в авіації і відповідальність посадових осіб за її стан визначаються Системою управління охороною праці (СУОП), наприклад, в цивільній авіації України .

У загальному випадку система об'єднує сукупність елементів, необхідних для досягнення визначеної мети. Виходячи з цього, система, яка об'єднує сукупність правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці, є системою охорони праці.

Як відомо, система управління являє собою сукупність: об'єкта управління (машини, механізми, технологічні процеси, підприємства, галузі промисловості, сфери людської діяльності і т.ін.); елементів, які управляють станом цього об'єкта (регулятора); елементів, що здійснюють контроль за станом об'єкта, виробленням необхідного завдання, зіставлення його із завданням, виробленням управляючих впливів і їхньою реалізацією; елементів контролю виконання управляючих впливів (зворотного зв'язку) і ін.

Систему управління охороною праці необхідно також розглядати як сукупність самої системи охорони праці й елементів управління її станом. При цьому необхідно враховувати, що вона виступає як функціональна підсистема системи управління господарським комплексом України в цілому.

Система управління охороною праці на конкретному об'єкті завжди є багаторівневою, де верхнім рівнем є державне управління, а нижнім виступає управління охороною праці на конкретній дільниці або в конкретному цеху підприємства. Проміжними рівнями управління можуть бути відомче, регіональне управління, а також управління на рівні підприємства, об'єднання і т. ін.

У теперішній час (2003 р.) СУОП у цивільній авіації України знаходиться в стадії розробки. Виходячи з цього, автори надалі викладатимуть її зміст на підставі надрукованих розробок, а також прийнятих на практиці моделей.

Узагальнена структурна схема СУОП показана на рис. 2.1.

Якщо використати вживану термінологію, то сучасні СУОП варто віднести до звичайних стабілізуючих програмованих багатоконтурних систем управління. Майбутнє обраної СУОП - це буде самоналагоджувальна, оптимальна система управління, критерієм оптимальності якої має виступати мінімальний економічний збиток від незадовільних умов праці на об'єкті управління, що стане можливим в міру розвитку засобів автоматизації СУОП і її інформаційного забезпечення.

Багатоконтурність системи управління пояснюється складністю об'єкту управління (велика інертність, наявність у системі чистих ланок запізнення, складність та інертність реалізації управлінських дій, дія різних збурюючих впливів г, які часто мають випадковий непередбачений характер, але водночас можуть бути і заздалегідь прогнозованими). Це випливає із структурної схеми управління охороною праці на державному рівні (рис. 2.2).

Єдиним показником стану охорони праці в рамках зазначеної системи, незважаючи на множину показників, за якими здійснюють цю оцінку, є узагальнюючий критерій оцінки якості об'єкта управління (ККО).

Важливою особливістю СУОП є те, що управлінські дії, спрямовані на охорону праці, завжди обмежені (відсутність необхідних технічних засобів і фінансування витрат на охорону праці, площ, людських ресурсів, які відповідають рівню професійної підготовки персоналу і т. ін.).

Виходячи з такого міркування, можна стверджувати, що основна задача дієздатності СУОП полягає в тому, щоб за існуючих рівнів обмежень управлінських дій забезпечити їхню максимальну ефективність.

При цьому необхідно пам'ятати, що СУОП є не ізольованою, а функціональною підсистемою системи управління господарським комплексом, її задачі належить узгоджувати із задачами останньої, що без сумніву позначиться на виборі оптимального розміру обмежень на значення управлінських дій.

У зв'язку з цим, як стверджують С.П. Ткачук, В.М. Перлій, В.І. Гринько [100], оптимальний розмір господарських ресурсів, які витрачаються на охорону праці, мають обирати з умов забезпечення максимальної ефективності дій, спрямованих на управління

господарським комплексом, а в кризових умовах розвитку держави - з умов забезпечення мінімального зниження розміру валового національного продукту при збереженні необхідного мінімуму соціальних гарантій працюючих.

Досягнути розв'язання перерахованих задач можна методом "оптимального розподілу наявних людських і фінансових управлінських ресурсів, правильного вибору числа і якості управлінського персоналу і прийняття обґрунтованих, близьких до оптимальних управлінських рішень" [100]. Природно, що для цього необхідно мати у своєму розпорядженні повну, об'єктивну інформацію про стан об'єкта управління і науково обґрунтовані методи опрацювання і прийняття управлінських рішень на основі сучасних інформаційних систем у середовищі охорони праці.

Органами державного управління охороною праці є:

- Кабінет Міністрів України;

- Департамент з нагляду за охороною праці України (Держ-наглядохоронпраці) у складі Міністерства праці і соціальної політики; міністерства й інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів.

- Кабінет Міністрів України і Міністерство праці і соціальної політики (Держнаглядохоронпраці) здійснюють управління охороною праці на загальнодержавному рівні. Серед інших перерахованих органів окремі загальнодержавні управлінські функції делеговані Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству охорони здоров'я і Міністерству внутрішніх справ України.

Управлінські дії на охорону праці в окремих галузях, регіонах і на окремих підприємствах ці органи можуть здійснювати як безпосередньо, так і через органи галузевого і регіонального управління охороною праці й органи управління охороною праці підприємства або їхніх об'єднань. На жаль, саме в цій частині державного управління охороною праці можливі з одного боку перетинання і дублювання окремих управлінських функцій, а з іншого - при недостатньому рівні координації роботи цих управлінських органів можливі певні пробіли і недогляди. Структурна схема систем державного управління охороною праці на галузевому і регіональному рівнях показані на рис. 2.3 і 2.4.

З наведених вище міркувань випливає, що система державного управління охороною праці як у галузі, так і в регіоні є дворівневою (верхній рівень — загальнодержавне управління, нижній рівень - регіональне і галузеве управління).

Система управління ОП на підприємствах залежно від їхньої відомчої підпорядкованості може бути три- або чотирирівневою (крім зазначених вище рівнів, додається ще управління на рівні об'єднання підприємств і на рівні підприємства).

Що стосується етапів вироблення і реалізації управлінських дій, то тут, безумовно, простежується визначена субординація у взаємодіях різних рівнів системи, а на етапах формування завдання І зіставлення показників - характерний довільний характер взаємодії рівнів системи.

Обов'язковою вимогою до СУОП є наявність у ній діючого контролю за станом ОП на об'єкті управління і контроль виконання управлінських дій. Ефективність контролю багато в чому залежить від обраних методик його здійснення, об'єктивності й плановості виконання, що у свою чергу залежить також від професійного рівня контролерів.

Наукові дослідження з проблем ОП провадяться Національним науково-дослідним інститутом ОП, а також інститутами Національної академії наук, іншими науково-дослідними і проектно-конструкторськими організаціями, кафедрами ОП вищих навчальних закладів і т. ін.

Суспільний контроль за дотриманням законодавства з ОП здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених та професійні союзи в особі своїх виборчих органів і представників.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці. Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління ОП при Кабінеті Міністрів створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, очолювана першим віце-прем'єр-міністром України.

Рада розробляє і здійснює заходи із створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві й профілактиці побутового травматизму, організовує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони життя людей. Рішення Національної ради, прийняті в межах її компетенції, обов'язкові для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і громадян.

Організаційна структура органів управління охороною праці в Україні подана на рис. 2.5, де зазначені органи управління охороною праці і взаємодія між ними.

Рис. 2.5. Організаційна структура органів управління охороною праці в Україні

Держнаглядохоронпраці, будучи центральним органом виконавчої влади, безпосередньо реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснює державний нагляд за виконанням вимог правових та інших нормативних актів про охорону праці, державний міський нагляд, профілактику травматизму виробничого і побутового характеру

У своїй діяльності Держнаглядохоронпраці керується Конституцією України, законами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, Міністерства праці і соціальної політики України.

Держнаглядохоронпраці узагальнює практику застосування законодавства з питань, які відносяться до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення законодавства й у встановленому порядку подає їх на розгляд Президенту України, Кабінету Міністрів України, Міністерству праці і соціальної політики України.

Основними завданнями Держнаглядохоронпраці є:

— комплексне управління охороною праці; державний нагляд за дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів відносно безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, а також проведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їхньою охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

— координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

— проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

— координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці й підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їхнім виконанням, державне замовлення наукових досліджень із цих питань;

— встановлення і розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду за охороною праці.

Держнаглядохоронпраці будує свою роботу відповідно до покладених на нього обов'язків, які докладно перелічені в Положенні про Комітет з нагляду за охороною праці в Україні.

Комітет взаємодіє з науково-дослідними і проектно-конструкторськими організаціями, координує їхню роботу з проблем охорони праці, погоджує тематичні плани і контролює реалізацію науково-технічних програм, що входять у його компетенцію.

Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління, нагляд і контроль за дотриманням санітарного законодавства і забезпеченням охорони здоров'я працівників, санітарного й епідеміологічного благополуччя населення.

Міністерство внутрішніх справ України здійснює державне управління в галузі пожежної безпеки і безпеки автомобільного руху. Спеціально уповноваженим державним органом управління в галузі ядерної безпеки є Міністерство екології і природних ресурсів.

Відповідними загальнодержавними функціями в галузі охорони праці наділені також Міністерство з надзвичайних ситуацій, Міністерство статистики і Держстандарт України.

У інших міністерствах і центральних органах державної виконавчої влади є відповідні управління, відділи або служби, які здійснюють державне управління охороною праці на галузевому рівні.

Місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують реалізацію політики в галузі охорони праці в межах відповідної території, розробляють і реалізують регіональну програму поліпшення стану безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, яка має міжгалузеве значення.

Як уже зазначалося, профспілки контролюють стан охорони праці на підприємствах, погоджують нормативні акти про охорону праці, вносять пропозиції щодо поліпшення законодавчих актів з даної проблеми.

Розглянемо далі СУОП на прикладі авіаційної адміністрації України (Міністерство транспорту).

Відповідно до закону "Про охорону праці" власник зобов'язаний створювати в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці, які б відповідали вимогам нормативних актів, а також забезпечували дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, для чого виконує такі дії:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці, стверджує інструкції щодо їхніх обов'язків, прав і відповідальності за виконання покладених на них функцій;

- розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації й автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці і т. ін.;

- забезпечує усунення причин, які викликають нещасні випадки, професійні захворювання, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

— організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці в порядку й у терміни, установлені законодавством, застосовує за їхніми підсумками заходи для усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

— розробляє і стверджує положення, інструкції, інші нормативні акти з охорони праці, які діють у межах підприємства і встановлюють правила виконання робіт і поводження працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами з охорони праці;

— здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного й індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог охорони праці;

— організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці.

У разі відсутності в нормативних актах з охорони праці вимог, які необхідно виконувати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на визначених роботах, власник зобов'язаний застосувати погоджені з органами державного нагляду заходи, що забезпечать безпеку працівників.

У випадку виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при зарахуванні на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де необхідний професійний добір, а також щорічний обов'язковий медичний огляд. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні установи, працівники яких відповідають згідно із законодавством, за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлює Міністерство охорони здоров'я України за узгодженням із Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Власник має право накласти на працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, дисциплінарне покарання і зобов'язаний усунути його від роботи без зберігання заробітної плати.

Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці.

За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Особливе місце в СУОП займає служба з охорони праці.

У центральних апаратах міністерств вона підпорядкована держсекретарям міністерств, першому заступнику міністра, голові державного комітету, керівникові концерну, корпорації й інших об'єднань підприємств.

Функції цієї служби регламентуються положенням про систему управління охороною праці міністерства або інших урядових структур.

На підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності, для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у процесі праці, власник також створює службу з охорони праці.

У даному випадку служба з охорони праці розв'язує такі задачі:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування будинків і споруд;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

- вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працюючих;

- професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба з охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби з охорони праці допускається тільки у випадку ліквідації підприємства.

Служба з охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи фахівців або одного фахівця (у тому числі за сумісництвом).

Службу з охорони праці комплектують фахівцями, які мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Фахівців із середньою фаховою освітою приймають до служби з охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються виробничого стажу осіб, які мають фахову освіту з охорони праці.

Перевірку знань з охорони праці працівників служби з охорони праці проводять у встановленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків періодично (один раз у три роки).

Із врахуванням специфіки виробництва власник розробляє і затверджує положення про службу з охорони праці підприємств, установ і організацій.

Працівники служби з охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці та Положенням про службу з охорони праці.

Працівники служби з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємств, установ, організацій обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення виявлених недоліків. Розпорядження фахівця з охорони праці (у тому числі й щодо припинення робіт) може скасувати в письмовій формі тільки посадова особа, якій підпорядкована служба з охорони праці.

Працівники служби з охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених законом "Про охорону праці".

Служба з охорони праці створюється на підприємствах, в кооперативних, колективних та інших організаціях (далі підприємство) виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше осіб.

У інших випадках функції цієї служби можуть виконувати за сумісництвом особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці.

В установах і організаціях невиробничої сфери й у навчальних закладах власник також створює служби з охорони праці.

Служба з охорони праці підпорядкована безпосередньо керівникові підприємства.

За своїм службовим становищем і умовами оплати праці керівник служби з охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.

Зазначений принцип зберігається при визначенні посадового стану й окладів і для інших працівників служби з охорони праці.

Служба з охорони праці виконує такі основні функції:

- розробляє ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

- виконує оперативно-методичне керівництво всією роботою з охорони праці;

- складає разом із структурними підрозділами підприємства плани комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки і гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлених нормативів досягнуто), а також розділу "Охорона праці" колективного договору;

- проводить із працівниками вступний інструктаж з питань охорони праці;

- організовує забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями й іншими нормативними документами з охорони праці;

- організовує паспортизацію цехів, дільниць, робітничих місць на відповідність їх вимогам з охорони праці;

- організовує облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, а також лиха, заподіяного цими подіями;

- організовує підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці, розробку перспективних і поточних планів роботи підприємства із створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- забезпечує роботу методичного кабінету з охорони праці, пропагує безпечні й нешкідливі умови праці методом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, поширення засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів і т. ін.;

- допомагає комісії з питань охорони праці підприємства в розробці необхідних матеріалів і реалізації її рекомендацій;

- організовує підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

Служба з охорони праці бере участь у таких заходах:

- розслідуванні нещасних випадків і аварій;

- формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів;

- роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

- роботі комісії з введення в експлуатацію завершених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого і соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

- розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці, які чинні у межах підприємства;

- роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.

Вона також сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки (у тому числі ергономіки, прогресивних технологій, сучасних засобів колективного й індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища); розглядає листи, заяви і скарги працюючих з питань охорони праці; надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства в розробці заходів щодо питань охорони праці, готує проекти наказів і розпоряджень з питань охорони праці, спільних для всього підприємства, розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя або здоров'я працівників, або для людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови за цих умов працівників від виконання дорученої їм роботи.

Крім того, служба з охорони праці підприємства контролює:

- дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;

- виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з

питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду з охорони праці;

- відповідність нормативним актам з охорони праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного й індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях;

- своєчасне проведення навчання й інструктажів працюючих, атестації й переатестації з питань охорони праці посадових осіб і осіб, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням (молоком або рівноцінними харчовими продуктами), миючими засобами, санітарно-побутовими помешканнями; організацію питного режиму, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці;

- використання праці неповнолітніх, жінок і інвалідів відповідно до чинного законодавства;

- проходження попереднього (при зарахуванні на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівниками, зайнятими на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, або такими, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів особами віком до 21 року;

- виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків і аварій, зазначених в актах розслідування.

У задачі служби входить також здійснення зв'язку з медичними закладами, науковими й іншими організаціями з питань охорони праці та організація впровадження їхніх рекомендацій.