Аналіз фінансової звітності - Тігова Т.М. - Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства

Господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням поділяють на власні (сформовані за рахунок власних джерел) та залучені (сформовані за рахунок залучених джерел).

За рахунок власних джерел формують власний капітал підприємства, до якого належать фонди, резерви, нерозподілений прибуток.

Грошові фонди підприємства мають цільовий характер, їх утворюють за рахунок відповідних джерел фінансування (внесків засновників, прибутку тощо), зокрема - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інший додатковий капітал.

Резерви формують із внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат, зокрема на підприємствах можуть створювати резервний фонд (капітал), страхові резерви тощо.

Нерозподілений прибуток є безпосереднім джерелом поповнення господарських засобів підприємства.

До залучених джерел формування господарських засобів належать:

o забезпечення подальших витрат платежів;

o довгострокові зобов'язання;

o поточні зобов'язання;

o доходи майбутніх періодів.

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату складання балансу. Підприємства мають право формувати забезпечення оплати майбутніх відпусток, забезпечення гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення. До забезпечення належать також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Якщо очікуваний період погашення забезпечення більше одного року від дати складання балансу або більше одного операційного циклу, то це забезпечення можна розглядати як довгострокове зобов'язання підприємства. Якщо ж очікуваний період погашення забезпечення менше одного року від дати складання балансу або менше одного операційного циклу, то його слід розглядати як поточне зобов'язання підприємства.

Довгострокові зобов'язання - це всі зобов'язання підприємства, що не є поточними, тобто які будуть погашені протягом періоду більше року від дати складання балансу або більше одного операційного періоду (якщо тривалість операційного періоду більше року). До довгострокових зобов'язань підприємства належать довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання, зобов'язання та залучення позикових коштів, крім банківських кредитів, на які нараховують відсотки, відтерміновані податкові зобов'язання (сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки), інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом одного операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу. До поточних зобов'язань належать короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за векселями виданими, поточними зобов'язаннями за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги тощо.

У бухгалтерському обліку кредити поділяють на короткострокові (з терміном повернення до року) і довгострокові (з терміном повернення понад рік).

Кредиторська заборгованість - це тимчасово залучені підприємством (організацією) кошти, які підлягають виплаті відповідним юридичним або фізичним особам, тобто це заборгованість підприємства перед іншими фізичними чи юридичними особами за отриману від них продукцію, за надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими, але не сплаченими податками та іншими платежами.

Кредиторську заборгованість у межах нормативних термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів - протермінованою.

Фізичні і юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами.

До складу доходів майбутніх періодів зараховують доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до майбутніх звітних періодів (доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи).

Класифікацію джерел формування господарських засобів наведено нарис. 1.

Рис. 1. Джерела формування господарських засобів

Нормативно-правова база бухгалтерського обліку

Основною нормативно-правовою базою, яка регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку, є:

- Національні стандарти бухгалтерського обліку;

- Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-Х1У від 16 липня 1999 року;

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року;

Інші типові положення з планування, обліку та калькулювання витрат відповідних галузей економіки України.

Кожний нормативний документ виконує покладені на нього функції в процесі відображення господарських операцій у системі фінансового обліку підприємств з урахуванням особливостей галузевої специфіки.

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом № 291 Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року.

План рахунків визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності підприємств і його структура органічно пов'язана зі структурою форм фінансової (бухгалтерської) звітності (балансом, звітом про фінансові результати та іншими).