Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - Комбінування

Механізмами, що передають маніпулятивний вплив до виконавчих структур, можуть стати також вищі рівні психіки: життєві значення, цінності. Опора на цінності відрізняється від опори на конвенціональні вимоги в першу чергу тим, що цінності людини - це не засвоєні вимоги, а вистраждані на власному досвіді смислові установки. Опора на те, що надихає та одухотворяє, відрізняється від опори на те, що вабить або штовхає (коли спонукання більше схоже на примушення).

Приклад. Директор експериментальної школи рекомендує В., своєму заступнику з науки, поїхати у відрядження до одного з відомих педагогів. В попереднє відрядження В. їздила за свій рахунок, оскільки в управлінні освіти на той момент не було грошей. На закупівлю книг для школи їй обіцяли переслати гроші телеграфом, але так і не переслали, проте вона привезла їх, закупивши на власні гроші. З того часу пройшло вже два місяці, але гроші за відрядження та чеки за книги все ще не виплачені. Тепер їй обіцяють відшкодувати відразу всі витрати після повернення. Для В. очевидно, що гроші й на цей раз будуть затримані, та що вона знову буде вимушена виправдовуватися перед чоловіком. Але вона в черговий раз погоджується їхати, орієнтуючись на інтереси школи, що проводить науковий експеримент.

Цей випадок за зовнішнім малюнком нагадує простий обман. Проте це не так, оскільки В. не одурюється обіцянками адміністрації. Очікувана від В. поведінка полягає в тому, щоб вона прийняла нав'язуванні адміністрацією-маніпулятором "правила гри". І вона їх приймає, підносячись над сумнівами та образами, черпаючи силу в тому, ради чого взагалі встала на нелегкий шлях педагогічних пошуків.

Очевидно, жертва маніпулювання опинилася в досить захищеній позиції, оскільки знаходить собі духовну опору в тому ж, що використовується маніпулятором як слабкість. Хочеться припустити, що експлуатація духовності менш деструктивна для жертви, оскільки є та духовність, на яку може спертися маніпулятор, то спертися на неї може й жертва.

Для орієнтованого на духовну експлуатацію маніпулятивного впливу характерні:

o основний діючий агент - пошук значення;

o способи спонукання - актуалізація існуючих значень і цінностей, підштовхування до смислової дестабілізації та переоцінки цінностей, імітація процесу пошуку значення;

o мішені - відносини між мотивами, значення;

o автоматизми - звичні для конкретної людини способи вправлятися зі смисловою дезорієнтацією та заповнення смислового вакууму.

Доведення до стану підвищеної покірності

Дуже важливий важіль управління поведінкою людини - її психічний стан. Перший крок у цьому напрямі робиться за допомогою приєднання. Важливість цього етапу описав Д. Карнегі на початку свого бестселера "Як завойовувати друзів і здійснювати вплив на людей ". Починає він з ґрунтовного пояснення на перший погляд тривіальної ідеї, що за допомогою критики ми нічого не доб'ємося, а лише налаштуємо партнера на опір. Таке настирливе підкреслення автором вимоги відмовитися від критики та налаштувати себе на інтерес до партнера викликане прагненням довести останнього до найсприятливішого для сприйняття чужих ідей стану. Зовсім не випадково, що цей стан створюється за допомогою таких прийомів, як прояв інтересу, усмішка, уважне вислуховування, бесіди на теми, що цікавлять співбесідника, підкреслення його значимості тощо. Займаючись собою, людина швидше піддається зовнішнім впливам.

Доцільно пригадати й інші стани, в яких людина стає більш податливою до впливу:

o дезінтегрованість психічних процесів, наприклад, тимчасові притуплення уваги та порушення навиків, епізодичний розрив мислення;

o ейфорія, а в ослабленому вигляді - поблажливе чи невимогливе відношення до життєвих подій;

o приглушеність бажань, байдужість до того, що відбувається;

o підвищена безвідповідальність в умовах колективної взаємодії ("чим багатолюдніше, тим безвідповідальніше") тощо.

Комбінування

Якщо звернутися до визначень маніпулювання, то стає очевидним, наскільки різні об'єкти обиралися авторами як феноменологіч-92 на база власних досліджень. У наведених визначеннях існують такі критерії, як "форма духовного впливу", "панування над духовним станом", "прихований вплив на здійснення вибору", "спонукання до певної поведінки", "програмування думок, намірів, відчуттів, відносин, установок, поведінки" тощо. Таке розмаїття неминуче під час опису багаторівневого явища. Спроба справитися з цими труднощами призвела до створення викладених вище механізмів маніпулювання.

Проте виділені механізми існують тільки в нашому аналізі у вигляді ізольованих конструкцій, що дозволяють розглядати їх поза зв'язком з психічним контекстом. Насправді більшість цих механізмів взаємодіє між собою, в одних випадках підсилюючи ефективність маніпулювання, в інших - послаблюючи. Іноді їх переплетення таке велике, що викликає труднощі під час спроб розрізнити механізми між собою. Наприклад, метафори діють, актуалізуючи як мінімум два механізми: образ і висновок (здогадка, категоризація). Доповнення можуть виявитися майже будь-якими: орієнтування на правила чи логіку дій, поява становища, скажімо, розгубленості тощо. Очевидно тому використання метафор як формул, що адресуються найбільш ефективно до перинатальних матриць і архетипів, є одним з найпотужніших засобів психологічного впливу.

Один і той же ефект впливу може бути забезпечений різними механізмами. Наприклад, якщо в конкретному випадку певна людина прагне (з подачі іншої особи) довести почату роботу до завершення, то робити вона це може як через звичку, так і щоб догодити вимозі оточуючих (наприклад, у вигляді очікування: "Почав - доводь до кінця"). Механізм виявляється різний, а зовнішній ефект впливу - однаковий.

За рамками розгляду, ймовірно, залишилося немало інших механізмів. Але навіть ті, що представлені, дають достатньо точне уявлення про те, яким чином може відбуватися перетворення енергії маніпулятивного впливу на енергію бажання адресата та його готовність діяти.