За своєю спрямованістю загрози національній безпеці, управління якими може здійснювати недержавна система національної безпеки, поділяються на наступні види:
• загрози конституційним правам і свободам людини і громад я нина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;
• загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;
• загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в ЇЇ продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;
• загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.
Загрозами конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України можуть бути:
■ прийняття органами державної влади нормативно-правових актів, які утискають конституційні права і свободи громадян у сфері забезпечення особистої безпеки;
• створення монополій на забезпечення безпеки державними інституціями;
• протидія, у тому числі з боку кримінальних структур, реалізації громадянами своїх конституційних прав на забезпечення особистої безпеки;
- нераціональне, надмірне обмеження доступу громадських формувань до можливості забезпечення національної безпеки;
• протиправне застосування спеціальних засобів впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість;
• невиконання державними і недержавними інституціями вимог чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері управління національною безпекою України;
• дезорганізація і руйнування системи національної безпеки України;
• порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері забезпечення особистої і суспільної безпеки;
• витиснення українських підприємств, що займаються забезпеченням національної безпеки, із внутрішнього ринку безпеки і посилення залежності від зарубіжних підприємств, що надають послуги у даній сфері;
• девальвація духовних цінностей, пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насилля, на духовних і моральних цінностях, що суперечать цінностям, які прийняті в українському суспільстві;
• зниження духовного, морального, творчого та інтелектуального нотенціалу населення України, що суттєво ускладнить підготовку фахівців, впровадження та використання новітніх технологій у галузі безпеки;
• маніпулювання недержавною системою забезпечення національної безпеки України.
Загрозами недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України можуть бути:
• монополізація ринку безпеки України, його окремих секторів вітчизняними (державними і недержавними) та іноземними підприємствами, що надають послуги в сфері забезпечення національної безпеки,
• блокування діяльності недержавних підприємств, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;
- низька ефективність управління недержавною системою внаслідок дефіциту кваліфікованих кадрів, відсутності системи підготовки та перепідготовки кадрів, формування і реалізації державної політики національної безпеки.
Загрозами розвитку вітчизняній індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів можуть бути:
• протидія доступу до новітніх технологій у сфері безпеки, взаємовигідній і рівноправній участі українських підприємств державної і недержавної форм власності як усередині держави, так і у світовому розподілі послуг у сфері безпеки, а також утворення засад для посилення залежності недержавної системи у сфері забезпечення національної безпеки;
• закупівля органами державної влади імпортних засобів та систем безпеки за наявності вітчизняних аналогів, які не поступаються за своїми характеристиками зарубіжним зразкам;
• витиснення із внутрішнього ринку безпеки підприємств недержавної форми власності;
• збільшення відтоку за кордон спеціалістів у сфері забезпечення безпеки.
Загрозами безпеці систем і засобів безпеки як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України можуть бути:
• забезпечення національної безпеки із порушенням чинного законодавства, що регулює суспільні відносини в даній сфері;
• надання послуг із забезпечення безпеки, які не передбачені статутними документами;
• розроблення і застосування технологій безпеки, які порушують нормальне функціонування інших систем безпеки, у тому числі системи національної безпеки;
• знищення, пошкодження або придушення систем забезпечення безпеки;
- компрометація недержавної системи забезпечення національної безпеки та її окремих складових елементів;
• розповсюдження дезінформації про мету і завдання, функціональне призначення та організаційну структуру недержавної системи національної безпеки;
- зрощування недержавної системи забезпечення національної безпеки із кримінальними структурами або транснаціональними корпораціями, що не відповідає національним інтересам;
• витік інформації про конкретні заходи та перелік осіб, що забезпечують національну безпеку;
• впровадження до структур недержавної системи забезпечення національної безпеки осіб, з метою впливу на їх діяльність, унеможливлення їх функціонування відповідно до функціонального призначення;
- використання несертифікованих вітчизняних та зарубіжних засобів та систем безпеки при створенні і розвитку української інфраструктури національної безпеки;
- несанкціонований доступ до інформації, яка міститься в банках І базах даних;
• порушення законних обмежень щодо форм і методів забезпечення безпеки.
1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів по її забезпеченню
2. Методи забезпечення національної безпеки України
3. Напрями недержавного управління національної безпекою України у різних сферах суспільного життя
3.1. У сфері економіки
3.2. У сфері внутрішньої політики
3.3. У сфері зовнішньої політики
3.4. В інформаційній сфері
3.5. У соціальній та гуманітарній сферах
3.6. У сфері науки і техніки