Економічна теорія - Білецька Л.В. - 5. Ефективність суспільного виробництва та її визначення

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Ефект - це результат виробництва. Ефективність - це різниця між результатами і витратами.

У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного за певний період часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабі галузі, об’єднання, підприємства - відношення величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній з цих ланок народного господарства.

Ефективність суспільного виробництва у динаміці означає ефективність суспільного відтворення. Ефективність виробництва - відносний показник, що характеризує результативність виробництва у співставленні з використаними виробничими ресурсами, їх витратами. Загальний вираз цього співвідношення має такий вигляд:

Ефект виробництва (продукт)

Ефективність виробництва =-_:-.

Витрати ресурсів

Американські економісти Макконелл і Брю так визначають ефективність виробництва: "Економічна ефективність характеризує зв’язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, які застосовуються у процесі виробництва,₁ і отриманою в результаті кількістю якогось потрібного продукту" .

Більша кількість продукту, отримана від даного обсягу витрат, означає зростання ефективності. Менший обсяг продукту за тих же витрат вказує на зниження ефективності.

¹ Макконелл К. Р., Брю С. Л. Економіка: принципи, проблеми і політика. - Т. 1. - С. 39 .

При цьому слід виявити зв’язок економічноїта соціально-економічної ефективності виробництва, адже повна характеристика ефективності пов’язана не лише з врахуванням витрат на виробництво продукту (економічна ефективність), але й з рівнем задоволення суспільних потреб (соціально-економічна ефективність). Між ними існує тісна взаємозалежність: чим раціональніше використовуються виробничі ресурси, тим повніше задовольняються соціальні потреби.

Ефективність суспільного виробництва - складна і багатопланова категорія, її окремі аспекти вимірюють за допомогою конкретніших показників. Виділимо серед них такі:

1. Продуктивність праці (П_пр) виражає відношення величини продукту (П) до затрат живої праці (Р)

Продуктивність праці - це показник ефективності робочої сили у процесі створення матеріальних благ і послуг. Зворотний показник - трудомісткість продукту (-), який показує, скільки потрібно укласти праці.

Ефективність же матеріально-речових факторів виражається такими показниками як фондовіддача і матеріаловіддача.

2. Фондовіддача - це відношення вартості продукту до основних виробничих фондів (^П). Зворотним показником фондовіддачі

Ф

є фондомісткість продукту (^П), який показує, скільки потрібно

Ф

обладнання, станків тощо.

Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

3. Матеріаловіддача - це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Вона показує, скільки виробляється продукції на

.... . ₍ П ₎

одиницю затрат праці, втіленої в предметах праці (-).

М

Зворотний показник - матеріаломісткість (-), який пока-

М

зує, скільки потрібно сировини, де

П - обсяг продукту (ВВП чи ВНП);

Р - кількість праці (кількість зайнятих у виробництві продукту);

Ф - основні виробничі фонди; М - предмети праці.

Отже, показник трудомісткості продукту протилежний показнику продуктивності праці, показник фондомісткості - показнику фондовіддачі, показник матеріаломісткості - показнику матеріа-ловіддачі. Основними показниками є продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача.

Економічну ефективність необхідно розглядати як раціональне і продуктивне використання усіх виробничих ресурсів (матеріально-речового і особистого факторів), а не лише якогось одного з них. Серед чинників (факторів), що підвищують рівень економічної ефективності, слід виділити такі:

- підвищення технічного рівня виробництва, впровадження у нього досягнень науково-технічного прогресу;

- зростання рівня організації виробництва шляхом поглиблення його спеціалізації, кооперації і концентрації;

- удосконалення рівня управління виробництвом, організації та оплати праці;

- поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей (економічного потенціалу суспільства);

- скорочення строків введення в дію нових виробництв, будівництва виробничих об’єктів;

- зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва; зростання продуктивності праці, фондо- і матеріаловіддачі;

- структурна перебудова економіки;

- раціональне використання і відтворення природних ресурсів;

- застосування більш ефективних економічних механізмів (зокрема перехід до ринкових форм господарювання) тощо.

Оскільки кінцевою метою суспільного виробництва є задоволення потреб окремого індивіда, трудових колективів, соціальних верств тощо і сукупних потреб суспільства, то ефективність суспільного виробництва слід розглядати як соціально-економічну ефективність.

При визначенні соціально-економічної ефективності враховуються додаткові показники: виробництво суспільного продукту (ВВП, ВНП чи національного доходу) на душу населення, відповідність реального споживання науково обґрунтованим нормам, рівень задоволення платоспроможного попиту населення тощо, а також такі соціальні характеристики як середня тривалість життя, рівень освіченості, кількість вільного часу тощо. Усі вони характеризують добробут населення країни, що є вищим критерієм (критерій - ознака, на підставі якої здійснюється оцінка якогось явища) макроекономічної ефективності.

Мікроекономічна ефективність (на рівні підприємства) своїм показником має рентабельність виробництва (співвідношення прибутку і витрат, тобто норма прибутку), яка розглядалася у главі "Виробництво і фірма. Підприємницька діяльність".