Економічна теорія - Білецька Л.В. - Крива Лаффера

Крива показує ступінь нерівності доходів сімей. "Частка сімей" розташована на осі абсцис, а "частка доходу" - на осі ординат. Теоретично абсолютно рівний розподіл доходів, якого не існує в дійсності, представлено на графіку (рис. 69) бісектрисою ОЕ. У будь-якій її точці даний процент сімей, наприклад 2о, отримують відповідний процент доходу - 2о. Фактичний розподіл доходу представлено кривою. В точці а 20 % усіх сімей мають найменший дохід, який складає 4,6 % усього доходу суспільства, в точці Ь 40 % усіх сімей отримали 15,4 % доходу і т. п. Чим більший розрив між лінією абсолютної рівності доходів і кривою Лоренца, тим більший ступінь нерівності доходів.

Можна побудувати криву Лоренца після відрахування податків, включаючи трансферти та без урахування податків і трансфертів. Особистий дохід після відрахування податків і з урахуванням виплат трансфертних платежів розподіляється більш рівномірно, ніж дохід без відрахування податків і трансфертів.

Крива Лаффера

Крива відображає взаємозв’язок між величиною ставки податків і надходженням за їх рахунок коштів у державний бюджет. При підвищенні ставки податку доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються. Якщо податкова ставка перевищує деяку межу - точку М, то доходи від податків починають зменшуватися. Великі податки знижують стимули виробництва та зменшують доходи держави за їх рахунок і навпаки. Зниження податків у такому випадку поліпшує стан державних фінансів.

Крива не дає відповіді на питання, при якій ставці податків надходження максимальні, тому що така ставка податків різна для різних країн і залежить від багатьох факторів: від податкової політики, розмірів і структури державного сектора економіки тощо.

У відповідності з кривою Лаффера податкові надходження при більш високій ставці в точці N і при більш низькій у точці Ь однакові. Але якщо ставка податків у точці N не стимулює попит, то ставка податків у точці Ь створює стимули до праці, заощадження та інвестицій, стимулюючи розширення виробництва та збільшення національного доходу.

Модель ділового циклу (Самуельсона-Хікса)

У довгостроковому періоді виразно виявляється тенденція постійного зростання економіки, хоча в короткі періоди її розвиток складається із хвиль піднесень і спадів кон’юнктури. Закономірності хвилеподібного характеру економічної динаміки формулюються економістами як проблема ділового циклу. В моделі запропонованій Самуельсон-Хіксом, механізм коливання кон’юнктури пояснюється за допомогою принципу акселерації і мультиплікатора.

Основу принципу акселерації складає положення про те, що масштаби інвестування залежать від приросту або темпів зміни попиту на кінцеву продукцію. В моделі рівняння інвестицій І (() при факторі акселерації, рівному V, має вигляд:

І(()_ V-1)-У((-2)],(1)

де У - попит на кінцеву продукцію, тобто по-суті на національний дохід; ((-1) і ((- 2) - періоди часу.

За Хіксом, суть цієї формули полягає в тому, що нові інвестиції є результатом змін випуску, які мали місце у періоді ((-1), але через наявність тимчасового лага фактично здійснюються в період ( .

Використаємо функцію споживання, ввівши в неї часовий лаг тривалістю в 1 період:

С(( )= аУ ((-1)+ Ь,

де С (() - споживчий попит - є лінійною функцією національного доходу, а і Ь - константи. Причому 1 > а > 0 - виражає пропорцію, в якій споживання зростає при зростанні доходу У, тобто схильність до споживання; Ь > 0 - базове споживання.

З умов рівноваги попиту і пропозиції У (()- С (і)+1 (() отримаємо динамічне рівняння У(() - (а + V)У((-1) - УУ((- 2) + Ь .

Розв’язавши рівняння (2), отримаємо рух у часі, який представлений графічно в моделі ділового циклу і в тій же моделі з урахуванням державних витрат.

Таблиця 1

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ РИНКУ