Економічна теорія - Чепінога В.Г. - 4.1. Поняття ринку і умови його функціонування

У будь-якій економічній системі, де є товарне виробництво, існують і ринкові відносини, з якими пов'язане поняття ринку. Особливе місце ринок посідає у тих системах, де панівною формою господарства є товарне виробництво. Там обмін економічними благами між суб'єктами економічної діяльності здійснюється через ринок. Розглянемо його природу.

4.1. Поняття ринку і умови його функціонування

Поняття ринку багатоманітне і багатогранне. У міру розвитку людського суспільства воно змінювалось. Найпростішими визначеннями ринку є місце, де відбувається обмін товарами між виробниками. Дійсно, товаровиробник, виготовивши товар, повинен його обміняти на інші товари. Для цього він мусить вступити в контакт з іншими товаровиробниками. Так формується потреба у постійному місці, де можуть відбуватися такі контакти і обмін товарами. Таким місцем і стає ринок. Однак таке поняття ринку характерне для ранніх етапів розвитку товарного виробництва. З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарно-грошових відносин поняття ринку набуває складнішого змісту і ширшого тлумачення. Ринок виступає тією сферою економіки, де відбувається обмін результатами економічної діяльності її суб'єктів згідно із законами товарного виробництва.

Найхарактернішою ознакою ринку є обмін. Він безпосередньо пов'язаний із суспільним поділом праці, і його основною функцією є зміна форм вартості - товарної на грошову і навпаки. За класичною і марксистською політичною економією праця у цій сфері не створює нової вартості, а тому є непродуктивною. Сучасна економічна думка довела, що така праця є продуктивною, бо саме з її допомогою відбувається переміщення благ та задоволення потреб суспільства, а отже, збільшується і саме багатство суспільства.

Обмін пов'язаний із актом купівлі-продажу товарів. Це угода між продавцем та покупцем, що здійснюється за формулою: продавець - товар - гроші - покупець. Через неї проявляються два види зв'язків між суб'єктами ринку: економічні та юридичні. Економічний зв'язок полягає в тому, що шляхом обміну продавець та покупець прагнуть реалізувати свої економічні інтереси з найбільшою вигодою для себе. З юридичної точки зору обмін є дією, що набуває форми договору купівлі-продажу. Відповідно до Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна особа (продавець) зобов'язується передати товар у власність іншій особі (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму - ціну. Отже, ця угода означає зміну власників товару і грошей, опосередковану товарно-грошовим обігом. Іншими словами, в цьому випадку відбувається продаж майнових прав. Таким чином, угода купівлі-продажу - це економіко-правовий зв'язок між продавцем і покупцем. Він проявляється у різних формах договорів: купівлі-продажу, поставки товарів, контрактації і енергопостачання, продажу нерухомості тощо.

Ринок як сфера економіки, де відбувається обмін товарами, забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, що гарантує цілісність суспільного виробництва і відтворення, бо сприяє встановленню рівноваги між тим, що потрібно суспільству, його потребами, і тим, що виробляється економікою для їх задоволення.

Однією із суттєвих ознак ринку є горизонтальні зв'язки між суб'єктами господарювання, тобто прямі економічні зв'язки між виробниками і споживачами. В ринкових умовах самостійні виробники визначають, що і скільки виробляти, кому і де продавати і як розпоряджатися отриманими доходами. Суб'єкти ринку мають максимальний ступінь економічної свободи. Покупець є економічно вільним, бо самостійно вибирає товари із багатьох пропонованих товарів і шукає такого продавця, який його найкраще обслуговує і задовольняє ціною свого товару. У свою чергу, продавець має свободу вибирати най ви гіднішого покупця, розпоряджатись вирученими від продажу товарів грішми на свій розсуд. За таких умов горизонтальні зв'язки між рівноправними суб'єктами господарювання є основною формою економічних зв'язків у суспільстві.

Отже, ринок - це певний тип господарських зв'язків між виробниками і споживачами. Він характеризується рядом ознак. По-перше, існування такої кількості товаровиробників, що здатні забезпечити масу товарів, достатню для задоволення платоспроможних потреб суспільства. По-друге, безпосередні, не опосередковані розподілом, зв'язки між виробниками і споживачами продукції, тобто горизон

Схема 4.1. Функції ринку

тальні зв'язки між рівноправними суб'єктами обміну. По-третє, вільний вибір партнерів по господарських зв'язках. По-четверте, наявність економічної змагальності між суб'єктами ринку (конкуренція). Це загальні риси ринку для будь-якої економіки, де здійснюється товарне виробництво.

Повніше суть ринку проявляється у тих функціях, які він виконує (див. схему 4.1).

Вони випливають з того, яке місце ринок посідає в економічній системі. Останнє визначається тим, що ринок є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Звідси однією з найважливіших функцій ринку є регулююча. Вона полягає у виявленні системи потреб суспільства, що підлягають задоволенню, з одного боку, і встановленні певних пропорцій розподілу наявних ресурсів економіки для виробництва благ, що задовольняють потреби, з іншого. Ринок виявляє суспільні потреби, формуючи платоспроможний попит, вимагаючи ті блага, що можуть бути реально оплачені споживачами, тобто придбаними за гроші. Жоден інший інститут, включаючи і державу, зробити реальний облік суспільних потреб нездатен. Водночас ринок виконує регулюючу функцію і у використанні економічних ресурсів суспільства. Вони будуть використовуватися власниками для виробництва лише тих благ, які можуть бути реально купленими споживачами. Тому ринок виступає регулятором пропорцій в економіці, він здатний оперативно змінювати обсяг і структуру створених благ, пристосовуючи їх до платоспроможного попиту. Регулююча роль ринку проявляється і в забезпеченні остаточного визнання суспільної значимості даного блага та затрачених на його виготовлення ресурсів. Лише те благо визнається потрібним суспільству, або суспільно необхідним, яке знаходить реального покупця. А це здійснюється лише у сфері ринку.

З регулюючою функцією ринку тісно пов'язана і стимулююча функція. Оскільки на ринку визначаються суспільно необхідні затрати на виготовлення товару і вони визначають ціни, за якими товари реалізуються покупцям, то ринок встановлює залежність доходів виробників товарів від рівня ефективності використання ними своїх економічних ресурсів. Чим краще вони використовуються, тим нижчі індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, тим доходи вищі. Тому ринкове середовище стимулює власника ресурсів до їх ефективнішого використання. А це передбачає насамперед технічне удосконалення виробництва, що забезпечується широким використанням досягнень науково-технічного прогресу. Стимулюючу функцію ринок відіграє і щодо споживачів, бо ставить їх у таке становище, що вони вимушені вибирати найраціональнішу структуру споживання, орієнтуючись на ціну та свої доходи.

Ринок відіграє і розподільну функцію. Вона насамперед стосується розподілу економічних ресурсів. Саме ринок виявляє відповідність виготовлення благ суспільним потребам у них. І коли складається таке становище, що якихось благ вироблено понад платоспроможну потребу в них, ціни на такі блага знижуються, і їх виробництво стає невигідним. Це зумовлює скорочення виробництва таких благ, вивільнення частини економічних ресурсів і спрямування їх у ті галузі, де їх використання буде вигіднішим. Таким чином ринок здійснює вплив на розподіл економічних ресурсів або свою розподільну функцію.

Розподільну функцію ринок виконує і у сфері розподілу доходів. Саме в процесі обміну відбувається відхилення цін від вартості, шляхом якого доходи суб'єктів ринку перерозподіляються, а отже, відбувається розшарування суспільства за доходами.

Важливою функцією ринку є інтегруюча. Вона полягає в тому, що обмін усуває економічну замкнутість господарюючих одиниць, властиву натуральному виробництву. Прагнення якнайвигідніше реалізувати товари примушує товаровиробників розширювати коло своїх взаємозв'язків, робити їх постійними і тривалими. В результаті встановлюється стійка система економічних взаємозв'язків у межах певних регіонів, а з подальшим поглибленням суспільного поділу праці - і в межах окремих країн та їх об'єднань, створенням національних і світових ринків. Роль об'єднувача в цих процесах і відіграє ринок своєю інтегруючою функцією.

Ринок виконує і інформативну функцію. Саме в цій сфері шляхом обміну товарів реалізують свої інтереси суб'єкти ринку - продавці і покупці. Це відбувається насамперед через ціни. Маючи Інформацію про ціни, кожен виробник має можливість визначитися, що вигідно

Схема 4.2. Умови нормального функціонування ринку

виробляти, які товари принесуть найбільший дохід. Ціни є інформацією і для покупців, бо інтерес їх полягає у придбанні товару за найнижчими цінами, а ринок надає таку інформацію.

Функціонування ринку передбачає наявність певних умов, без яких він не може повністю виконувати свої функції (див. схему 4.2).

Це, по-перше, економічна самостійність суб'єктів господарювання, які, будучи юридично незалежні один від одного, можуть самостійно приймати рішення щодо своєї діяльності. Це досягається, насамперед, існуванням різних форм власності і відповідно різних власників, кожен з яких може вступати у рівноправні з іншими господарські зв'язки. З іншого боку, такі самостійні власники несуть і певну економічну відповідальність за використання своїх ресурсів. Вони повною мірою відчувають обмеженість ресурсів і необхідність розплачуватись ними за всіма зобов'язаннями та можливими втратами при прийнятті неефективних господарських рішень.

Другою умовою функціонування ринкового механізму є достатня кількість суб'єктів ринку для забезпечення між ними економічної змагальності, або конкуренції. Світова практика свідчить, що для забезпечення конкуренції у сфері виробництва повинно бути не менше 15-20 виробників однотипної продукції при їх праві без обмежень виходити на ринок. При меншій їх кількості конкуренція обмежується, і встановлюється більшою чи меншою мірою влада монополій, що суттєво звужує використання ринком своїх функцій, а отже, і його ефективність. Про це переконливо свідчить досвід України після здобуття незалежності. Високий рівень монополізації виробництва суттєво обмежує можливості використання ринкових механізмів для ефективного господарювання.

Третьою умовою функціонування ринку є відсутність жорсткого режиму адміністративного впливу на суб'єктів господарювання. Це означає такі умови економічної діяльності, при яких забезпечується реальна свобода вибору партнерів по господарських зв'язках, самостійність і відповідальність за прийняті господарські рішення, здатність суб'єктів ринку самостійно укладати контракти та угоди, розміщувати і приймати замовлення, вільно маневрувати своїми ресурсами та змінювати умови виробництва, його технологію, переміщувати капітали в будь-яку сферу економіки та розпоряджатися хоча б частиною своїх доходів.

Нормальне функціонування ринку передбачає і таку умову, як вільне ціноутворення. Це означає, що суб'єкти ринку повинні мати право самостійно визначати ціни на свої товари. Лише при вільному русі цін під впливом кон'юнктури ринку створюються умови для поєднання економічних інтересів як продавців, так і покупців, забезпечується можливість виконання ринком стимулюючої функції.

Важливими умовами функціонування ринку є повнота та доступ до інформації про ринок усіх суб'єктів економічної діяльності, забезпечення політичної та соціальної стабільності в країні, створення розгалуженої мережі служб та організацій, що забезпечують суб'єктам ринку сприятливе середовище для здійснення економічної діяльності.

Слід зазначити, що Україна знаходиться на шляху створення умов для функціонування ринку. Через роздержавлення і приватизацію формуються основи забезпечення економічної самостійності суб'єктів господарювання. Лібералізація ціноутворення створює певні передумови для забезпечення еквівалентного обміну. Здійснення демонополізації економіки дає змогу формувати конкурентне середовище, без якого ринкові відносини неефективні. Відбувається і створення інституцій, які сприяють функціонуванню ринку - банківської та фінансово-бюджетної системи, страхових і інвестиційних компаній, системи бірж та інших служб і організацій. Суттєві зрушення спостерігаються у сфері забезпечення законодавчої бази функціонування ринку. Зокрема прийнято такі важливі законодавчі акти, як цивільний, земельний, бюджетний, господарський та інші кодекси, закони, що регулюють відносини власності і підприємництва. Однак ці процеси здійснюються суперечливо, темпами, що повністю не відповідають потребам формування в Україні ринкової економіки.