Економічна теорія. Політекономія - Семененко В.М. - Циклічність - загальна закономірність ринкової економіки

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність.

Поняття нестабільності означає, що розвиток економіки супроводжується відхиленням від нормального (стійкого, стабільного) процесу розвитку.

Нестабільність, диспропорції, неадекватність пропозиції попиту - це серйозна проблема для національної економіки. Вона впливає на діяльність усіх економічних суб'єктів, проникає в усі сфери економічного життя суспільства. Нестабільність проявляється як економічні коливання.

Економічні коливання - це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричинюються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони нерегулярні, їх практично неможливо спрогнозувати з високим ступенем точності. Економічні коливання можуть відбуватися в циклічній та неци-клічній формах.

Нециклічні економічні коливання розглядаються економістами як незначні відхилення від стану рівноваги, які не спричинюють негативних наслідків, зокрема не уповільнюють економічного зростання, не зменшують загального рівня добробуту, не загрожують економічній безпеці країни тощо.

Циклічні економічні коливання (цикл ділової активності) - періодичне зростання та падіння ділової активності, яка проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.

З часу першої економічної кризи представники різних напрямів і шкіл макроекономіки намагаються з'ясувати причини циклічних економічних коливань і виробити рекомендації для їхнього подолання. Серед численних спроб розкрити причини цих явищ можна виділити поверхневі та наукові.

У першому випадку циклічні коливання пояснювали появою плям на сонці, ритмом рухів Венери, психологічною поведінкою людей тощо. Науковий підхід до з'ясування причин коливань в економіці застосовували представники класичної школи економічної теорії: Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, С. Сісмонді та ін.

Системний науковий аналіз теорії економічних коливань зробив К. Маркс. Досліджуючи економічні кризи ХІХ ст., він дійшов висновку, що головною причиною циклічних коливань капіталістичної (ринкової) економіки є основна суперечність капіталізму - це по-перше. По-друге, періодичність циклічних коливань К. Маркс пов'язував із матеріальною основою криз - періодичністю оновлення основного капіталу. По-третє, в працях Маркса постійно домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних циклів.

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється (рис. 15.7).

У класичному економічному циклі досить чітко виділяються чотири альтернативних фази, які послідовно повторюються одна за одною: криза, депресія (застій), пожвавлення та піднесення

Криза - головна фаза циклу. Її функція полягає у встановленні порушеної рівноваги між основними пропорціями економіки. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного. Негативні процеси, які відбуваються на цій фазі - це реакція об'єктивного ринкового механізму на порушення між попитом та пропозицією, виробництвом та споживанням, інвестиціями та заощадженнями тощо, тобто на порушення макроекономічних пропорцій.

Депресія - фаза циклу, яка проявляється у стагнації виробництва. Проте вже на цій фазі поступово зростає сукупний попит і готуються умови для пожвавлення ділової активності суб'єктів підприємницької діяльності.

Пожвавлення розпочинається з невеликого зростання обсягів виробництва, заміни старої техніки і технології на нові більш прогресивні. Це створює передумови для наростання сукупного попиту на нові інвестиції, тому на цій фазі відбувається масове оновлення основного капіталу, що дає поштовх до зростання виробництва до рівня докризового періоду.

Піднесення - фаза циклу, коли виробництво перевищує рівень попереднього циклу і зростає високими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, що готує підґрунття для наступної кризи.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю і амплітудою коливань.

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли (тривалість 3-5 років) називають циклами Джозефа Китчина. Вони зумовлюються динамікою величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах. Інші економісти (У. Мітчелл) пояснювали причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу, а також коливанням запасів золота в скарбниці держави. Іншими словами, короткі цикли пов'язані з порушенням і встановленням рівноваги на споживчому ринку.

Середні цикли (тривалість 7-11 років) пов'язані з фізичним оновленням основних засобів виробництва (основного капіталу). До середніх циклів відносять і так звані будівельні цикли С. Кузнеца (20 років), рушійними силами яких називають зрушення у відтворювальній структурі виробництва. Економісти середні цикли називають промисловими (економічними) циклами.

Довгі хвилі (великі цикли) (40-60 років) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури. На думку Кондратьєва, в основі теорії "довгих хвиль" лежить ідея існування трьох видів економічної рівноваги.

Рівновага 1-го порядку - рівновага між звичайним попитом та пропозицією. Її порушення породжують короткочасні коливання.

Рівновага 2-го порядку пов'язана з інвестиціями в основний капітал. Порушення цієї рівноваги викликає середні циклічні коливання.

Рівновага 3-го порядку пов'язана із співвідношенням між технічними нововведеннями у виробництво і рештою факторів виробництва, які визначають даний технологічний спосіб виробництва. Тривалість "довгих хвиль", на думку російського вченого, становить 57 років. Характерними закономірностями "великих циклів" М.Д. Кондратьєв називає:

o на початку "хвилі підвищення" відбуваються глибокі якісні зміни в економічному житті суспільства;

o на "підвищувальній хвилі" суспільству загрожує найбільша кількість соціальних потрясінь;

o "знижувальні хвилі" характеризуються застоєм сільського господарства. Пізніше, в кінці 30-х років, теорію "довгих хвиль" Кондратьєва розвинув австрійський економіст Шумпетер. Головною причиною "великих циклічних коливань" Шумпетер вважав хвилеподібну динаміку змін у техніці та технологіях.

Сучасні економічні цикли суттєво відрізняються від циклів, які були характерними для ХІХ ст. У ХХ ст. Економічний цикл модифікується. Характерними рисами сучасного економічного циклу є:

o зміна чотирифазної моделі циклу на двофазну (рецесія включає кризу і депресію, а піднесення - пожвавлення і бум);

o повні цикли (відстань між піком та дном) суттєво відрізняються між собою за тривалістю;

o починаючи з другої половини ХХ ст., відбувається скорочення фази економічного падіння, тоді як фаза розширення виробництва стала тривалішою;

o повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою (відсутні різко виражені провали).

Головними факторами, що зумовили модифікацію циклу, вважають зміни, що відбулися в технологічному способі виробництва, та державне втручання в економіку, яке стримує її "перегрів" шляхом скорочення державних витрат на піках "піднесення" (бум) та їх збільшення у фазі можливого спаду.

Висновок. Циклічність - динамічна характерна риса економіки. Без циклу немає розвитку, немає руху вперед. Економічне зростання є циклічним процесом, обумовлений скачкоподібним характером нововведень.

Наприкінці ХХ ст. проблема економічного зростання ввійшла в число першочергових завдань суспільного розвитку.

Чому економічне зростання розглядається як важлива економічна мета?

Ми розглянули циклічні та нециклічні коливання економіки як прояв макроекономічної нестабільності. Характеризуючи кризу як фазу, з якої починається економічний цикл, ми зазначили, що цій фазі властиве безробіття.

Безробіття як соціально-економічне явище є характерним для ринкової економіки постійно хвилює суспільство, потребує глибокого вивчення причин, що породжують його, уваги з боку урядових структур усіх рівнів і ґрунтовного аналізу економічної науки.

Безробіття - це складна економічна, соціальна та психологічна проблема. Воно робить економіку неефективною, а соціальні відносини - напруженими. Крім того, людина, що стала безробітною зазнає надзвичайного психологічного навантаження, втрачає можливість реалізувати свої потенційні творчі здібності працівника, відчуває свою непотрібність, нездатність утримувати себе та свою сім'ю, впадає в депресію і т. ін.

Високий рівень безробіття призводить до соціальних війн, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань поколінь, спричинених відчаєм. Саме тому уряд жодної країни не може залишатися байдужим до проблеми безробіття.

Безробіття як економічний феномен пов'язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з інституціональними чинниками. За концепцією МОП, працездатними вважаються люди віком від 15 до 70 років. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили (ЧРС).

Чисельність робочої сили - це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі. Іншими словами, ЧРС називають трудовими ресурсами або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на дві великі групи:

o інституціональне - особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з постійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;

o неінституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

- економічно активне населення, до складу якого входять безробітні та особи, що працюють за наймом, тобто зайняті та безробітні;

- економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.).

Безробітні - це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають. Вони входять до складу економічно неактивного населення. Крім названих вище категорій, до вибулих зі складу робочої сили відносять і тих, хто втратив надію знайти роботу та припинив її шукати.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах.

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне. Саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм пов'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикціційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами в структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старішають" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продавцем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

- досягається потенційний обсяг національного виробництва (спостерігається за повного та раціонального використання всіх видів ресурсів);

- немає інфляції;

- спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці. Повна зайнятість - це зайнятість за природного рівня безробіття, величина якого становить 5-6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викликає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода - основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з науковців не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного є те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною суспільних потреб, що безумовно відповідає економічній природі людини.

Циклічне безробіття - це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче від потенційного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних:

- сезонне безробіття - вимушена форма безробіття, зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо. Часто в період міжсезоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в інші регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну специфіку;

- технологічне безробіття - вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного;

- молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо).

Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття - така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості (табл. 15.2).

Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на підприємствах перевищує об'єктивно потрібну, в результаті чого вилучені простої, прогули, тимчасові відпустки.

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Таблиця 15.2

Зареєстроване безробіття в Україні у 2009 році

(на кінець звітного періоду)

Рівень безробіття визначається за формулою

Де U - рівень безробіття; F - чисельність безробітних; R - чисельність робочої сили (економічно активного населення).

Якщо R позначати як (L + F), де L - чисельність зайнятих, то формула матиме такий вигляд:

Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:

Безробіття, як і кризу перевиробництва, також не можна оцінювати однозначно. Воно виконує як конструктивні, так і деструктивні функції. З одного боку, це "резервна армія праці"; це важіль накопичення і навіть необхідна умова нормального функціонування і розвитку ринкової економіки. З іншого боку, - це неповне використання трудових ресурсів, зниження середнього рівня життя населення, руйнація традиційних цінностей сучасного суспільства.

Таблиця 15.3

Оцінка впливу безробіття на економіку

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробництва дослідив американський учений Артур Оукен (Окунь). Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

де р - коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; и - фактичний рівень безробіття; и - природний рівень безробіття; У - потенційний обсяг ВВП; У - фактичний обсяг ВВП.

Отже, економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.

Сутність відтворення

Відтворення - це безперервність, повторюваність виробництва (це не одномоментний акт, а безперервний процес виробництва матеріальних благ з метою задоволення потреб суспільства)

Рис. 15.1. Сутність відтворення

Обчислення сукупного суспільного продукту (національного продукту)

Сукупний суспільний продукт (ССП) - найбільш узагальнюючий показник виробничої діяльності всього працездатного населення країни. Формами ССП є: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, кінцевий продукт, національний дохід

Рис. 15.2. Обчислення сукупного суспільного продукту

Номінальний і реальний ВВП

Величина валового національного продукту залежить не тільки від кількості виробленої продукції, а й від рівня цін. Інфляція і дефляція ускладнює підрахунки ВНП. Для спрощення останніх використовують коригування за допомогою індексу цін

Рис. 15.3. Номінальний і реальний ВВП

Національний дохід

НД - це вартість тієї частини сукупного суспільного прибутку, яка залишається за відрахуванням спожитих засобів виробництва

Рис. 15.4. Національний дохід

Теорія реалізації сукупного суспільного продукту

Теорія реалізації завжди передбачає пропорційний розподіл виробництва. Це ідеал любого суспільства

Рис. 15.5. Теорія реалізації ССП

Відтворення в сільському господарстві

"Економічний процес відтворення, який не був би його специфічний суспільний характер, завжди переплітається в цій галузі (у хліборобстві) з природним процесом відтворення"

К. Маркс

Рис. 15.6. Відтворення в сільському господарстві

Циклічність - загальна закономірність ринкової економіки

Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, процвітання - кризою і депресією. Циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і в чітко визначених межах

Рис. 15.7. Циклічність - загальна закономірність ринкової економіки

Сутність безробіття

Економічно активне населення в усіх країнах складається із трьох частин: зайняте, незайняте, безробітне. Безробітним, за класифікацією Міжнародної організації праці, є той, хто зареєстрований на біржі праці й активно шукає роботу

Рис. 15.8. Сутність безробіття

Практикум

Основні терміни і поняття

Відтворення

Просте відтворення

Розширене відтворення

Економічні коливання

Економічне зростання

Суспільне виробництво

Нециклічні економічні коливання

Циклічні економічні коливання

Сукупний суспільний продукт

Реалізація

ССП

Економічний цикл

Криза

Економічний "бум"

Депресія

Пожвавлення

Піднесення

Короткі цикли

Середні цикли

Довгі хвилі

Безробіття

Рівень безробіття

Форми безробіття

Види безробіття

Рівень безробіття

Запитання для самоконтролю

1. Поясніть сутність понять "рецесія", "депресія", "економічний цикл".

2. Які показники характеризують економічне зростання в країні?

3. Антициклічна державна політика, її сутність.

4. Поясніть суперечливість впливу циклічного розвитку на економіку.

5. Основні напрями антициклічного регулювання і на що вони спрямовані.

6. Фази економічного циклу та їхня характеристика.

7. Сутність відтворення.

8. Просте і розширене відтворення.

9. Яку частину населення відносять до економічно активного населення?

10. Довгі, середні і короткі економічні хвилі.

11. Розкрийте причини, зміст і наслідки економічних криз?

12. Циклічний характер відтворення і економічного зростання.

13. Показники динаміки економічного зростання.

14. Дайте визначення безробіття як економічного та соціально-економічного явища.

15. Які ви знаєте основні види безробіття? Охарактеризуйте їх.

16. Наведіть приклади циклічного безробіття.

17. Які показники вимірювання рівня безробіття ви знаєте?

Теми рефератів

1. Циклічний характер розвитку ринкової економіки.

2. Державне регулювання економіки.

3. Сутність відтворення. Умови реалізації при простому і розширеному відтворенні.