Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - Структурні зрушення в національному господарстві впродовж 1990-2004 рр

Характеризує зменшення у структурі ВВП частки сільського господарства майже вдвічі, збільшення частки сфери послуг в 1,7 разу. Еволюцію структури валової доданої вартості у розрізі сфер і секторів характеризують дані табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Еволюція структури валової доданої вартості у розрізі сфер і секторів (в основних цінах), %

Зберігалася позитивна інвестиційна динаміка. Темпи зростання інвестицій перевищували темпи зростання ВВП. У 2004 р. фактично було перевищено рівень 1991 р. на 20,8 % ). Переважали власні кошти підприємств, на які припадало понад 60 %. У технологічній структурі інвестицій збільшилися кошти в основний капітал (обладнання, устаткування), втричі на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Іноземних інвестицій залучалося більше. Загалом за період 1992-2002 рр. було залучено 5,3 млрд дол. Найбільш інвестиційно привабливими були харчова промисловість, оптова торгівля, машинобудування, фінансова діяльність. Починаючи з 1998 р., в інвестиційному процесі підвищилося значення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР).

Реалізація третьої державної програми приватизації зумовила зміни у структурі суб'єктів господарювання за організаційно-правовими нормами. Впродовж 2000-2004 рр. форму власності змінили понад 26 тис об'єктів державної та комунальної власності, їх частка в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій зменшилася до 11 %. Проте вони створювали близько 30 % ВВП. Організовано понад 30 державних акціонерних і холдингових компаній, у статутні фонди яких передано 297 державних пакетів акцій та майно на суму 9 млрд грн. Загалом у власності держави в 2004 р. було 1590 пакетів акцій ВАТІ 193 частки у статутних фондах TOB і ЗАТ. Проте державна програма приватизації виконана не була. Динаміка надходжень коштів від приватизації щодо завдань зменшувалася - 37,7-10,3 %. Розвивався корпоративний сектор національної економіки: зареєстровано 33,3 тис. акціонерних товариств і 261 тис. товариств з обмеженою відповідальністю (TOB).

Сформувався малий бізнес як самостійний і самодостатній сектор. Він охоплював понад 254 тис. малих підприємств, майже 1,5 млн підприємців, 43 тис. фермерських господарств. У сфері малого бізнесу на початок 2005 р. було зайнято 4,4 млн осіб (без фермерів), або понад 15 % населення у працездатному віці. Частка малих підприємств у економіці загалом залишалася на рівні 7-8 %, у промисловості - 3,3, у загальних обсягах виробництва становила лише 7 %. Капітал спрямовувався переважно в торгово-посередницьку сферу.

Розширилася система інститутів підтримки підприємництва. Розвивалася мережа бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, інформаційно-консультативних установ, інвестиційні та інноваційні фонди, кредитні спілки, громадські об'єднання суб'єктів підприємництва.

Галузева структура промисловості залишалася деструктивною. В обробній промисловості домінували енергомісткі виробництва сировинного характеру, частка високотехнологічних виробництв становила лише 3,9 % в 2004 р. Позитивним моментом було збільшення випуску продукції кінцевого виробництва. В 2004 р. налічувалося 53 497 підприємств, з них в обробній промисловості - 49 548. Продукція та послуги цих підприємств належать до більш ніж 70 промислових підгалузей.

В аграрній економіці відновлено кількісне економічне зростання, відбулися якісні зрушення. Впродовж 1999-2005 рр. зроблено рішучі кроки у формуванні підприємницьких структур. Станом на 1 січня 2005 р. на базі 10 771 КСП створено нову організаційно-правову структуру сільськогосподарського виробництва, яку представляли фермерські господарства - 72,6 %, господарські товариства - 14 , приватні підприємства - 6,9, виробничі кооперативи - 2,9, державні - 0,7, інші - 2,9 %. Проте у валовій продукції сільського господарства в 2004 р. частка фермерських господарств дорівнювала лише 3,9 %, підприємств - майже 36 (хоча вони користувалися 5,17 % сільгоспугідь), господарств населення, які володіли 11,2 % сільгоспугідь, - 60,2 %. Майже 60 % селян не змогли організувати приватне підприємництво, здавали землю в оренду.

Важливою складовою аграрної реформи було формування аграрного ринку. Його інфраструктура охопила біржі, оптові ринки, агро-торгові доми, брокерські контори, обслуговуючі кооперативи. Лише в 2002 р. іноземні інвестиції збільшилися на 40 %. Бартерні операції зменшилися до 4 %. Зросла купівля сільськогосподарської техніки. Частка вітчизняних продуктів на ринку збільшилася з 50 % у 1996 р. до 95 % у 2002 р.

Виробництво сільськогосподарської продукції збільшувалося повільно, відповідно до рівня 1990 р. становило 53,5 % у 2000 р. і 63,4 % у 2004 р. Зменшення частки сільського господарства у виробництві ВДВ відбувалося в умовах зростання його частки у структурі зайнятості (з 20,1 % у 1990 р. до 26,5 % у 2000 р.), що свідчило про зниження ефективності. Лише впродовж 2003-2004 рр. відбулося зменшення чисельності зайнятих до 19,7 % від усіх зайнятих у національному господарстві. Аграрна політика оцінювалася як обтяжлива для національної економіки, що не балансує інтересів споживачів і виробників. Вона посідала 102 місце у світі в рейтингу країн за якістю аграрної політики.

Продовжувався процес формування бюджетної системи на основі Бюджетного кодексу (2002 р.). У 2004 р. доходи зведеного бюджету України становили 90 592,9 млрд грн. В їх структурі домінували податкові надходження - 69,7 %, у тому числі на прибуток підприємств - 17,8, з доходів фізичних осіб - 14,58 %. Лише в 2000 р. і 2002 р. зведений бюджет зводився з профіцитом. Упродовж 2003-2004 рр. дефіцит збільшився з 0,2 до 3,4 % щодо ВВП. Структура видаткової частини набула соціальної спрямованості. Видатки на соціально-культурні заходи в 2004 р. становили 57,2 %. Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення збільшили з 11,9 % у 2000 р. до 18,8 % у 2004 р., на освіту - коливалися в межах 20,3-17,9 %. Одночасно видатки на розвиток промисловості зменшилися до 4,7 %, сільського господарства - до 2,89. Проте на адміністративні функції держави та оборону спрямовували 28,4 % у 2002 р. і 25,7 % у 2004 р. видатків.

Проводилася виважена валютно-курсова та грошово-кредитна політика. Стабілізувалася національна валюта, зросла до неї довіра населення та підприємців. Рівень доларизації ВВП зменшився до 19 %. Підвищилася фінансова стабільність, конкурентоспроможність банківської системи. Середня процентна ставка в національній валюті зменшилася з 27,4 до 14 %. Обсяги довгострокового кредитування збільшилися на 88 %, кредити в інвестиційну діяльність - на 84, інвестиції в капітал банків -- на 40 %. Зросли національні заощадження в 1,5 разу, грошові заощадження в банківські системи подвоїлися.

Важливим підсумком стало суттєве підвищення соціальної спрямованості економічного зростання. Приріст реальних доходів у 2002 р. досяг 19 %, реальна заробітна плата збільшилася на 19 %, частка оплати праці у ВВП досягла 43,7 %. Роздрібний товарооборот зріс на 17 %. Реальні доходи та реальна заробітна плата зростали щороку відповідно до 9 і 19 %. Заборгованість у виплаті заробітної плати зменшилася на 30 %. Збільшилася кількість зайнятих, рівень безробіття населення зменшився до 8,6 % у 2004 р., зареєстрованого безробіття - до 3,5 (за методологію МОП зменшився до 4,2 %). На 46,5 % збільшився середній рівень пенсій, а частка оплати праці у ВВП - на 43.