Курс "Історія економічних учень" дозволяє зробити висновок, що жодна економічна теорія не є абсолютно правильною й на всі часи непорушною. Але в той же час істина є в кожній із них. Іноді нам здається, що теорії попередніх століть є помилковими, проте ми розуміємо, що в них є проникливі, геніальні здогади.
На відміну від інших наук, в економічній науці немає істини вічної. Розвиток економічної науки нагадує принцип маятника: здається, що економіка йде вперед, якщо з'являється нова теорія протилежна старій, але через певний час з'являються новітні теорії, які мають істотні риси раніше спростованого положення. І все-таки, навіщо вивчати економічні теорії, якщо жодна із них не є абсолютно правильною?
Відповідь проста: необхідно розуміти складність і взаємозалежність усіх економічних змінних, усвідомити причинно-наслідкові зв'язки в економіці, знати досягнення геніальних людей, а не здогадуватися, що вони десь зберігаються. Слід мати уявлення, як проводилися наукові дослідження видатними вченими. Знання різних теорій допомагає з'ясувати таку істину: існує складність і взаємозалежність усіх економічних змінних і необхідно розуміти цей взаємозв'язок, а також властиву людині схильність шукати прості й, на жаль, неправильні вирішення непростих економічних проблем.
Словник основних термінів і понять
Абстракція - метод наукового дослідження, що виключає з аналізу все випадкове (часткове, другорядне), що й знаходить у досліджуваному об'єкті сутнісне, постійне.
Акселератор - коефіцієнт, протилежний мультиплікатору; характеризує вплив приросту національного доходу на приріст інвестицій (див. мультиплікатор).
Бюджетний дефіцит - сума перевищення витрат держави над його доходами.
Державне регулювання економіки - втручання держави в економічні процеси за допомогою впливу на функціонування ринкових механізмів адміністративними (законодавчими), економічними (валютно-фінансовими, грошово-кредитними, бюджетно-податковими та іншими) методами й важелями.
Дедукція - метод наукового дослідження, що дозволяє обґрунтувати окремі явища й процеси на базі загальних положень.
Демонополізація - усунення державної або іншої монополії, що диктує свої умови ринку.
Диференціація продукту - ступінь взаємозамінності товарів, що суперничають, виникає завдяки їхнім особливим властивостям, що й дозволяє покупцеві висловити свою перевагу одному із товарів цього виду; істотна відмітна ознака у товару (або послуги) може бути для покупця як реальною, так і уявною.
"Догма Сміта" - оцінка теорії відтворення А. Сміта, зроблена К. Марксом у зв'язку з тим, що смітівська "ціна річного продукту праці" зводиться цілком до доходів, тобто виключає нагромадження, пов'язане з необхідністю поновлення відтворювального процесу й розширенням його масштабу.
"Залізний закон заробітної плати" - випливає з теорії народонаселення Т.Р. Мальтуса й означає, що в силу природного росту чисельності населення (відповідно випереджального приросту пропозиції робочої сили) і убутної родючості землі рівень заробітної плати в суспільстві нібито не зможе рости, незмінно залишаючись на низькому рівні.
"Закон Кларка" - оцінка концепції Дж.Б. Кларка про розподіл доходів на основі принципів граничного аналізу цін факторів виробництва; відповідно до цього "закону" стимул збільшення фактору виробництва вичерпується в міру того, як ціна цього фактору починає перевищувати можливі доходи підприємця.
"Закон Сея" - концепція Ж.-Б. Сея про безперешкодну й повну реалізацію суспільного продукту, тобто безкризовий економічний ріст; відповідно до цього "закону" при досягненні й дотриманні суспільством принципів "laissez faire" виробництво (пропозиція) буде породжувати адекватне споживання (попит), тобто виробництво товарів і послуг обов'язково породжує доходи, на які ці товари й послуги вільно реалізуються завдяки гнучкому й вільному ціноутворенню на ринку.
"Закони Госсена" - головні теоретичні принципи маржиналізму, одним із попередників якого був Генріх Госсен; розрізняють два "закони Госсена", перший із яких говорить, що зі збільшенням наявності певного блага його гранична корисність зменшується, а відповідно до другого - оптимальна структура споживання (попиту) досягається за рівності граничних корисностей усіх споживчих благ.
Індукція - метод наукового дослідження, що дозволяє виявити загальні положення й принципи на основі частковостей і окремих фактів.
Інституціоналізм - один із сучасних напрямів економічної думки, який сформувався в 20-30-ті pp. XX ст. як альтернатива неокласичному напряму економічної думки; головною особливістю його є дослідження всієї сукупності соціально-економічних факторів (інститутів), розглянутих у взаємозв'язку і взаємозумовленості й в історичному контексті, а також ідея соціального контролю суспільства над економікою.
Кейнсіанство - економічне вчення про необхідність і значущість державного регулювання економіки за допомогою широкого використання державою фіскальної, грошово-кредитної політики й інших активних заходів впливу на ринковий механізм.
Класична політична економія - напрям економічної думки (період з кінця XVII по другу половину XIX ст.), представники якого розвінчали протекціоністські ідеї меркантилізму й заклали наукову базу методологічних і теоретичних досліджень ринкових економічних відносин; головною особливістю напряму є пропаганда ідей "чистої" економічної теорії й доцільності "повного laissez faire", тобто абсолютного невтручання держави в ділове життя й механізм саморегулювальної економіки.
Кількісна теорія грошей - теорія, що доводить: а) за ортодоксальною версією "класиків" - залежність зміни цін на товари винятково від кількості грошей в обігу; б) за версією "неокласиків" - можливість коректування цін на товари у зв'язку з вартістю грошового матеріалу, непостійним рівнем швидкості обігу грошей і кількості товарної маси, а також з урахуванням ступеня ліквідності грошей.
Конкуренція монополістична - ринкова ситуація, за якої ступінь посилення взаємозамінності товарів, що суперничають, тобто "диференціація продукту", дозволяє продавцеві контролювати рівень пропозиції і ціни й досягти абсолютної монополії на власний продукт, але при цьому він (продавець) продовжує зазнавати конкуренції інших продавців, що володіють більш-менш недосконалими замінниками.
Конкуренція недосконала - ринкова ситуація, за якої незначна кількість великих виробників (продавців) отримує можливість впливати на рівень ринкової ціни.
Конкуренція досконала (вільна, чиста або повна) - ринкова ситуація з багатьма продавцями й покупцями однорідної продукції, які не можуть впливати на рівень ціни на ринку.
"Хрест Маршалла" - графічне зображення перетину кривої попиту й кривої пропозиції, у точці перетину яких установлюється рівновага між ними, а також рівноважна, тобто стійка, ціна.
"Крива Філліпса" - емпірична крива, що характеризує зв'язок між щорічною відсотковою зміною заробітної плати в грошовому вираженні й рівнем безробіття.
"Криві байдужності" - емпіричні криві, що відображають збереження сумарної корисності споживаних товарів у різних комбінаціях й перевагу одних комбінацій над іншими.
Ліквідність - здатність матеріальних засобів, інших ресурсів швидко перетворюватися в гроші; здатність підприємства вчасно оплачувати свої зобов'язання, перетворювати статті активу балансу на гроші.
Макроекономіка - економіка як ціле або її найважливіші складові; розділ економічної теорії, що вивчає економіку в цілому або її основні складові.
Маржиналізм (маржинальна економічна теорія) - узагальнення ідей і концепцій, в основі яких покладено дослідження граничних економічних величин як взаємозалежних явищ економічної системи на мікро- і макрорівні.
"Маржинальна революція", що відбулася в останній третині XIX ст. - перехід від цінностей "класичної школи" до цінностей (теоретико-методологічних принципів) маржиналізму.
Меркантилізм - напрям економічної думки (період XVI-XVIII ст.), представники якого ототожнювали багатство країни із грішми й розглядали їх як найважливіший засіб економічного росту, а джерело багатства вбачали у зовнішній торгівлі, у забезпеченні активного торговельного балансу; головною особливістю напряму є пропаганда ідей протекціоністської економічної політики держави, тобто її участі в управлінні господарською системою.
Металева теорія грошей - теорія, що трактує обумовленість цінності грошей вагою, що підлягає карбуванню державою.
Мікроекономіка - розділ економічної теорії, що вивчає економічні одиниці, наприклад, фірми, певні окремі економічні об'єкти або явища.
Монетаризм - економічна теорія, заснована на визначальній ролі грошової маси, що перебуває в обігу, у здійсненні політики стабілізації економіки, її функціонування й розвитку.
Монополія - підприємство або група підприємств, що займає домінантне становище на ринку, дозволяє їм контролювати й визначати ціни; форма ринку, контрольованого одним або декількома підприємствами.
Монопольна ціна - вид ціни, установлюваної монополією. Залежно від цілей монополія може встановлювати монопольно високі й монопольно низькі ціни.
Монопсонія - ситуація, коли на ринку діє маса дрібних продавців і єдиний покупець.
Мультиплікатор - множник; категорія, що використовується в економічній теорії для характеристики й визначення різних взаємозв'язків, де має місце мультиплікаційний ефект. Зокрема, у кейнсіанстві під мультиплікатором розуміється коефіцієнт, що характеризує залежність зміни доходу від зміни інвестицій.
"Невидима рука" - поняття, уведене в науковий обіг А. Смітом, відповідно до якого передбачається таке співвідношення у взаємодії суб'єктів господарювання і держави, коли останнє, не протидіючи об'єктивним економічним законам, не втручається в процес "природного", тобто вільного функціонування ринкового механізму.
Нейтральність грошей - теоретичне положення "класиків", що спрощує суть грошового товару до деякого технічного засобу, зручного для обміну, що й призводить до ортодоксальної версії кількісної теорії грошей.
Неокласична теорія - один із сучасних напрямів економічної думки, який сформувався в 90-ті рр. XIX ст. на базі як ідей економічного лібералізму й "чистої теорії", так і принципів системного аналізу маржинальних (граничних) показників і мікроекономічного дослідження, ставши альтернативою класичній політичній економії; з 30-х рр. XX ст. теоретико-методологічні завдання "неокласиків" доповнилися макроекономічними дослідженнями й проблематикою соціальної спрямованості й державного регулювання економіки.
"Неокласичний синтез" - термін П. Самуельсона, що використовується "для позначення... синтезу тих істин, які були встановлені класичною політичною економією, і положень, доведених сучасними теоріями формування доходів"; більш широке змістове навантаження цього терміна в економічній літературі свідчить про формування нової універсальної доктрини сучасної економічної науки.
Неолібералізм - економічна концепція державного регулювання господарських процесів на принципах досягнення вільної ("чистої") конкуренції підприємців, свободи ринків та інших елементів економічного лібералізму; альтернативна кейнсіанству концепція державного регулювання економіки.
Номіналістична теорія грошей - теорія, що трактує обумовленість цінності грошей, що підлягають карбуванню тим номіналом оцінки монети, який установлюється державою.
Загальна рівновага - стійкий стан конкурентної економіки, за якого споживач максимізує значення функції корисності, а конкуруючі виробники максимізують одержуваний прибуток при цінах, що забезпечують рівність попиту та пропозиції.
Олігополія - панування декількох найбільших фірм на ринку.
"Оптимум Парето" (суспільна максимальна корисність) -поняття, призначене для оцінки таких змін, які або поліпшують добробут усіх, або не погіршують добробуту всіх з поліпшенням добробуту принаймні однієї людини; концепція, що дозволяє прийняти оптимальне вирішення максимізації прибутку.
"Основний психологічний закон" - положення Дж.М. Кейнса, відповідно до якого "у міру того, як реальний дохід зростає, суспільство бажає споживати постійно зменшувану його частину".
Політика конкуренції - сукупність законів і державних заходів, спрямованих на максимально можливу реалізацію на практиці ідеалу повної (вільної, чистої) конкуренції.
Політична економія - термін, уведений у науковий обіг А. Монкретьєном, що видав в 1615 р. "Трактат політичної економії"; найменування економічної науки, покликаної вирішувати проблеми: а) державного господарства (меркантилістська версія); б) вільного приватного підприємництва (версія класичної політичної економії).
Псування монети - зниження урядом цінності й ваги національної монети у зв'язку з помилковою констатацією того, що золото й срібло є грошима завдяки своїм природним властивостям.
Гранична корисність - здатність задовольняти найменш інтенсивну потребу; додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару або послуги.
Протекціонізм - політика, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції шляхом прямого або непрямого обмеження імпорту товарів.
Рівноважна ціна - ціна товару за умови рівності попиту та пропозиції.
Схильність до ліквідності - прагнення відкладати частину грошей у запас у вигляді банківських або цінних паперів.
Спосіб визначення сумарної корисності - спосіб оцінки граничної корисності споживаних благ; спосіб називається адитивним, якщо гранична корисність однорідних благ з кожною наступною одиницею характеризується убутною тенденцією; і мультиплікативним, якщо гранична корисність однорідних благ множиться на їхню кількість.
"Справедлива ціна" - категорія економічного учення каноністів, "що пояснювала" правомірність адміністративного (неринкового) ціноутворення й можливості "продавати річ дорожче", щоб уникнути завдання збитків як її "власникові", так і всьому "громадському життю".
"Теорія зобов'язання" - теорія ціноутворення австрійської школи, суть якої зводиться до процесу послідовного зобов'язання частки вартості (цінності) блага "першого порядку" благам "наступних порядків", використаних під час його виробництва.
Теорія витрат виробництва - одне із витратних трактувань теорії вартості, відповідно до якої цінність товару обумовлена витратами в процесі виробництва на фактори "праця", "капітал" і "земля".
"Теорія очікування" - теорія О. Бем-Баверка про механізм походження відсотка на капітал завдяки продуктивній сутності фактору часу; специфічний ресурс "капітал" залежно від його розміру й часу функціонування, тобто "очікування", забезпечує більший або менший відсоток на капітал.
"Треті особи" - поняття, уведене в науковий обіг економістами початку XIX ст. у зв'язку з методом, класового аналізу процесів господарському життя, що ствердився на той час; та частина людей, зайнятих у суспільному виробництві, яка поряд з головними продуктивними класами - власниками-підприємцями й найманими робітниками - сприяє й створенню і реалізації суспільного продукту.
Трудова теорія вартості - один із витратних варіантів теорії вартості, згідно з яким цінність товару створюється певною кількістю витраченої праці.
"Феномен надлишку потужності" - положення, висунуте Е. Чемберліном у теорії монополістичної конкуренції; виникає у процесі діяльності продавця-монополіста, що прагне опанувати "відомими частинами загального ринку", і підтримується його патентами, фабричними марками, репутацією, майстерністю, особливими даруваннями.
Фізіократія - у перекладі із грецького "влада природи"; течія класичної політичної економії (друга половина XVIII ст.) у Франції, представники якої виходили з визначальної ролі в економіці й створенні національного багатства землі, сільськогосподарського виробництва.
Господарська (економічна) система - концепція В. Ойкена про два "ідеальні типи" економічних систем: централізовано керованої економіки (економічне життя регулюється вихідними з одного центру планами) і мінової економіки (кожний суб'єкт господарства керується власними планами).
"Господарство Робінзона" - термін, уведений у науковий обіг К. Менгером, що використовується для аналізу економічних відносин і показників на рівні окремого суб'єкта (індивіда) господарювання, тобто на мікрорівні, з урахуванням феномену власності й обумовленого відносною рідкістю благ людського егоїзму.
Хрематистика - термін, використаний Арістотелем для позначення неприродної сфери діяльності людей; безтурботне мистецтво наживати статок за допомогою великих торговельних угод і лихварських операцій.
Чиста економічна теорія - теоретико-методологічна позиція "класиків" і "неокласиків", що свідчить про їхню прихильність "триматися чистого знання", "чистої теорії", тобто без суб'єктивістських, психологічних та інших неекономічних нашарувань в економічному аналізі.
Економікс - термін, уведений у науковий обіг А. Маршаллом у роботі "Принципи економіки" (1890); найменування економічної науки, яка, за словами П. Самуельсона, "має на увазі економію або максимізацію" і присвячена "проблемі оптимального обсягу, за якого прибуток досягне максимуму".
Економічний лібералізм (політика laissez faire) - політика невтручання держави в економіку; сукупність економічних свобод: вільна конкуренція, вільне підприємництво, вільні ринки, вільні ціни, вільна торгівля тощо.
Еластичність пропозиції - реакція пропозиції на зміну ціни.
Еластичність попиту - реакція попиту на зміну ціни.
"Ефект Веблена" - характеристика ситуації, за якої зниження ціни на товар сприймається покупцем як погіршення його якості або втрата його "актуальності" або "престижності" серед населення, і тоді товар перестає користуватися купівельним попитом, а у зворотній ситуації, навпаки, обсяг покупок з ростом ціни може зрости.
"Ефективний попит" - термін з концепції Дж.М. Кейнса про потенційно можливий і стимульований державою попит на інвестиції й засоби виробництва.