Основи економічної теорії - Ажнюк М.О. - 3.2.3. Види конкуренції

Залежно від сфери і характеру конкурентної боротьби розрізняють внутрішньогалузеву, міжгалузеву, досконалу і недосконалу, міжнародну та олігополістичну конкуренцію (рис. 3.10).

Внутрішньогалузева конкуренція — це економічна боротьба між окремими підприємствами всередині кожної галузі зо одержання більшого прибутку. Вона ведеться головним чином шляхом запровадження нової техніки і нових технологій з метою зниження індивідуальних витрат виробництва. Знижуючи індивідуальні витрати і реалізуючи продукцію за ринковими цінами, підприємці отримують вищий прибуток.

Міжгалузева конкуренція – це економічна боротьба між підприємствами різних галузей за одержання більшого прибутку. Ця конкуренція ведеться шляхом переміщення вільних капіталів у ті галузі виробництва, в яких можна одержати на аналогічний капітал вищий прибуток. Унаслідок вкладання додаткових капіталів виробництво товарів у прибуткових галузях швидко зростає, пропозиція товарів збільшується, ціни знижуються і поступово знижується прибуток. Отже, міжгалузева конкуренція зумовлює тенденцію вирівнювання норм прибутку в різних галузях.

Досконала або чиста конкуренція має місце там і тоді, коли на ринку є велика кількість продавців. Вони продають продукцію, яка має однакові якісні параметри або цілком ідентична (наприклад, цемент певної марки, пшеницю певного сорту тощо). І кожен продавець не може призначити ціни, вищої за ринкову, бо покупці будуть купувати товари в інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не може впливати на ринкову ціну ринковими методами. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що пропонувати вищу ціну на власний товар марно, бо не буде збуту, а зниження ціни зумовить зменшення прибутку. Виробник повинен пристосовуватися до ціни. І з метою збільшення своїх прибутків він повинен знижувати витрати виробництва.

Недосконалою конкуренція є тоді, коли на ринку є багато продавців будь-якого товару, але серед них є такі, що пропонують велику кількість продукції, мають витрати виробництва, нижчі від середніх, і можуть знижувати ціни з метою перемоги конкурентів. Така конкуренція веде до монополії. Тому в неї повинна втручатися держава й обмежувати вплив монополізму.

Рис. 3.10. Конкуренція і методи конкурентної боротьби

Міжнародна конкуренція — це економічна боротьба виробників різних країн на світовому ринку. Вона може бути внутрішньогалузевою і міжгалузевою. У ній домінують компанії розвинутих країн. У сучасних умовах вона найбільше проявляється на ринку військової техніки, автомобілів, засобів зв'язку, інших видів нових машин приладів і технологій.

Олігополістична конкуренція. На олігополістичний ринок товари постачає небагато виробників. Деякі галузі можуть бути представлені декількома фірмами. Отже, тут конкурує невелика кількість фірм, які можуть впливати на ринкову ціну. Зниження ціни однією фірмою змушує робити це інші фірми. Невелика кількість фірм пояснюється тим, що новим виробникам важко включитися в цю галузь виробництва. Переважно це пов'язано з обмеженістю ресурсів. Новим фірмам також важко знайти ринки збуту, бо ринок уже насичений.

8.2.4. Суть ціни. Фактори, що її визначають

Кожен товар на ринку продається за відповідною ціною.

Ціна — це сума грошей, яку потрібно заплатити за товар. Вона є засобом регулювання економіки в умовах конкуренції, тому повинна бути динамічною. Якщо ціни встановлюються державою, то вони втрачають роль регулятора.

Ціна товару залежить від таких факторів:

1) витрат виробництва;

2) попиту і пропозиції;

3) психологічних факторів;

4) державного регулювання.

Є різні типи ринків: ринок чистої (досконалої) конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігополістичний ринок і ринок чистої монополії.

В умовах ринку чистої конкуренції ціна повністю залежить від попиту і пропозиції, бо продавець тут не може маневрувати цінами. В умовах ринку монополістичної конкуренції продавець має можливість підвищувати ціну на товар, бо він пропонує велику кількість товару, а крім того має можливість домовитися з іншими продавцями. В умовах олігополістичного ринку, коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному залежить від дій конкурентів. В у мовах ринку чистої монополії, де є один продавець, ціна регулюється монополією. На такому ринку ціну повинна регулювати держава.

У ринковій економіці е різні види цін. За способом формування ціни поділяють на конкурентні, монопольні та регульовані. За територією — на світові (міжнародного ринку), національні та поясні. За обсягом реалізації товару — на оптові (гуртові) та роздрібні. Є також ціни вихідні, прейскурантні, пільгові, біржові, внутрішньо-фірмові (застосовуються в межах міжнародних монополій на поставку деталей, вузлів і подібного). Державні ціни — на продукцію державних підприємств.

Основним завданням ціноутворення є покриття витрат виробництва і отримання прибутку. Але це зовсім не означає, що виробник завжди встановлюватиме найвищу ціну. Він прагне також захопити лідерство на ринку і продати більше товарів. А це досягається зниженням цін або виробництвом товарів високої якості (рис. 3.11).

Рис. 3.11. Чинники що впливають на ціну товару

Межею зниження цін є витрати виробництва. Якщо ціна не покриває витрат виробництва, то підприємство зазнає банкрутства.

Ціна виконує ряд функцій:

1) вона збалансовує попит і пропозицію;

2) стимулює скорочення затрат праці на виробництво продукції і збільшення виробництва продукції високої якості;

3) сприяє перерозподілу доходів внаслідок коливання цін і за допомогою непрямих податків.

У ринковій економіці держава повинна впливати на ціни. Це здійснюється в таких напрямах.

1. Держава розробляє і приймає закони, в яких установлюються правила ціноутворення й торгівлі. Такі закони забороняють угоди з установлення цін і спрямовані на підтримку внутрішньогалузевої конкуренції.

2. Держава здійснює контроль над цінами. Він зумовлюється такими причинами:

а) у монопольних галузях відсутня конкуренція і монополії можуть зловживати цінами, встановлювати їх непомірно високими;

б) у деяких галузях в окремі періоди може суттєво зростати попит на окремі товари. За таких умов може встановлюватися верхня межа цін;

У багатьох країнах держава здійснює підтримку цін на сільськогосподарську продукцію, надаючи субсидії фермерам і компенсуючи їхні втрати в прибутках. Держава впливає також на ціни міжнародної торгівлі. Це здійснюється з допомогою мита, яке включається в ціну товару. Мита є акцизним податком на імпортні товари. Вони впроваджуються з метою одержання доходів до державного бюджету та захисту національної економіки.