Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Інвестиції.

Другим компонентом приватних видатків є інвестиції, які й обумовлюють економічне зростання, оскільки вони витрачаються на будівництво нових заводів, на верстати та устаткування тощо. Рівень чистих доходів на інвестиції визначається нормою чистого прибутку, який підприємці розраховують отримати від видатків на інвестиції, і ставкою відсотка.

Прибуток завжди виступає як спонукальний мотив видатків на інвестиції. Підприємства інвестують, щоб заробляти прибуток. Показником вигоди інвестицій є норма чистого прибутку, що виступає як відношення чистого прибутку до обсягу вкладеного капіталу, вираженого у відсотках.

Видатки, пов'язані з інвестуванням, залежать від ставки відсотка. Останній виступає як ціна, яку фірма повинна заплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу. Важливо підкреслити, що саме реальна ставка відсотка, а не номінальна відіграє суттєву роль у прийнятті інвестиційного рішення. Реальна ставка відсотка — це номінальна ставка за вирахуванням рівня інфляції.

Важливо перейти від інвестиційних рішень окремих фірм до розуміння загального попиту на інвестиційні товари всього підприємницького сектора. Припустимо, кожне окреме підприємство провело оцінку очікуваної норми чистого прибутку від усіх відповідних інвестиційних об'єктів і всі ці дані зведені докупи. Тепер ці оцінки можна скласти, тобто послідовно додавати. Отриману в результаті сумарну вартість інвестиційних проектів необхідно зіставити з очікуваною нормою чистого прибутку, який ці проекти можуть принести.

Припустимо, що взагалі немає перспективних інвестицій, які б давали очікувану норму чистого прибутку і більше, але є можливість інвестувати 5 млрд грн за очікуваної норми чистого прибутку між 14 % і 16 %; додаткові 5 млрд грн забезпечать норму чистого прибутку між 12 % і 14 %; ще додаткові 5 млрд грн — між 10 % і 12 % ; а будь-які наступні додаткові 5 млрд грн — на 2 % менше аж до інтервалу від 0 до 2 %.

Маючи цю узагальнену інформацію про очікувану норму чистого прибутку на всі потенційні інвестиційні об'єкти, можна вивести реальну ставку відсотка (або ціну інвестицій). Інвестиції будуть здійснюватися за умови, що норма очікуваного чистого прибутку перевищить реальну ставку відсотка. На рис. 9.1 видно, що затрати на інвестиції в сумі 10 млрд грн будуть вигідними, оскільки інвестиційний проект на суму 10 млрд грн принесе очікувану норму чистого прибутку в 12 і більше відсотків. Іншими словами, попит на інвестиційні товари на суму 10 млрд грн буде за ціни, що дорівнює 12 %. За ціни 6 % інвестиції склали б 25 млрд грн.

Усвідомлюючи, що всі інвестиційні проекти здійснювались би до точки, в якій очікувана норма чистого прибутку рівна ставці відсотка, виявляємо, що крива на рис. 9.1 — то крива попиту на інвестиції. Тобто різні можливі значення "ціни" інвестицій (різні значення реальної ставки відсотка) дані на осі абсцис, а відповідні значення попиту на інвестиційні товари відкладаються на осі ординат.

Отже, за високої ставки відсотка будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують найвищу очікувану норму чистого прибутку. Тобто рівень інвестицій буде невисоким. Із зниженням ставки відсотка стають комерційно вигідними також проекти, очікувана норма чистого прибутку від яких менша. Відповідно рівень інвестицій зросте.

На величину інвестицій впливає і зміна рівня цін. Із зростанням рівня цін збільшується кількість грошей, які споживачі і підприємці хотіли б мати в наявності для закупівлі продукції за підвищеними цінами. Виходить, якщо ціни зростуть, скажімо, на 10 %, люди захочуть мати на 10 % більше грошей у гаманцях і на рахунках. За фіксованої пропозиції грошей таке розширення попиту на невикористані гроші призведе до зниження ціни грошей — відсоткової ставки, — що, у свою чергу, зменшить інвестиції. Так само вищий рівень цін викличе скорочення попиту на невикористані гроші, знизить ставку відсотка і збільшить інвестиції.