Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Прогрес людського суспільства в історичному ракурсі органічно з'єднаний із становленням та удосконаленням певного типу економічної системи. Вона, як ми знаємо, обумовлюється панівною формою власності та відповідними соціально-економічними виробничими відносинами.

Змістовні ознаки різних форм і видів власності проявляються в економічних системах. Економічна система відображає особливу структуру суспільства, що виникає в процесі господарювання в конкретних соціально-економічних умовах, рівень розвитку продуктивних сил, господарські традиції, духовний стан народу, пануючі цінності та притаманний йому світогляд. Все це не припускає наявності ідентичних систем: вони завжди конкретно-економічні.

У своєму історичному розвитку системи проходять ряд етапів - від жорсткого антагонізму до компромісу. Суспільство XX століття прийшло до усвідомлення руйнівного характеру класового антагонізму і почало прикладати зусилля до його подолання. Як явище глобального масштабу цей антагонізм в цілому був подоланий, проте локально проявляється ще й досі.

Отже, в економічних системах зберігаються соціальні протиріччя, які продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем. В той же час більшість економічних процесів носить соціальний характер, що і визначає єдність економічного і соціального розвитку. Тобто будь-яка економічна система може бути названа соціально-економічною.

Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації. Вчені попереджають, що оскільки соціально-економічні системи - комплексно складні утворення, тому неможливо охопити єдиною класифікацією їх усі деталі, риси і специфіку. Класифікація соціально-економічних систем передбачає високий ступінь абстрагування. Відповідно до вибору певного критерію класифікації розрізняють різні види систем.

Залежно від форм економічної діяльності і техніко-економічного укладу можна виділити такі економічні системи: замкнуте господарство; ремісниче господарство; капіталістична економіка; колективістська економіка; корпоративна економіка. Залежно від зв'язку між виробництвом і споживанням виділяють замкнуте, або натуральне господарство; міське господарство (з розвинутим ремісничим господарством); національне господарство (функціональний поділ праці, ринковий зв'язок між елементами системи). Якщо ознакою класифікації є рівень техніко-технологічного виробництва, то виділяють такі типи систем: доіндустріальне суспільство; індустріальна економіка; постіндустріальна (на основі досягнень НТР) економіка; неоіндустріальне, або інноваційно-інформаційна економіка, основу якого складає комп'ютеризація усіх процесів.

На міжнародному симпозіумі, що відбувся в Японії в кінці XX століття, було виділено три підходи або концепції сутності економічних систем.

Перша - структурна концепція, обґрунтовує вивчення внутрішньої будови соціально-економічної системи, її складових елементів, взаємозв'язків між ними та системою в цілому.

Друга - функціональна концепція, будується на передумові, згідно з якою соціально-економічні системи мають взаємодіяти з зовнішнім економічним середовищем не тільки всередині країни, а й за її межами.

Третя - еволюційна теорія соціально-економічних систем, ґрунтується на теоретичному висновку, згідно з яким кожна система має свій життєвий цикл. Економічна система закінчує свій життєвий цикл, переходячи в іншу систему, більш життєздатну та прогресивну.

Сформувався навіть новий науковий напрям - еволюціогенетика, що вивчає механізми управління і регулювання еволюцією генетики соціально-економічних систем.

Згідно з марксистською каузальною (тобто причинно-наслідковими зв'язками) концепцією виділені специфічні суспільно-економічні формації, матеріальною базою яких став певний спосіб виробництва. За Марксом зміна способу виробництва є основою переходу від первинно-общинного до рабовласницького, потім до феодального і до капіталістичного суспільства. їм відповідали і історично утворені економічні системи.

Відомий західний економіст Й. Шумпетер¹, який заклав основи теорії еволюційної економіки у своїй праці "Теорія економічного розвитку" відмітив, що Марксу було властиве "розуміння економічної еволюції як особливого, обумовленого самою економічною системою процесу".

Отже, вивчення і класифікація економічних систем настільки складні, наскільки складна і суперечлива економічна дійсність. Однак існує загальна, об'єднуюча усі соціально-економічні системи ознака: жодна з систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб'єктів. Сукупне і індивідуальне задоволення потреб здійснюється різними методами. Такі відмінності лягли в основу ще однієї класифікації економічних систем.

У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань² прийнято виділяти три основні типи економічних систем: система вільного або чистого ринку; система централізовано-планової економіки; система змішаної економіки.

Звичайно, що така класифікація дещо умовна, оскільки в реальності практично кожній економічній системі у процесі відтворення властиві як ринкові, так і адміністративні регулятори. Проте співвідношення між ними може істотно відрізнятися. Тому співвідношення між адміністративними і ринковими регуляторами і слід брати як визначальну ознаку.

Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва)

Визначення ідеальної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М.Фрідменом, який стверджував, що ідеальна ринкова економіка - це система, в якій незалежні економічні суб'єкти керуються власними інтересами і для досягнення своїх приватних цілей вступають у відносини добровільного та взаємовигідного обміну одного з другим. Існують і інші варіації визначення системи вільного ринку, однак будемо вважати, що система вільного (чистого) ринку - це така економічна система, в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.

Історичні межі цієї системи визначаються приблизно з другої половини XVIII ст. до кінця XIX - початку XX ст., хоча окремі елементи і риси системи вільного ринку збереглися до сьогодення.

Сутність системи вільного (чистого) ринку розкривається шляхом аналізу властивих цій системі складових та особливостей. До них можна віднести:

- приватну власність на інвестиційні ресурси - капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства;

- ринковий механізм регулювання макроекономічних процесів, заснований на системі вільної конкуренції. Існує так звана досконала, або вільна конкуренція, яка передбачає наявність багатьох незалежно діючих продавців та покупців різних товарів й послуг. Ціна на ці товари встановлюється залежно від вільного співвідношення попиту та пропозиції;

- вільне підприємництво. Однією з головних передумов існування чистого капіталізму виступає особиста свобода усіх учасників економічної діяльності - не тільки підприємця, а й найманого працівника. Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто має капітал. Вони беруть на себе функцію організації самого виробництва, мобілізації необхідних ресурсів і реалізацію вироблених товарів. Вони також приймають на себе увесь підприємницький ризик, оскільки не в змозі прогнозувати можливості реалізації товару, його ціну, отримання виручки, чи компенсує вона понесені витрати.

У системі вільного ринку усі взаємопов'язані суб'єкти діють у відповідності зі своїми особистими економічними інтересами. Кожний намагається домогтися найбільшого ефекту: підприємець - прибутку, найманий робітник - заробітної плати; кредитор - процентів за використану позику; землевласник - орендної плати.

Державне втручання в системі вільного (чистого) ринку обмежується, по суті, двома складниками:

а) захистом приватної власності;

б) формуванням правового середовища шляхом прийняття державою відповідних урядових указів та постанов.