Кожна наука має свій предмет дослідження, тобто те, що вона вивчає. Науки відрізняються одна від одної саме предметом своїх досліджень.
Визначення предмета політичної економії надзвичайно важлива і складна проблема. Останнє пов'язане з багатогранністю та динамізмом економічної діяльності людини й розмаїттям напрямків і шкіл в цій науці, що в цілому породжує різні підходи до визначення предмета політекономії. Окрім того політична економія, досліджуючи реальні процеси і явища, котрі наявні у мінливій та динамічній господарській діяльності людей, перебуває у постійних творчих пошуках та розвитку. Складовою частиною останніх є еволюція уявлень про предмет політичної економії. У табл. 1.1. представлено зміст його основних визначень.
Таблиця 1.1
Еволюція основних визначень предмета політичної економії
| Визначення предмета політичної економії | Автори |
| 1 | 2 |
| Вчення про правила ведення домашнього господарства та землеробства | Ксенофонт, Платон, Арістотель та інші давньогрецькі й давньоримські мислителі |
| Наука про створення, примноження та розподіл національного багатства країни | Меркантилісти, фізіократи, основоположники класичної політичної економії |
| Наука про виробничі відносини у їх взаємодії з продуктивними силами та закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних історичних етапах розвитку суспільства | К. Маркс, Ф. Енгельс, В. 1. Ленін |
Продовження табл. 1.1
| Сучасні західні економісти пов'язують політичну економію з поняттям "економікс" і трактують її предмет як предмет науки, яка займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства та вивчає ту сферу індивідуальних І суспільних дій, що тісно пов'язані зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту людей: | А. Маршалл |
| - наука, котра вивчає дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва різних товарів; | П. Самуельсон |
| - наука про ту сферу людської діяльності, що належить до виробництва, обміну і споживання товарів і послуг; | С. Фішер |
| - наука про ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини. | К. Р. Макконнелл, Е. Л. Брю |
З наведеної таблиці випливає, що є певні відміности у розумінні предмета політичної економії представниками різних шкіл і напрямів економічної науки. Західні економісти політичну економію нерозривно пов'язують з поняттям "економікс", котре перекладається як "економіка". Предметом останньої вони вважають вивчення поведінки людей у процесі виробництва всього різноманіття благ в умовах обмеженості ресурсів та управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людей на основі отримання прибутку. На відміну від цього прихильники марксизму при визначенні предмета політекономії акцентують увагу на виробничих відносинах між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.
Такі розбіжності у трактуванні предмета політекономії не можна вважати недоліком або її недостатньою розвиненістю як науки. Це природне явище зумовлене еволюцією як цієї науки, так і об'єкта, який вона вивчає. Слід мати на увазі, що наведені визначення не можуть претендувати на повне та вичерпне розкриття предмета політекономії як науки. Кожний напрям у трактуванні цієї проблеми віддзеркалює її певну грань або аспект і в такий спосіб здійснює свій внесок у розвиток економічної науки.
Отже, політична економія як наука розвивається та постійно збагачується новими здобутками в дослідженні господарського життя суспільства та процесів і явищ, котрі йому притаманні. Складовою частиною цього розвитку виступає розширення та уточнення її предмета.
В сучасних умовах предметна сфера економічної науки еволюціонує в напрямку розширення та ускладнення проблематики. На цій основі вона поряд з існуванням політичної економії збагатилася такими новими розділами, як мікроекономіка, мезоекояоміка, макроекономіка, мегае-кономіка.
Політична економія - фундаментальна, методологічна основа економічної науки, котра розкриває сутність понять, категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем на різних історичних етапах існування людського суспільства.
Мікроекономіка досліджує економічні процеси і явища та поведінку економічних суб'єктів на рівні первинної ланки економічної системи (домогосподарства, фірми, окремі підприємства). Вона досліджує попит і пропозицію на товари, їх ціни, витрати виробництва, прибуток, заробітну плату тощо.
Мезоекономіка вивчає стан та розвиток окремих галузей і підсистем національної економіки (паливно-енергетичний, агропромисловий, транспортний, територіально-економічні та інші комплекси, вільні економічні зони).
Макроекономіка аналізує закономірності функціонування національної економіки в цілому. Об'єктом її дослідження є сукупний попит і сукупна пропозиція, валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство, рівень життя населення, проблеми його зайнятості та безробіття, причини й наслідки інфляції, податкова, кредитно-фінансова політика держави тощо.
Мегаекономіка досліджує закони та закономірності функціонування й розвитку світового господарства в цілому, на глобальному рівні.
Кожна з цих складових економічної науки розвивається у нерозривному та органічному взаємозв'язку, що забезпечує зростання її ролі у розвитку суспільства.
1.4. Економічні категорії, закони та принципи політичної економії. Пізнання і використання економічних законів
1.5. Функції політичної економії. Позитивна та нормативна політична економія
Глава 2. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ I ВИРОБНИЧІ МОЖЛИВОСТІ СУСПІЛЬСТВА. ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ
2.1. Суспільне виробництво та його основні фактори. Виробничі можливості суспільства
2.2. Суспільний продукт та стадії його руху
2.3. Економічні потреби суспільства
2.4. Економічні інтереси: їх сутність та класифікація
Глава 3. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
3.1. Зміст і структура економічної системи