Політична економія - Федоренко В.Г. - 17.6. Розширене відтворення робочої сили і фактори, що на нього впливають

Теоретико-методологічною основою вивчення розширеного відтворення робочої сили, використання певних методів, засобів, вироблення заходів спрямованих на регулювання цього відтворення, підвищення його ефективності є теорія відтворення робочої сили.

Саме розширене відтворення робочої сили має певні специфічні риси. Вони проявляються у тому, що до його складу входить не тільки безпосередній процес відтворення носіїв здатності до праці, а й відносини зайнятості, відносини між працівниками й роботодавцями на ринку праці, відносини щодо умов та охорони праці тощо, тобто ті відносини, які виникають у процесі відтворення робочої сили.

Політичною економією не вироблено єдиного підходу щодо трактування змісту поняття "відтворення робочої сили". Серед наявних поглядів щодо цього найбільш прийнятним є розуміння процесу розширеного відтворення робочої сили як підтримання та відновлення розумових і фізичних здібностей особи до праці. Воно охоплює також заміну працівників, котрі вибувають з виробничого процесу внаслідок старіння, виробничих травм та інших причин. Така заміна має відбуватись у розширених масштабах, що в ряді країн світу в сучасних умовах не стається. Невід'ємною складовою частиною розширеного відтворення робочої сили є її розподіл за галузями, всередині них, за підрозділами і сферами національної економіки, а також її споживання, тобто використання у виробничих процесах.

У науковій та навчальній літературі зазначається, що таке трактування змісту розширеного відтворення робочої сили можливе, хоча в ньому відсутня така фаза її відтворення, як обмін. Відповідно до цього пропонується ділити увесь процес відтворення робочої сили на такі чотири фази:

1. Формування (виробництво) робочої сили. Воно містить, з одного боку, постійне відновлення робочої сили, тобто затрат розумової і фізичної праці у процесі виробництва, її якісне вдосконалення. З іншого - природне відтворення і виховання нових поколінь працездатного населення шляхом природного приросту населення, зростання рівня його загальної освіти і спеціальної підготовки, якісного вдосконалення сукупної робочої сили.

2. Розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами зайнятості, між галузями народного господарства та всередині них, економічними регіонами.

3. Обмін, який виконує функцію з'єднання робочої сили із засобами виробництва, учасниками якого, з одного боку, є роботодавець, з іншого - власник робочої сили.

4. Споживання (використання) робочої сили, яке матеріалізується в кінцевому продукті праці.

Такий поділ процесу розширеного відтворення робочої сили на окремі фази спричинений тим, що характер процесу на кожній з них модифікується під впливом різних факторів.

І хоча всі вони є єдиним цілим, їх виокремлення дає змогу більш детально дослідити вплив на ці фази.

Наявність взаємозв'язку і взаємозалежності окремих фаз процесу розширеного відтворення робочої сили проявляється в тому, що темпи і обсяги підготовки робочої сили, що відбуваються на першій фазі, залежать не тільки від наявності необхідних для цього матеріально-речових і соціально-економічних умов, а й від цілого ряду соціальних факторів, об'єднаних в систему. Серед них слід виділити декілька груп цих факторів: 1) фактори, що впливають на ставлення до праці; 2) фактори, дія яких забезпечує відповідність між професійно-кваліфікаційним рівнем робочої сили і знаряддями праці; 3) фактори, дія яких породжує мотивацію до високопродуктивної праці; 4) фактори, дія яких впливає на умови розширеного відтворення робочої сили.

Значний вплив на останнє має ринок праці, де діє закон попиту і пропозиції. Зміна їх взаємодії спричиняє зменшення або збільшення заробітної плати. А однією з її функцій є відтворювальна. Тому зростання заробітної плати покращує умови відтворення робочої сили, а зменшення - погіршує.

Ринок праці впливає і на розподіл та перерозподіл робочої сили. Під дією попиту і пропозиції вона спрямовується в ті сфери і галузі, де відбуваються збільшення обсягів виробництва, нарощуються виробничі потужності, тобто створюються нові робочі місця тощо. Водночас, ринок праці являє собою жорстку систему, де існує конкуренція між претендентами на вільні робочі місця. Він здійснює селективний відбір найбільш здібних, висококваліфікованих працівників. Так ринок праці стимулює високопродуктивну працю, дисциплінованість, створює тісний взаємозв'язок між граничною продуктивністю праці і її оплатою.

В кожній країні формується національний ринок праці, який охоплює все суспільне відтворення, а його функціонування забезпечує первинні ланки виробництва, галузі і підгалузі, регіони необхідною кількістю працівників з відповідним освітнім та кваліфікаційним рівнем підготовки. Природно, що національні ринки праці мають певні специфічні риси, сформовані під впливом економічних, соціальних, політичних, історичних та інших факторів. Водночас, кожний з них функціонує та розвивається на основі цілого ряду загальних підходів, породжених пануванням ринкових відносин у сфері соціально-трудових відносин.

Серед них слід виокремити вільний вибір професії, галузі та місця застосування кожною особою своєї здатності до праці, що стимулюється рівнем оплати праці та її умовами, дотриманням соціальних прав і гарантій працівників, кращими можливостями самореалізації тощо. Не менш важливою умовою нормального функціонування ринку праці є захист прав та інтересів найманих працівників у сфері соціально-трудових відносин за допомогою норм трудового законодавства. Забезпечення мобільності робочої сили шляхом її переміщення в межах країни, між галузями, професійно-кваліфікаційними групами, з одного боку, є необхідною умовою функціонування і розвитку ринкової економіки, а з іншого - сприяє покращенню умов життя і трудової діяльності працівників. До загальних підходів щодо функціонування й розвитку кожного з національних ринків праці належить зміна рівня оплати праці під впливом попиту на робочу силу та її пропозицію при дотриманні гарантованого трудовим законодавством мінімуму заробітної плати, який забезпечує прожитковий мінімум працівникам і регулювання верхньої межі доходів за допомогою податків за прогресивною шкалою.

Та обставина, що головною продуктивною силою суспільного виробництва є людина, її якісні характеристики як працівника суттєво впливають на ефективність ринкової економіки, конкурентоздатність товарів і послуг, масштаби і темпи науково-технічного й організаційного прогресу. З огляду на це розвиненість усіх галузей національної економіки кожної країни вирішальною мірою залежить від стану підготовки та використання освіченої, висококваліфікованої, творчої, активної робочої сили, забезпечення її кваліфікаційної й територіальної мобільності. Загальновизнанною є така залежність: чим більше розвинена економіка, тим вищі вимоги до якісних характеристик робочої сили, і тим більшою стає потреба у висококваліфікованих працівниках.

Кожний історичний етап розвитку економічних систем має свої особливості розширеного відтворення робочої сили. В сучасних умовах визначальний вплив на останній має науково-технічний прогрес. Тому постійне підвищення рівня кваліфікації робочої сили є закономірністю її розширеного відтворення в сучасних умовах. За таких умов видатки на відтворення робочої сили здійснює не тільки держава; а досить часто підприємства, окремі підприємці. Це не заперечує здійснення витрат на здобуття освіти, професії, підвищення кваліфікації і окремою особою. На відтворення висококваліфікованої робочої сили спрямована діяльність потужної інфраструктури у вигляді численних приватних, державних, громадських інститутів, до складу яких входять система національної освіти, охорони здоров'я, закладів культури та інше. При цьому ні держава, ні приватнокапіталістичні або громадські організації та установи не вимагають від носія здатності до праці компенсації здійснених витрат.

Нині сформувалась певна система відтворення робочої сили, яка складається з декількох різнопланових складових. До неї входять:

– дошкільне, шкільне виховання і навчання, середня спеціальна, вища і наукова освіта;

– заробітна плата відповідно до рівня кваліфікації та освіти, вища від прожиткового мінімуму;

– фінансування професійної підготовки і перепідготовки робочої сили;

– різні види соціальної допомоги, в тому числі допомога по безробіттю;

– пенсійне забезпечення в основному в обсягах, вищих від прожиткового мінімуму кожної країни;

– фінансування розвитку охорони здоров'я та культури.

Отже, зміст розширеного відтворення робочої сили складає її кількісне зростання та якісне вдосконалення на основі зростання продуктивності праці й добробуту населення.

Серед значної кількості факторів, які впливають на відтворення робочої сили, слід виокремити державну політику зайнятості.