Бухгалтерський облік - Садовська І.Б. - 16.1. Класифікація витрат в управлінському обліку. Нормативне забезпечення

16.1. Класифікація витрат в управлінському обліку. Нормативне забезпечення

Під класифікацією витрат слід розуміти їх групування за певною ознакою для використання в оперативному управлінні і формуванні собівартості продукції.

У сучасному управлінському обліку мають місце декілька підходів до класифікації витрат. Основні з них передбачають класифікацію витрат:

- залежно від завдань управлінського обліку на підприємстві (прийняття управлінських рішень, контроль діяльності центрів відповідальності, калькулювання собівартості і визначення прибутку);

- в розрізі управлінських функцій (прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз, регулювання, стимулювання та ін.)

Основне завдання класифікації полягає в забезпеченні одержання інформації для контролю й економічного аналізу використання ресурсів. Саме розчленування загальної суми витрат та групування їх за певними ознаками дає змогу оцінювати їх поведінку та залежність від обсягу виробництва або вплив на нього.

Класифікація витрат за різними ознаками сприяє більш глибокому вивченню складу витрат та їх характеру, дозволяє використовувати економічно обґрунтовані способи групування витрат у практиці економічної роботи. Проте варто підкреслити, що класифікації витрат за одними ознаками мають більше значення, а за іншими - менше. Крім того, суттєво відрізняються класифікаційні групування витрат у вітчизняній і зарубіжній економічній науці.

^{16.1.1. Групування витрат}

Розрізняють основні групування витрат:

- за елементами витрат;

- за статтями витрат;

- за обсягом виробництва продукції;

- за звітними періодами;

- за способом їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства;

- за функціональним призначенням.

Групування витрат за елементами витрат дозволяє отримати інформацію про величину витрат залежно від їх економічного змісту.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: 1) матеріальні витрати; 2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші операційні витрати.

Групування витрат за статтями витрат використовуються для розподілу витрат за видами, що дозволяє контролювати витрати з точки зору їх призначення.

При групуванні витрат за способом їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства розрізняють прямі і непрямі витрати. Прямі витрати - це витрати, які можна віднести безпосередньо до витрат конкретних структурних підрозділів. Непрямими визначаються витрати, які відносяться до всього підприємства в цілому і розподіляються між його структурними одиницями розрахунковим шляхом.

Групування витрат за обсягом виробництва продукції передбачає поділ витрат на змінні і постійні. Змінні пред'являють собою витрати, величина яких змінюється (збільшується чи зменшується) прямо пропорційно зміні обсягу виробництва продукції (витрати на сировину). Постійні - витрати, величина яких у разі зміни обсягу виробництва продукції залишається незмінною (амортизація необоротних активів, орендна плата, витрати з оплати послуг охорони тощо).

Групування витрат за звітними періодами передбачає визнання витрат в тому періоді, в якому вони реально виникли, незалежно від часу їх оплати. Це дає підставу для класифікації витрат на витрати звітних періодів і витрати майбутніх періодів. До останніх відносять наперед сплачені аванси тощо.

16.1.2. Нормативно-правове забезпечення

Законодавче закріплення функціонування управлінського обліку в Україні та необхідність ведення обліку витрат на виробництво окремих видів продукції здавалося б може свідчити про те, що цей вид обліку набув широкого розповсюдження.

Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку, регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", а у податковому обліку - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями).

П(С)БО 16 "Витрати" має загальний характер і не враховує особливості кожної галузі виробництва. Саме тому міністерства і відомства розробляють методичні рекомендації з питань організації обліку витрат та калькування собівартості продукції у різних галузях.

Більшість міністерств та інших центральних органів управління розробили і затвердили рекомендації для відповідних галузей. Це такі документи, як:

- Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом промислової політики України 02.02.01 р. № 47;

- Методичні рекомендації з формування складу витрат на порядку їх планування у торговельній діяльності, затверджені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 22.05.02 р., №145;

- Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені Міністерством аграрної політики України №132 від 18.05.2001 р. та ін.

Таким чином, сучасна система класифікації витрат повинна створити надійну основу для прогнозування економічних наслідків управлінських рішень: випускати цю продукцію або іншу, виробляти комплектуючі вироби чи купувати, яку встановити ціну, чи купувати запропоноване устаткування.