Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - 10.5. Висновки щодо "чотирьох свобод"

Як і Єдиний європейський акт, Договір про Європейський Союз містить інституційні та матеріально-правові положення. Ми вже розглянули деякі з інституційних аспектів у розділі, присвяченому законодавству Співтовариства (див. с. 81—82). Матеріально-правові аспекти охоплюють широке коло політичних напрямів діяльності Співтовариства. Однак буде слушним зауважити, що найважливішими матеріально-правовими положеннями є ті, що стосуються створення економічного і валютного союзу, запровадження якого багато в чому й привело до прийняття ДЄС.

Фактично всі положення щодо Європейського валютного союзу (ЄВС) містяться в розділі VI "Економічна і валютна політика" (ст. 102а—109т ДЗЄС). Створення ЄВС має відбуватись у три стадії. Перша включає в себе підготовку економіки держав-членів до ЄВС і вимагає від держав-членів для взяття участі в останній стадії створення ЄВС досягнення певних критеріїв економічної конвергенції. Протягом другої стадії, яка складається насамперед із заснування Європейського центрального банку і надання йому певних повноважень стосовно розбудови ЄВС, має бути створений механізм для того, щоб ЄВС почав діяти. Остання стадія полягає в поступовому введенні єдиної європейської валюти.

Найсуперечливішим аспектом створення ЄВС, безсумнівно, є так звані критерії економічної конвергенції. Вони покладають на держав-членів зобов'язання узгодити їхні економіки, враховуючи стабільність цін і контроль державних фінансів. Зокрема, ст. 109j ДЗЄС із поправками вимагає, щоб держави-члени задовольняли таким критеріям:

· досягнення високого ступеня стабільності цін: оцінюватиметься за рівнем інфляції, який має бути близьким до її рівня у трьох державах-членах, що мають найкращі показники стабільності цін;

· стійкість фінансової позиції уряду: оцінюватиметься за досягненням показників державного бюджету без надлишкового дефіциту, як визначено в статті 104 (6);

· дотримання нормальних міжкурсових коливань, забезпечених механізмом регулювання курсів обміну Європейської валютної системи, щонайменше протягом двох років, без девальвації щодо валюти будь-якої іншої держави-члена;

· стійкість зближення, досягнутого державою-членом, та її участь у механізмі регулювання курсів обміну Європейської валютної системи має бути відображена в рівні довгострокового кредитування.

Вказані критерії явно є дефляційними, і, як наслідок, скорочення державних видатків та збільшення облікових ставок можуть призвести до загострення проблеми безробіття, яка вже позначилася в багатьох країнах. На час написання цієї праці було схоже, що не всі держави-члени візьмуть участь в останній стадії створення ЄВС. Це прискорить появу "двошвидкісної Європи", в чому дехто вбачає панацею для всього Співтовариства. Однак можна піддати сумніву питання, чи не завдасть така тенденція несприятливого впливу на населення, як це відбулося б через жорстке застосування критеріїв конвергенції, вказаних у ДЄС.

10.5. Висновки щодо "чотирьох свобод"

Положення Договору і наступного похідного законодавства, як і спеціальна програма, що вводиться Єдиним європейським актом, сприяли утворенню внутрішнього ринку Співтовариства, на якому торгівля між державами-членами набуде значно кращих можливостей. Однак було б помилкою вважати, що створення внутрішнього ринку вже завершено. Серед перешкод, що залишаються, можна назвати такі.

· Податкові бар'єри. Пряме оподаткування навряд чи буде гармонізовано, принаймні в найближчому майбутньому. Однак залишається простір для дій у сфері непрямого оподаткування. Ставки ПДВ ще не повністю гармонізовані й тому можуть стати перешкодою торгівлі; якщо, наприклад, у країні А ці ставки вищі за ставки в країні Б, експортери з інших країн віддадуть перевагу країні Б, оскільки нижчі ставки ПДВ значно збільшать обсяги продажу на цьому ринку.

· Технічні бар'єри. Підхід взаємного визнання, що характеризує законодавство внутрішнього ринку ще зі справи Cassis de Dijon (див. с. 176), може як зашкодити торгівлі, так і поліпшити її. Якщо продукція з країн, що мають невисокий рівень державного втручання у виробництво, зможе вільно переміщатися, не відповідаючи певним мінімальним стандартам і вимогам, до країн, в яких державне втручання має значний вплив, це надасть виробникам з невисоким рівнем втручання значні переваги в конкуренції. Дехто назвав би це недобросовісною конкуренцією, але не в розумінні норм ДЗЄС, що регулюють питання конкуренції (див. с. 223).

· Правові бар'єри. Незважаючи на гармонізацію законодавства (с. 213), у праві, що регулює діяльність компаній, не вдалося уникнути значних відмінностей між державами-членами, а це може стати перешкодою для свободи їх створення. Відмінності в таких сферах права, як позадоговірна відповідальність і договірне право, мають велике значення для ділового світу, і поки не досягнуть гармонізації, це шкодитиме справі.

· Адміністративні бар'єри. Вони також являють собою потенційну перешкоду торгівлі. Наприклад, будь-яка компанія для облаштування в іншій державі-члені має пройти в цій країні процедури реєстрації, навіть якщо вона належним чином уже зареєстрована в країні свого походження. Діяльність у певних сферах, що потребують отримання ліцензій, — наприклад, надання фінансових послуг — також значною мірою затримується через необхідність зареєструватися в кожній державі-члені, в якій планується проводити цю діяльність.

Тому залишається ще багато зробити перед тим, як Євросоюз зможе впевнено стверджувати, що він керує внутрішнім ринком.