Господарське право України - Несинова С.В. - 19.3. Підстави виникнення господарських зобов'язань

Підстави виникнення господарських зобов'язань передбачені ст. 174 ГК України. Відповідно до цієї статті господарські зобов'язання виникають:

- безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акта, який регулює господарську діяльність;

- з акта управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але не суперечать йому;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту чи суб'єктом господарювання, придбання чи збереження майна суб'єкта чи суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності;

- у результаті інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

19.4. Умови припинення господарських зобов'язань

Загальні умови припинення господарських зобов'язань викладені в ст. 202 ГК України. Згідно з цією статтею господарське зобов'язання припиняється у разі:

- виконання, яке проведено належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання;

- у разі поєднання управненої та зобов'язальної сторони в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість його виконання;

- у випадках його розірвання чи визнання недійсним за рішенням

суду;

- в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Більшість зобов'язань припиняється їх виконанням. Одначе припинення зобов'язань може бути обумовлено не будь-яким, а саме належним його виконанням, тобто таким, яке відповідає умовам зобов'язання, вимогам закону та інших правових актів, а в разі відсутності таких вимог і умов - іншим вимогам, які зазвичай висуваються. Належне виконання - це таке виконання коли досягнуто мету, заради якої виникло зобов'язання. Якщо зобов'язальна сторона мала два або декілька зобов'язань, за якими вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), і належним чином виконала хоча б одне - то господарське зобов'язання вважається виконаним. В альтернативному зобов'язанні боржник повинен вчинити для кредитора одну із декількох дій, які передбачені чи законом, чи договором. При цьому альтернативне зобов'язання, незважаючи на множинність предмета, - єдине зобов'язання.

Зарахування зустрічної однорідної вимоги як спосіб припинення зобов'язання характеризується тим, що при наявності двох зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав чи виконання яких можна вимагати в один і той же час, вони взаємно погашають один одного повністю (якщо суми зустрічних зобов'язань рівні) чи частково (якщо суми зустрічних зобов'язань різні). Зарахування повинно бути проведене за заявою однієї зі сторін, за наявності трьох умов у сукупності: зустрічність вимог, тобто участь сторін одночасно у двох зобов'язаннях; однорідність предмету зобов'язання; настання строку виконання за цими вимогами. Не допускається зарахування вимог, за якими за заявою іншої сторони належить застосувати строк позовної давності і цей строк вийшов. Крім цього, не можна вимагати зарахування зобов'язання, за яким вийшов строк позовної давності.

Господарське зобов'язання може бути припинене за згодою сторін. Розрізняють три види підстав припинення господарських зобов'язань за згодою сторін: угода про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж сторонами - новація, відступлення та прощення боргу. Для новації характерні такі ознаки: наявність угоди сторін, тобто відсутність спору щодо припинення дії попереднього зобов'язання і щодо умов нового зобов'язання; припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань, які забезпечують виконання попереднього зобов'язання, у разі якщо сторони не домовились при укладенні нової угоди про інше; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке містить умови про інший предмет чи інший спосіб виконання. При прощенні боргу зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від покладених на нього обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. За згодою сторін зобов'язання може бути припинено наданням замість виконання відступного (сплата грошей, передача майна, виконання робіт тощо). Розмір, строки та порядок надання відступного встановлюється сторонами.

Господарське зобов'язання припиняється при поєднанні управненої та зобов'язальної сторін в одній особі. Ця умова припинення зобов'язання має місце у випадках злиття та приєднання юридичних осіб, пов'язаних взаємними зобов'язаннями. В обох випадках зникає інший суб'єкт правовідносин, у зв'язку з чим припиняються і самі правовідносини. Зобов'язання виникає знову, якщо це об'єднання припиняється.

Господарське зобов'язання припиняється у разі неможливості його виконання. Зобов'язання припиняється, якщо неможливість виконання викликана обставинами, за які жодна із сторін не відповідає, тобто неможливість виконання повинна настати через об'єктивні обставини (випадково). На практиці такі обставини сторони називають обставинами нездоланної сили (форс-мажор). Зобов'язання припиняється неможливістю виконання при ліквідації суб'єкта господарювання (боржника або кредитора), крім випадків, коли виконання зобов'язань ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу в порядку правонаступництва. Крім того, однією з підстав припинення господарського зобов'язання є ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута, який є учасником зобов'язання.