Іноземні юридичні особи і громадяни та особи без громадянства зобов'язані на території України додержуватися вимог ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", інших законодавчих актів у галузі охорони навколишнього природного середовища та несуть відповідальність за їхнє порушення відповідно до законодавства України.
КУ у ст. 26 визначає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими КУ, законами чи міжнародними договорами України.
Прикладом такого винятку може бути норма ЗК України, яка визначає, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Таким чином, для всіх категорій іноземців, що перебувають на території України (іноземних громадян, осіб без громадянства, іммігрантів, біженців тощо), незалежно від строку та мети їхнього перебування, встановлено національний режим, який передбачає можливість притягнення зазначених осіб до юридичної відповідальності на загальних підставах (див. ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про біженців", "Про імміграцію"). Певні особливості має лише притягнення іноземців до цивільної відповідальності у справах про відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу, оскільки ст. 77 ЗУ "Про міжнародне приватне право" передбачає альтернативну підсудність щодо цієї категорії справ - вони можуть розглядатися як судами України, так і іноземними судовими органами. З багатьма державами Україна уклала угоди про правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах, де вирішуються питання підсудності справ про відшкодування шкоди.
Особливий статус в Україні, як і в інших державах світу, мають іноземні громадяни, що виконують дипломатичні та консульські функції. Відповідно до ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини та ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини , дипломатичні агенти користуються імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції країни перебування. Притягнути дипломатичних та консульських співробітників до юридичної відповідальності можна лише у випадку, коли держава, що акредитує своїх представників в Україні, прямо визначить відмову від імунітету в письмовій формі.
Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про міжнародне приватне право", для всіх іноземних юридичних осіб в Україні встановлено національний режим, який означає, що вони мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж юридичні особи України. Для іноземних юридичних осіб, що займаються господарською діяльністю, на підставі міжнародних угод чи внутрішнього законодавства (ст. 7 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 7 ЗУ "Про режим іноземного інвестування", численні регіональні та двосторонні угоди про економічне співробітництво) може бути також встановлений режим найбільшого сприяння чи спеціальний режим, але вони не впливають на обов'язки зазначених осіб щодо дотримання вимог екологічного законодавства.
Вище зазначений закон у ст. 20 передбачає компетенцію спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Але його повноваження, визначені у пункті ж) частини першої цієї статті, не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), які здійснюють свою діяльність на умовах угод про розподіл продукції. Цей виняток також відображений в ЗУ "Про угоди про розподіл продукції", спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції.
Чинне цивільне та господарське законодавство не оперує поняттям "іноземна юридична особа". Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Стаття 117 ГК України розкриває поняття іноземного підприємства. Воно є унітарним або корпоративним підприємством, створеним за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діючим підприємством, придбаним повністю у власність цих осіб. Ці підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом такими, що мають стратегічне значення для безпеки держави. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України. Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначаються ГК України, ЗУ "Про режим іноземного інвестування", іншими законами.