Відповідно до ст. 99 ЗК України і Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року землеустрій являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та регіональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Він виконує важливі функції організації раціонального використання земельних ресурсів, їхньої охорони та захисту ґрунтів незалежно від цільового призначення земель, водночас є однією з функцій державного управління у сфері землекористування і поширюється на землі всіх форм власності.
Мета землеустрою визначається відповідними напрямами його проведення, а саме: забезпечення раціонального використання земель; охорона земель; створення сприятливого екологічного середовища; поліпшення природних ландшафтів.
Суб'єктами землеустрою є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій, землевласники і землекористувачі, а об'єктами - територія України, території адміністративно-територіальних утворень або їхніх частин, території землеволодінь і землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Організація території у процесі землеустрою має різні завдання і спрямованість залежно від категорії землі, її використання як засобу виробництва чи просторової бази. Якщо на землях сільськогосподарського призначення метою землеустрою є найефективніше розміщення, розподіл сільськогосподарських угідь, забезпечення збереження ґрунтів і підвищення їхньої продуктивності, то метою землеустрою на несільсько-господарських землях може бути раціональне розміщення виробничих, комунально-побутових, житлових чи інших об'єктів, під'їзних шляхів, організація санітарно-захисних зон навколо об'єктів, що шкідливо впливають на навколишнє середовище, збереження особливо цінних природних об'єктів і комплексів тощо.
Таким чином, землеустрій як сукупність соціально-економічних заходів виконує різноманітні завдання, пов'язані з забезпеченням раціонального використання та охорони земель незалежно від їхнього цільового призначення (сільськогосподарського виробництва, промисловості, лісового та водного господарства, містобудування тощо).
На рівні загальнодержавних землевпорядних заходів, зокрема, проводять: реалізацію державної політики у галузі земельних правовідносин; визначення основного цільового призначення земельних масивів, розробку великих регіональних комплексних програм охорони та раціонального використання земельних ресурсів; планування та прогнозування (розробка державних, обласних, районних і регіональних схем використання земель і схем землеустрою, заходів щодо охорони земель), розробку цільових програм меліорації та рекультивації земель, боротьбу з водною та вітрового ерозією ґрунтів.
Важливе значення мають також прогнозні та перед проектні завдання землеустрою, до яких належать: розробка схем використання й охорони земельних ресурсів держави та її деяких регіонів, у тому числі протиерозійних та інших ґрунтозахисних заходів; розробка схем землеустрою областей і регіонів; розробка прогнозів, регіональних програм використання і охорони земель; обґрунтування розміщення, встановлення та зміни меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними та заповідними режимами.
У процесі реалізації зазначених завдань важливим є проведення державної землевпорядної експертизи, яка визначає: питання правового забезпечення проектних рішень; відповідність передбачених заходів завданню на проектування, вимогам раціонального використання і охорони земель та нормативно-технічним документам; запропоновані проектною документацією рішення стосовно знімання, збереження та використання родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель, проведенням їх рекультивації.
Землеустрій здійснюють за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян і юридичних осіб. Формою землеустрою є землевпорядний процес.
Землевпорядний процес - це загальний порядок виконання деяких землевпорядних дій. Він складається з таких взаємопов'язаних стадій, що послідовно виконуються: порушення клопотання про проведення землевпорядної дії; підготовчі роботи щодо складання проекту землеустрою; розгляд проекту, проектної документації; затвердження проекту; перенесення проекту в натуру (на місцевість); оформлення та видача землевпорядних матеріалів і документів; здійснення авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою.
7. Контроль за використанням та охороною земель
8. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
Питання для самоконтролю і семінару до розділу 7
РОЗДІЛ 8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
1. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення
2. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення
4. Цивільно-правова відповідальність
5. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства