Історія держави і права України - Музиченко П.П. - Органи внутрішніх справ

Для періоду, що розглядається, характерним було завершення централізації правоохоронних органів. Особливо відчутним це стало після прийняття Конституції СРСР 1977 року. В листопаді 1970 року були прийняті нові закони: про Верховний Суд СРСР, про прокуратуру СРСР, про державний арбітраж в СРСР, про адвокатуру в СРСР. У червні 1980 року були внесені відповідні зміни в Основи законодавства про судоустрій СРСР і союзних республік. Правоохоронні органи УРСР діяли у строгій відповідності із загальносоюзними нормативними актами.

Судова система

В 60—80-ті роки структура судової системи майже не змінюється. Конституція УРСР 1978 року відносила до неї Верховний Суд УРСР, обласні суди, Київський міський суд, районні (міські) народні суди. Народні судді районних (міських) народних судів обиралися відповідно обласними, Київською міською Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду УРСР, обласних судів, Київського міського суду обиралися Верховною Радою УРСР. Народні засідателі районних (міських) народних судів обиралися на зборах трудових колективів або на зборах громадян за місцем їх проживання, а народні засідателі вищих судів—відповідними Радами народних депутатів.

За Конституцією 1978 року Верховний Суд УРСР був найвищим судовим органом республіки.

У1981 році в УРСР були прийняті закони "Просудоустрій УРСР", "Про вибори районних (міських) народних суддів УРСР", "Про порядок відкликання народних суддів і народних засідателів районних (міських) народних судів УРСР". Прийняте законодавство практично залишало без змін ту судову систему, що склалася в 60—80-ті роки. Головна увага спрямовувалася на покращення роботи судових органів, підвищення ефективності їх дії, хоча вряд чи можна було це зробити в умовах існуючої псевдо демократії. Продовжувалось вдосконалення системи державного арбітражу, органи якого вирішували господарські спори між підприємствам и, установами та організаціями. У1974 році з метою централізації цих органів Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР було перетворено в союзно-республіканський орган. У зв'язку з цим у цьому ж році приймається Положення про державний арбітраж при Раді Міністрів УРСР. Закон СРСР "Про державний арбітраж СРСР" від 30 листопада 1979 року завершив централізацію системи арбітражних органів. Він визначав завдання, структуру, організацію, порядок діяльності та компетенцію органів державного арбітражу.

Нотаріат

Починаючи з березня 1963 року по серпень 1970 року керівництво органами державного нотаріату в республіці здійснювали Верховний Суд УРСР і обласні суди.

Після створення у 1970 році союзно-республіканського Міністерства юстиції СРСР нотаріат було передано у його відання. В УРСР Міністерство юстиції та відділи юстиції були утворені 6 жовтня 1970 року.

До компетенції нотаріату входило посвідчення незаперечних прав і фактів, які мають юридичне значення. Організація і порядок діяльності органів нотаріату регулювалися Законом СРСР "Про державний нотаріат" від 19 липня 1973 року і Законом УРСР "Про державний нотаріат" від 15 грудня 1974 року.

Органи прокуратури

До прийняття Конституції УРСР 1978 року республіканська прокуратура діяла на підставі Положення про прокурорський нагляд СРСР від 24 травня 1955 року. З усіх правоохоронних органів, що діяли в СРСР, прокурорська система була найбільш централізованою. Цей факт підтвердила і Конституція УРСР, де визначалося, що найвищий нагляд за точним і єдиним виконанням законів усіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами й організаціями, виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад, колгоспами, кооперативними та іншими громадськими організаціями, службовими особами, а також громадянами на території України здійснюється Генеральним прокурором СРСР та підлеглими йому Прокурором УРСР і нижчестоящими прокурорами.

Районні та міські прокурори призначалися Прокурором УРСР і затверджувалися Генеральним прокурором СРСР. Прокурора УРСР і прокурорів областей призначав Генеральний прокурор СРСР. Термін повноважень прокурорів усіх ланок — п'ять років.

Відповідно до Конституції СРСР ЗО листопада 1979 року приймається Закон про прокуратуру СРСР.

Органи внутрішніх справ

Централізація органів внутрішніх справ була завершена створенням у 1966 році союзно-республіканського Міністерства охорони громадського порядку СРСР. У листопаді 1968 року його знову перейменовують у Міністерство внутрішніх справ СРСР. Відповідно були перейменовані і міністерства союзних республік. До відання МВС належали: міліція, виправно-трудові заклади, пожежна охорона, слідство, штабні служби.

Важливе значення для удосконалення діяльності міліції мали указ Президії Верховної Ради СРСР "Про основні обов'язки і прана радянської міліції по охороні громадського порядку і боротьбі з злочинністю" від 8 червня 1973 року і Положення про радянську міліцію.

Міліція поділялась на територіальну і транспортну і складалася з наступних підрозділів: карний розшук, БРСВ, ДАІ, адміністративна (зовнішня) служба, відомча міліція.

Адвокатура

Діяльність адвокатури регулювалася Положенням про адвокатуру УРСР 1962 року із змінами і доповненнями від 15 червня 1965 року. За Положенням колегії адвокатів були добровільними об'єднаннями осіб, які займаються адвокатською діяльністю. Адвокати здійснювали захист на попередньому слідстві та в суді, представництво з цивільних справ у суді та арбітражі, а також надавали юридичну допомогу громадянам, підприємствам, установам, організаціям і колгоспам.

Подальше вдосконалення діяльності адвокатури відбувається після прийняття Конституції СРСР 1977 року. 30 листопада 1979 року було прийнято Закон "Про адвокатуру СРСР". Згідно з цим законом колегія адвокатів утворювалася за заявою групи засновників. Загальне керівництво колегіями адвокатів здійснювали Міністерства юстиції СРСР і УРСР та місцеві Ради народних депутатів. Для надання юридичної допомоги населенню утворювались юридичні консультації. 1 жовтня 1980 року було прийнято нове Положення про адвокатуру УРСР, яке значно розширило види юридичної допомоги населенню.