Конституційне право України - Погорілко В.Ф. - РОЗДІЛ 7. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ

1. Загальна характеристика конституційного ладу України

Очевидно, що конституційний лад нині має величезне значення не тільки для створення в Україні правової, демократичної, соціальної держави, громадянського суспільства на демократичних засадах, але й формування сучасної правової системи України, яка зорієнтована на всебічне забезпечена прав особистості. Тому вивчення основ конституційного ладу України є своєрідним "ключом" для розуміння всієї особливої частини конституційного права України як галузі права, юридичної науки і навчальної дисципліни. Це й визначає чільне місце зазначеної теми у започаткуванні вивчення основних предметних інститутів конституційного права.

Конституційний лад України втілює в собі насамперед і головним чином суспільний і державний лад. Юридично і фактично конституційним ладом є порядок, встановлений І гарантований Конституцією України. Проте конституційний лад є значно ширшим поняттям, ніж конституційний порядок.

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі й відповідно до неї. Його відповідність Конституції є головним покажчиком її реалізації.

За своєю суттю конституційний лад є певним типом конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конституційний лад

України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено, насамперед відповідним характером суспільства, держави і права, які поєднують у собі риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права, перебуваючи на стадії становлення. Перехідний характер конституційного ладу зумовлює й конституційна реформа в Україні.

За змістом конституційний лад опосередковує собою насамперед передбачені та гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основні засади зовнішньополітичної та іншої міжнародної діяльності держави, основи національної безпеки та інші існуючі найважливіші види конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад України є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших учасників конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад України уособлює передбачену Конституцією форму (форми) держави - за характером державного устрою і державного правління - і форми безпосереднього народовладдя.

Конституційний лад України характеризується рядом істотних ознак, зокрема суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю конституційного ладу.

Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу й можливості його зміни лише волею народу України. Право визначати і змінювати конституційний лад України, зазначається у ст. 5 Конституції України, належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Суверенність конституційного ладу означає як суверенітет народу, так і суверенітет держави (статті 1,5 Конституції України). Відповідно до ст. 2 Конституції України її суверенітет поширюється на всю територію України.

Демократизм конституційного ладу України означає передусім існування за цим ладом як певним правовим порядком, передбаченим Конституцією, необмеженої влади народу як щодо належності її народу, так і щодо її здійснення ним. Народ України має право здійснювати своє повновладдя як безпосередньо, шляхом виборів, референдумів та в інших формах, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Держава, за Конституцією, гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією та законами України.

Основою і гарантом демократизму конституційного ладу України є демократизм Української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією України: парламенту, глави держави, уряду, судів та інших органів державної влади і державних організацій. Порядок їх організації та діяльності ґрунтуються насамперед на принципах демократизму.

Нинішній конституційний лад України визнає і гарантує місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України). Існування місцевого самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.

Гуманізм конституційного ладу України полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, всебічному забезпеченні прав і свобод людини та громадянина та їх гарантуванні. Конституція України в ст. З визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є, за Основним Законом, головним обов'язком держави.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конституцією України гуманній національній, економічній, соціальній, культурній та екологічній політиці держави. Зокрема, відповідно до Конституції (ст. 11), держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Важливою рисою національного конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад має бути не формальним, атрибутивним, а дійсним, реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на час прийняття відповідної конституції і на перспективу. Недопустимим є конституювання окремих інститутів суспільного і державного ладу, що не мають нічого спільного з реально Існуючими суспільними відносинами і є удаваними, символічними. Це призводить до невілювання самої конституції як вищої соціальної цінності та породжує правовий нігілізм у громадян.

Переважна більшість інститутів конституційного ладу України є реальними, дійсними. На жаль, певною мірою формальними і недостатньо гарантованими на сьогодні залишаються конституційні положення про соціальний характер Української держави, соціальні права і свободи людини і громадянина, соціальну спрямованість її економіки.

Іншою, не менш важливою рисою конституційного ладу є його системність, тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в Конституції України основних інститутів суспільства і держави. Чинна Конституція системно, тобто логічно і послідовно закріплює основи конституційного ладу, правовий статус людини і громадянина, форми безпосередньої демократії, загальні засади організації та діяльності органів державної влади, основи місцевого самоврядування тощо. Тим самим Конституція України 1996 р. є більш системною, ніж попередні радянські конституції.

Істотною рисою конституційного ладу є його наступність, історизм у тому позитивному, що було в українському державотворенні та правотворенні, в державному і суспільному ладі України в минулому. Наступність конституційного ладу України визначає як преамбула Конституції України, так і її зміст, зокрема положення щодо характеристики держави, державних символів, прав і свобод людини і громадянина, форм безпосередньої демократії, місцевого самоврядування тощо.

Характерною ознакою національного конституційного ладу є його програмний характер. Конституційний лад, передбачений Конституцією України, є певною програмою розвитку держави й суспільства та їхніх основних інститутів. Зокрема, програмний характер мають конституційні положення щодо соціального характеру держави політичного, економічного та ідеологічного плюралізму суспільства, щодо місцевого самоврядування тощо.

Конституційний лад України характеризується також гарантованістю, тобто наявністю певної системи гарантій конституційного ладу, передбачених Конституцією та законами України. Під гарантіями конституційного ладу України слід розуміти систему загальних і спеціальних(нормативно та організаційно-правових) умов і засобів забезпечення існування та дієвості основних інститутів суспільства і держави.

Гарантованість конституційного ладу кожної країни передовсім залежить від стану загального розвитку всіх сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та ін. Реальність, відповідність нормативно закріпленого конституційного ладу стану розвитку суспільства і держави є однією з основних гарантій ефективності конституційного ладу.

Важливим елементом системи гарантій конституційного ладу є спеціальні, юридичні гарантії, що включають нормативно-правові та організаційно-правові гарантії конституційного ладу. Так, нормативно-правові гарантії конституційного ладу визначаються досконалістю системи чинного конституційного законодавства України, що визначає і закріплює основні інститути суспільства і держави. Відповідні матеріальні та процесуальні норми конституційного права знаходять вираження в чинних Конституції України, законах України та підзаконних конституційних актах.

Нормативно-правові гарантії конституційного ладу постійно вдосконалюються, що виявляється як у змінах Конституції України, так і в удосконаленні чинного законодавства, що розвиває та деталізує нормативні положення Основного Закону. Зокрема, 1 січня 2006 р. набрали чинності зміни до Конституції України, визначені Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р. Цілком логічно, що оновлена Конституція України отримає розвиток своїх положень в чинному законодавстві України.

Організаційно-правові гарантії конституційного ладу представлені системою суб'єктів конституційного права України, уповноважених забезпечувати реалізацію основних інститутів суспільного і державного ладу. Аналіз чинної Конституції України дає достатні підстави дійти висновку про те, що вона закріпила відносно цілісну систему організаційно-правових гарантій її конституційного ладу. До цієї системи входять: Український народ, Українська держава загалом і в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб тощо). Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади. Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, прокуратура та інші контрольно-наглядові органи, політичні партії та громадські організації, засоби масової організації, територіальні громади та органи і посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, міжнародні органи, організації тощо. Тобто гарантами конституційного ладу України є практично всі основні суб'єкти конституційно-правових відносин.