Об'єктами криміналістичної ідентифікації є об'єкти матеріального світу: люди, тварини, їх трупи, тобто тверді фізичні тіла, що мають стійку форму, а також сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани, в окремих випадках - проміжки та моменти часу, стани людей в конкретних ситуаціях.
У процесі ідентифікаційного дослідження крім об'єктів, тотожність яких встановлюється, існують і такі, що мають інше ідентифікаційне значення: наприклад об'єкти з відображеннями (слідами) інших об'єктів; окремі частини, які раніше були одним цілим; зразки об'єктів. У теорії ідентифікації виділяють два значення поняття "об'єкти":
- матеріальні об'єкти (тверді, сипкі, рідкі фізичні тіла неорганічного та органічного походження), щодо яких необхідно встановити тотожність або групову приналежність (ідентифіковані, шукані, що ототожнюються);
- будь-які матеріальні тіла органічного та неорганічного походження, які є засобами для встановлення тотожності (ідентифікуючі об'єкти).
За відсутності відповідних засобів здійснити ідентифікацію неможливо. Необхідною її передумовою є взаємодія об'єктів - відображення ознак і властивостей одного (ідентифікованого) на іншому (ідентифікуючому).
У процесі ідентифікації ознаки ідентифікованого об'єкта порівнюють з їх відображеннями на ідентифікуючому. Якщо вони збігаються, формують сукупність ознак, на основі яких встановлюють тотожність. Ідентифікований об'єкт може бути тільки один, а ідентифікуючих - декілька. Зокрема, людину можна ідентифікувати за слідами крові, пальців рук, ніг, зубів, за голосом, почерком, ознаками зовнішності.
Під час ідентифікації за уявним образом (ідеальним відображенням) ідентифікують реальний об'єкт, який пред'являють для впізнання. При цьому засобом ідентифікації є уявний образ (слід пам'яті) обвинуваченого, потерпілого, свідка, підозрюваного. Уявний образ, що зберігається в пам'яті людини, має відповідати таким вимогам: бути повним і чітким, мати достатню сукупність ознак, за якими можна ідентифікувати шуканий об'єкт.
Крім ідентифікуючого та ідентифікованого об'єктів у процесі ототожнення використовують порівняльні зразки. Вони необхідні у разі, коли безпосередньо порівняти ідентифікуючий та ідентифікований об'єкт неможливо чи досить важко: наприклад, для вирішення питання про виконавця досліджуваного рукопису без відповідних зразків неможливо порівняти ідентифікаційні ознаки, що відображені в рукописі, з почерком виконавця. Для цього необхідні порівняльні зразки почерків осіб, яких перевіряють. Зразки для порівняння мають відповідати таким вимогам: а) не повинні викликати сумнів у їх походженні від об'єктів, які перевіряють; б) мають відображати достатню кількість властивостей цих об'єктів; в) мають бути придатними для порівняння. Порівняльні зразки поділяють на вільні та експериментальні.
Вільні зразки - це об'єкти, які виникли поза зв'язком з певною кримінальною справою. Як правило, вільні зразки з'являються у період, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи. До вільних зразків належать заяви, листи та інші документи, виявлені під час обшуку, виїмки, огляду.
Експериментальні зразки отримують спеціально в разі призначення ідентифікаційної експертизи для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого на підставі і в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Існують спеціальні тактичні прийоми та технічні способи отримання експериментальних зразків, які забезпечують їх придатність і максимальну інформативність. Як правило, експериментальні зразки отримує слідчий. Коли для одержання зразків необхідне застосування спеціальних методик (наприклад, експериментальних стріляних куль), необхідні дії виконує експерт, отримання експериментальних зразків є складовою експертного дослідження. Обов'язок слідчого в цьому разі - надати експерту не тільки досліджуваний об'єкт (наприклад, пістолет), а за можливості й відповідний матеріал для отримання зразків (наприклад, патрони, вилучені у підозрюваного).
14. Види криміналістичної ідентифікації
15. Встановлення групової приналежності - окремий метод науки криміналістики
16. Методика групофікації та ідентифікації
17. Поняття та класифікація криміналістичних версій
18. Етапи розвитку криміналістичної версії
19. Висунення та аналіз криміналістичних версій
20. Перевірка криміналістичних версій
21. Правові основи і принципи участі громадськості у розслідуванні злочинів
22. Форми участі громадськості у розкритті та розслідуванні злочинів