Кримінальне право України - Вереша Р.В. - § 2. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

З цього приводу у ч. 1 ст. 95 визначено, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Кожного хворого, до якого за рішенням суду застосовано примусові заходи медичного характеру, не рідше одного разу на шість місяців оглядає комісія лікарів-психіатрів для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.

Процедура вирішення цих питань визначена у ч. 2 ст. 95 КК, за якою у разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

У разі потреби продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. У подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Заміна виду примусового заходу медичного характеру госпіталізованої за рішенням суду особи може виявитися у переведенні хворого, скажімо, з психіатричного закладу з посиленим наглядом у психіатричний заклад зі звичайним наглядом для продовжування лікування. Такою заміною може бути і переведення для продовження лікування з психіатричного закладу з посиленим наглядом у психіатричний заклад із суворим наглядом у зв'язку з погіршенням психічного стану хворого (поява агресивності, немотивованого озлоблення, пов'язаного із насильством над іншими хворими, медичним чи обслуговуючим персоналом тощо).

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів через зміну психічного стану особи на краще, суд може передати таку особу на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94, ч. 3 ст. 95 КК). Йдеться про лікарський нагляд з боку психіатра психоневрологічного диспансеру (диспансерного відділу або кабінету) за місцем проживання хворого.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через одужання особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановления вироку, суд приймає постанову про відміну застосування заходів медичного характеру і (якщо не закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності) про поновлення кримінальної справи про вчинений злочин.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через одужання особи, яка захворіла не психічну хворобу під час відбування покарання, суд приймає постанову про відміну застосування примусових заходів медичного характеру і про поновлення (якщо не закінчився строк давності виконання обвинувального вироку) покарання винного. При цьому час, протягом якого до особи застосовувалося примусове лікування в психіатричному закладі, зараховується до строку покарання із розрахунку день за день.

§ 3. Примусове лікування

Примусове лікування (ст. 96 КК) може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб. До таких хвороб належать хвороби, які спричиняються мікроорганізмами і передаються від ураженого до здорового організму.

Носій цих мікроорганізмів (людина, що має таку хворобу) створює реальну небезпеку для здоров'я, а окремі із них - і для життя оточуючих його людей. До таких хвороб відносяться: синдром набутого імунодефіциту (СНІД) і особливо небезпечною є інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ); венеричні хвороби, сухоти, бруцельоз, туляремія тощо. Якщо така хвора особа була засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі, примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення особі, яка має таку хворобу, іншого виду покарання (штрафу, виправних робіт, арешту та ін.) примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах (диспансері, спеціальному відділені або лікарні).