Кримінальне право України - Кузнецов В.В. - ВСТУП

Кримінальне право України є однією з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, яка викладається у вищих юридичних закладах освіти. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи за фахом. Це покладає на студента обов'язок з перших днів занять відмовитися від поверхового засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

З вивченням питань кримінального права пов'язана підготовка не тільки студентів до семестрових та державних екзаменів, але й абітурієнтів юридичних вузів - до вступних екзаменів.

Досвід приймання екзаменів свідчить про наявність таких найбільш поширених і типових хиб, що стосуються знань і практичних навичок абітурієнтів і студентів з курсу кримінального права:

1. Найбільш поширеними хибами у відповідях на питання, пов'язаних із Загальною частиною кримінального права, є такі: нездатність чітко визначити основні поняття (кримінального права, злочину, складу злочину, готування та замаху на злочин, співучасті у вчиненні злочину, сукупності, повторності та рецидиву злочинів, необхідної оборони, крайньої необхідності, покарання та інших) або їхні характерні ознаки; неможливість визначити обов'язкові ознаки складу злочину, нерозуміння відмінності об'єкта від предмета злочину (наприклад, об'єктом крадіжки є майно, замість об'єктом крадіжки є відносини власності, а предметом є майно), обставин, що виключають злочинність діяння (необхідна оборона) від обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності (примирення винного з потерпілим) та обставин, що звільняють від покарання та його відбуття (звільнення від відбування покарання з випробуванням) та ін.

2. Із найбільш поширених хиб у відповідях на питання, пов'язаних з Особливою частиною кримінального права, слід зазначити такі: неповний юридичний аналіз складів злочинів, без вказівок на їхні конструктивні та кваліфікуючі ознаки або визначення загальних елементів складу злочину без конкретизації їх стосовно певного складу злочину (об'єктом крадіжки є суспільні відносини, замість об'єктом крадіжки є відносини власності), неспроможність чіткого розмежування суміжних складів злочинів (наприклад, крадіжки (ст. 185 КК) від грабежу (ст. 186 КК)).

3. Не можна визнати задовільним знання абітурієнтів і студентів кваліфікуючих ознак та їх змісту в складах злочинів. Наприклад, кваліфікуючої ознаки вбивства - умисне позбавлення життя двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК). Зазвичай відповідь обмежується тим, що винна особа вбиває двох або більше осіб. Цього, зрозуміла річ, недостатньо, щоби зрозуміти зміст цієї ознаки вбивства. А відповідь повинна мати такий зміст: по-перше, умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного; по-друге, для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим у позбавленні життя кожного з потерпілих; по-третє, якщо ці мотиви передбачено як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК; по-четверте, наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК не має.

4. У відповідях на екзаменах досить часто залишаються поза увагою важливі зміни і доповнення в чинному кримінальному законодавстві України, внесені за останній час. Тому в посібнику вказані зміни та доповнення до кримінального законодавства станом на 1 квітня 2011 р., що допоможуть обґрунтувати студенту свою відповідь.

5. Вимагають більш ґрунтовного використання відповідні положення постанов Пленуму Верховного Суду України, навчально-методичної та монографічної літератури з кримінального права. Однак слід пам'ятати, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р., Пленум Верховного Суду України вже немає таких повноважень, які були визначені в п. 6 ч. 2 ст. 55 ("дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі необхідності визнає не чинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів") Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. (втратив чинність). Тобто склалася нестандартна правова ситуація, коли постанови ПВСУ не мають відповідного юридичного значення з моменту набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року. Однак виникає питання щодо юридичної сили постанов ПВСУ, які були прийняті до набрання чинності вказаного закону. На думку знаного вітчизняного криміналіста М. І. Хавронюка, такі постанови ПВСУ будуть поступово втрачати чинність. У правозастосуванні постанови ПВСУ будуть враховуватися судами без вказівки у відповідних процесуальних документах. Втрата чинності таких документів буде обумовлена прийняттям нових постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.¹

6. Отже, щоби запобігти переліченим недолікам і не допустити інших, треба обов'язково дотримуватися певного алгоритму відповіді на питання та рішення задачі, які будуть наведені далі.

Запропонований навчальний посібник, звісно, не може бути використаний як єдине джерело під час підготовки до екзаменів. Використання посібника дозволить систематизувати знання студентом під час підготовки до екзаменів, а також визначити зміст і приблизний обсяг відповіді на питання.

Проректор Національної академії внутрішніх справ з наукової роботи, доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Олександр Миколайович Джужа

Віце-президент Українського молодіжного правничого союзу, провідний спеціаліст Управління координації правової роботи та правової освіти Міністерства юстиції України, член Союзу юристів України

Олександр Ігорович Клименко