1. Предмет і основні поняття курсу
1. Поняття і завдання курсу
Як вид державної діяльності Судова влада здійснюється державними органами, виражає державну волю. Діяльність правоохоронних органів (дізнавача, слідчого, прокурора) з розслідування справ а також судді під час розгляду кримінальних справ має публічно-правовий характер. Державні органи в межах своєї компетенції зобов'язані вести боротьбу зі злочинністю, розслідувати кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, а суд зобов'язаний розглянути кримінальну справу. Вжити усіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину і до їх покарання.
Як галузь права.
Це значення обумовлено тим, що кримінально-процесуальна діяльність, будучи врегульованою правом, має своєю правовою основою кримінальне процесуальне право і як галузь права регулює вказану діяльність. Це специфічна, самостійна галузь, в якій дістає вираження правоохоронна функція держави, яку виконують спеціальні органи держави.
Як науково дисципліна і правова наука.
Вона розробляє теорію кримінального процесу, вивчає діюче право, практику його застосування органами досудового розслідування, прокуратури і суду, історію кримінального процесу, як у нашій країні, так і в зарубіжних країнах.
Охорона прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь. Це означає, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав людини є головним обов'язком держави. Кримінальне судочинство покликане гарантувати всім його учасникам створення належних умов для безперешкодної реалізації їхніх законних прав та інтересів.
Швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону, з тим щоб кожний, хто вчинив злочин був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Швидкість - це необхідність виконати дії, спрямовані на розкриття злочину у передбаченій законом послідовності, у відповідності з вимогами слідчої та судової практики у чітко визначені строки.
Викриття винних зобов'язує правоохоронні органи забезпечити зібрання і процесуальне оформлення доказів, які доводять винність особи у вчиненні злочину. Гарантією встановлення істини в справі, застосування до винного справедливого впливу і не притягнення до відповідальності невинного є суворе додержання норм КК та КПК України.
2. Історичні форми кримінального процесу
3. Стадії кримінального процесу
4. Функції кримінального процесу
5. Кримінально-процесуальна форма
6. Процесуальні відносини
Слідчий, прокурор, суддя наділені правом вимагати від громадян, службових осіб підприємств, установ, організацій відповідної поведінки і вживати заходів кримінального процесуального примусу в разі невиконання цих вимог.
Процесуальні дії та рішення слідчого, прокурора і судді є не тільки засобом виконання їх обов'язків з викриття і розслідування злочинів , викриття винних та їх покарання, а й засобом забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відносини, що встановлюються між учасниками судового розгляду, поза судом і без його участі не мають процесуального значення, вони не набувають відповідної правової форми і тому не є процесуальними.
7. Процесуальні гарантії
8. Наука кримінального процесуального права
9. Джерела кримінального процесуального права
Конституція України - Основний Закон Української держави, який закріплює суспільно-політичний і державний устрій, права, свободи та обов'язки громадян України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати.
Згідно Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Це означає, що конституційні права та свободи громадян, в тому числі й у сфері кримінально-процесуальної діяльності, є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст кримінального процесуального закону, спрямованість діяльності суду, правоохоронних органів.
Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Міжнародні договори, конвенції, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства нашої держави. Міжнародні договори, конвенції: Загальна декларація прав людини; Європейська конвенція про видачу правопорушників; Конвенція про передачу засуджених осіб та інші.
Двосторонні договори України про надання правової допомоги з кримінальних справ ратифіковані Верховною Радою з Польщею, Молдовою, Грузією, Монголією, Канадою, Латвійською, Литовською, Естонською республіками... У цих договорах визначається порядок надання правової допомоги у кримінальних справах - провадження слідчих дій, порядок видачі осіб, що вчинили злочин та інші питання.
Кримінальний процесуальний кодекс України ухвалений ВРУ і підписаний Президентом України 13.05.2012 року. КПК містить 614 статей і складається з 46 глав, об'єднаних в XI розділів: 1. Загальні положення. 2. Заходи забезпечення кримінального провадження. 3. Досудове розслідування. 4. Судове провадження у першій інстанції. 5. Судове провадження з перегляду судових рішень. 6. Особливі порядки кримінального провадження. 7. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. 8. Виконання судових рішень. 9. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження. 10. Прикінцеві положення. 11. Перехідні положення. Набирає чинності 19 листопада 2012 р.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" - 2010 р. Містить 154 статті і має XIII розділів: 1. Засади організації судової влади. 2. Суди загальної юрисдикції. 3. Професійні судді, народні засідателі та присяжні. 4. Порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції. 5. Забезпечення належного кваліфікаційного рівня судді. 6. Дисциплінарна відповідальність судді. 7. Звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади. 8. Суддівське самоврядування. 9. Забезпечення судді. 10. Статус судді у відставці. 11. Організаційне забезпечення діяльності судді. 12. Прикінцеві положення. 13. Перехідні положення.
Закон України "Про прокуратуру" - 1991 р. Визначає завдання, порядок організації, компетенцію і принципи діяльності прокурорських органів і, зокрема, в сфері кримінального процесу. Містить 56 статей, об'єднаних у 5 розділах: І. Загальні положення. II. Система, структура і організація діяльності органів прокуратури. III. Прокурорський нагляд (має 4 глави). IV. Кадри органів прокуратури. V. Інші питання організації і діяльності органів прокуратури (науково-навчальні установи, фінансування і матеріально-технічне забезпечення та ін.).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - 2012 р. Містить 61 статтю, у яких розкриваються завдання, принципи, організаційні форми та види діяльності; професійні права, обов'язки та гарантії адвокатської діяльності; кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та їх повноваження; адвокатська таємниця та відносини з місцевими органами державного управління; спілки та асоціації адвокатів.
Інші закони України: "Про міжнародні договори України" - 2004 р., "Про міліцію" - 1990 р., "Про оперативно-розшукову діяльність" - 1992 р., "Про Службу безпеки України" - 1992 р., "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" - 1993 р., "Про попереднє ув'язнення" - 1993 р., "Про судову експертизу" - 1994 р. тощо.
Чинність кримінального процесуального закону в просторі, часі та за колом осіб (ст. 4-6 КПК України)
Дія Кодексу у просторі | Дія Кодексу в часі | Дія Кодексу за колом осіб |
на території України незалежно від місця вчинення правопорушення; на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном; на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під її прапором; якщо міжнародними договорами передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої Держави; - при виконанні на території України окремих процесуальних дій за дорученням компетентних органів іноземних держав. | Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Допустимість доказів визначається положеннями КПК, які були чинними на час їх отримання. | о щодо будь-якої особи, незалежно від її громадянства, статі, майнового стану, посади та інших обставин; о щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами КПК. (лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України). Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються Гл. 37 КПК |
2. Історичні форми кримінального процесу
3. Стадії кримінального процесу
4. Функції кримінального процесу
5. Кримінально-процесуальна форма
6. Процесуальні відносини
7. Процесуальні гарантії
8. Наука кримінального процесуального права
9. Джерела кримінального процесуального права
2. Принципи кримінального процесу