Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - Тацій В.Я. - Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України

ГЛАВА 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії

Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України

1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

1. Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ст. З КПК). Відповідно до ст. 1 ЗУ "Цю державний кордон" територією України є суша, води, надра, повітряний простір, що обмежені лінією та вертикальною поверхнею, яка проходить по цій лінії, і є державним кордоном України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України - це сукупність правових норм, що регулюють порядок кримінального провадження і спрямовані на гарантування виконання завдань кримінального судочинства. До джерел кримінального процесуального законодавства України належать:

1) Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального провадження, закріплює його засади, окреслює пріоритетні групи суспільних відносин, що підлягають правовому захисту та охороні з боку держави;

2) Кримінальний процесуальний кодекс України - систематизоване зведення кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. б ст. 9 КПК);

3) інші закони України ("Про судоустрій і статус суддів", "Про прокуратуру", "Про судову експертизу", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" тощо). Згідно з ч. 3 ст. 9 КПК, закони, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК. При здійсненні такого провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК;

4) міжнародні договори з питань правової допомоги в кримінальних провадженнях, учасником яких є Україна, згода на обов'язковість яких надана ВР України (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах - Закон про ратифікацію від 16 січня 1998 р.; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах - Закон про приєднання від 22 вересня 1995 р.; Європейська конвенція про видачу правопорушників - Закон про ратифікацію від 16 січня 1998 р.; Конвенція про передачу засуджених осіб - Закон про приєднання від 22 вересня 1995 р.; Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків - Закон про ратифікацію від 26 вересня 2002 р.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом - Закон про ратифікацію від 17 грудня 1997 р.; договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах - Закон про ратифікацію від 10 лютого 2000 р. тощо). У разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України (ч. 4 ст. 9 КПК).

Для застосування кримінального процесуального законодавства важливе значення мають рішення КСУ, які визнають такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) повністю чи в окремій частині, закони, які регламентують порядок діяльності органів досудового розслідування, прокурора, суду. У рішеннях КСУ також дасться офіційне тлумачення окремих норм, що регулюють кримінальну процесуальну діяльність.

У зв'язку з членством України в Раді Європи врегульовано питання про значення рішень ЄСПЛ для кримінальної процесуальної діяльності. Відповідно до ст. 46 "Обов'язкова сила судових рішень та їх виконання" розд. П "Європейський суд з прав людини" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держави, які ратифікують цю Конвенцію, зобов'язані "виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами". У статті 17 ЗУ від 23 лютого 2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 5 ст. 9 КПК зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.