Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - Тацій В.Я. - Стаття 198. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів

1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

1. КПК не вирішує питання про місце у предметі доказування преюдиціальних фактів. У науковій літературі немає усталеного підходу до цієї проблеми. Оцінка преюдиціальних фактів провадиться з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності доказу. Належність преюдиціальних фактів означає наявність зв'язку між ними та обставинами, що підлягають доказуванню. Допустимість преюдиціальних фактів - це ознака, яка вказує, що цей факт отримано з належного джерела уповноваженим на те суб'єктом доказування. Достовірність преюдиціальних фактів полягає в їх відповідності об'єктивній дійсності. Достатність преюдиціальних фактів визначає рішення суб'єкта доказування з точки зору можливості на їх основі зробити висновок про те, що обставини, які входять до предмета доказування, установлені у необхідних межах.

Суд під час судового розгляду, слідчий, прокурор під час досудового розслідування та кримінального провадження повинні кожного разу визначати значення доказів з урахуванням їх належності, достовірності, допустимості та достатності.

У коментованій статті наголошується на особливостях урахування висновків, які були висловлені під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Зокрема, визначається, що вони не мають наперед встановленої юридичної сили відносно дослідження та оцінки певних фактів у конкретному кримінальному провадженні чи в іншому провадженні. При цьому таке правило дослідження будь-яких обставин щодо суті підозри, обвинувачення стосуються лише висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів.

У вигляді висновку в КПК оформляються лише результати проведеного дослідження експертом, а також ревізій та перевірок. Однак поняттям "висновки", окрім цього, законодавцем охоплюються судження про існування ризиків, передбачених пп. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, можливість підозрюваного, обвинуваченого спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас слід ураховувати положення ст. 90 КПК, відповідно до якої рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Стаття 199. Порядок продовження строку тримання під вартою

1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою мас право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подасться до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

4. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

5. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

1. Відповідно до коментованої статті мотивоване клопотання прокурора, слідчого, погоджене із прокурором, направляється до місцевого суду не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку тримання під вартою. Тобто розгляд клопотань про продовження строків тримання під вартою (у тому числі й до 12 місяців) у будь-якому випадку віднесено до компетенції слідчого судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

2. Слідчий суддя розглядає подання у судовому засіданні, при необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, заслуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився в засідання.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обгрунтованості застосування даного запобіжного заходу. Крім того, необхідно з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою, чи не допущено безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що вплинули на невиправдано тривале тримання особи під вартою, чи не з'явилися до моменту розгляду подання причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.

3. Клопотання про продовження строків тримання під вартою повинно обов'язково містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Як такі обставини можуть розглядатися необхідність проведення довготривалих експертних досліджень, встановлення значної кількості кримінальних правопорушень, вчинених підозрюваним, дослідження значної кількості доказової інформації.

Розглянувши названі обставини, слідчий суддя постановляє ухвалу про продовження строку тримання під вартою або відмовляє в його продовженні.

4. Обов'язковою умовою є розгляд клопотання до закінчення строку дії попередньої ухвали, тобто протягом мінімум п'яти днів та залежно від того, наскільки завчасно буде подано клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підлягає оскарженню тільки в апеляційному порядку (ст. 310 КПК).

Про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою негайно у письмовій формі повідомляється адміністрація місця попереднього ув'язнення.

5. У випадках недоведення прокурором, слідчим, що обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою.