Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар - Тацій В.Я. - Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.

2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

1. Особа, затримана уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду не може утримуватися органом досудового розслідування понад сімдесят дві години з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена була залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

При затриманні особи не уповноваженою службовою особою час затримання розпочинається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи.

2. Протягом шістдесяти годин з моменту затримання особи, за вмотивованою постановою слідчого або прокурора: звільняють затриманого якщо не підтвердилась підозра його у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; доставляють затриманого до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу.

Стаття 212. Особа, відповідальна за перебування затриманих

1. У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особи, що мас право на зайняття медичною діяльністю.

1. У підрозділі органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань повинна бути одна або декілька службових осіб, призначених на посаду відповідальними за перебування затриманих.

2. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, - працівник органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, основним завданням якого є здійснення контролю за дотриманням іншими службовими особами прав затриманого, а також безпосереднє забезпечення цих прав.

Кількість службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, визначається наказами керівників органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань з урахуванням вимог відомчих нормативно-правових актів.

Діяльність службової особи, відповідальної за перебування затриманих, координується керівником органу досудового розслідування. Відповідно до норм КПК слідчі не можуть бути відповідальними за перебування затриманих.

3. На працівника органу досудового розслідування, відповідального за перебування затриманих осіб, покладається ряд обов'язків, які він повинен чітко виконувати. При доставленні до правоохоронного органу затриманої особи відповідальний за перебування затриманих осіб, реєструє цю особу в Книзі (журналі) затриманих із зазначенням дати, точного часу доставлення, повних анкетних даних. Крім цього, затриманому повідомляються підстави, за якими його було затримано, роз'яснюється його право мати захисника на першу вимогу, на відмову від послуг захисника, на отримання безоплатної правової допомоги, у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату. Затримана особа повідомляється також про право давати пояснення, показання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати або не говорити нічого з приводу підозри проти нього і в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, вимагати перевірки обгрунтованості його затримання та ряд інших прав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Крім прав, затриманому роз'яснюються і обов'язки, які він повинен виконувати в силу законних вимог та розпоряджень слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих в органі досудового розслідування, відповідно до Конституції України, КПК та інших законів України повинна забезпечити кожній затриманій особі дотримання її прав з метою недопущення будь-яких катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження.

За час перебування затриманої особи в органі досудового розслідування вона може бути залучена до проведення процесуальних дій з метою дачі пояснень з приводу вчиненого нею кримінального правопорушення. У таких випадках працівником, відповідальним за перебування затриманих, вносяться відповідні записи стосовно всіх процесуальних дій, які проводилися за участю затриманого, дата, час їх проведення, особи, які проводили процесуальні дії, а також особи, які були присутні та брали участь у таких діях.

У випадку погіршення стану здоров'я затриманого або з метою фіксації будь-яких тілесних ушкоджень затриманому повинна бути надана невідкладна медична допомога. В такому випадку службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, здійснюється виклик медичного працівника або за бажанням затриманого може бути допущена конкретна особа, що має право займатися медичною діяльністю.

Згідно із законодавством про охорону здоров'я лікувальною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Отже, особами, які мають належну медичну освіту, є особи, які отримали у встановленому порядку один із належних документів: а) диплом про медичну освіту, виданий державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівняні; б) свідоцтво (довідку) про підвищення кваліфікації за останні п'ять років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівняні; в) свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії; г) сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста; д) атестаційно-експертний висновок Української асоціації народної медицини. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності, у х ч. на підприємницьких засадах, після перевірки їх кваліфікації.

До осіб, які мають належну медичну освіту, відповідно до законодавства про охорону здоров'я прирівнюються особи без спеціальної освіти, які здійснюють діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини, але тільки за сукупності таких умов: 1) володіння певним обсягом професійних знань та вмінь у галузі народної та нетрадиційної медицини, що засвідчується свідоцтвом, атестатом, дипломом, іншим документом, виданим МОЗ чи Українською асоціацією народної медицини); 2) отримання дозволу на таку діяльність в установленому порядку; 3) здійснення її під контролем лікаря.

Право лікарювання у межах, визначених законодавством про охорону здоров'я, мають такі представники медичного персоналу, як лікар, фельдшер, акушер, медична сестра. Медичною практикою дозволяється займатись лише за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію, за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються МОЗ. Якщо особи бажають застосувати методи, не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до документів, які подаються для отримання ліцензії на зайняття медичною практикою, додаються посвідчення про опанування такими метолами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, крім обов'язків, передбачених КПК, повинна: вести обліки затриманих слідчими осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також підозрюваних, яким обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; щоденно письмово доповідати керівнику органу досудового розслідування про стан дотримання прав осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину; при реєстрації затриманого перевіряти наявність видимих тілесних ушкоджень на його тілі, а за наявності підстав забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію тілесних ушкоджень медичним працівником; у разі звернення до неї затриманого із заявою про застосування насильства під час затримання зафіксувати його заяву або прийняти її в письмовому вигляді; завчасно, але не пізніше трьох годин до завершення: а) 24-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі невручення йому повідомлення про підозру; б) 60-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі недоставляння його до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу; не допускати до затриманих працівників оперативних підрозділів, інших службових осіб органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань без письмового дозволу сидячого, який розслідує кримінальне провадження, або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.